LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвоаксіологічна семантика агентивних номінативних одиниць із формантом -er у сучасній англійській мові

(Т.А.Космеда, О.М.Вольф, Г.І.Приходько, О.Л.Бєссонова та ін.)

Зокрема, увага лінгвістів до проблем вивчення оцінних номінацій зумовлена входженням у спектр семантичного аналізу принципово нового – когнітивного – підходу, що дозволило зорієнтувати дослідження в цій сфері на розкриття механізмів мовних явищ у їхньому тісному зв'язку з мисленням і реальністю. Когнітивний ракурс вивчення оцінної семантики мовного знака (О.С.Кубрякова) диктується сучасною функціональною парадигмою і дозволяє по-новому осмислити таксономію різних груп номінативних одиниць, особливо тих, лінгвістичний статус яких у мовній категоризації і дотепер є дискусійним. До таких одиниць належать найменування людини-діяча.

У дисертаційному дослідженні лексема діяч (агенс) вживається на позначення особи, яка не тільки виконує певну дію, а й характеризує виконавця дії, його соціальний статус, етнічну приналежність тощо. Визначити коректну семантику лексеми діяч можна лише шляхом її компонентного аналізу та в процесі функціонування.

Лексико-семантичне поле (ЛСП) номінативних одиниць із семантикою дійової особи (останні в дисертаційному дослідженні будемо позначати терміном агентивні номінативні одиниці – АНО) має складну структуру, що пояснюється своєрідною мотивацією оцінної семи, можливістю проникнення до його складу номінацій з різними смисловими нашаруваннями, яких вони зазнали протягом певних історичних періодів. За своєю будовою такі одиниці можуть бути складнопохідними, композитами та словосполученнями з формантом -er (далі також агентиви, агентивні номінації).

АНО з оцінним значенням, як правило, формуються внаслідок появи тих чи інших асоціацій, що призводить до перейменувань, суть яких полягає в зміні позначень денотатів без зміни самих денотатів.

Авторський підхід до розгляду оцінної природи АНО базується на ряді концептуальних положень.

1. У смисловій структурі АНО взаємодіють два базисні концепти культури – людина й особистість. Денотатом агентивної номінації є особистість – сукупність соціальних характеристик людини як біологічного індивіда,
а конотатом – дії людини з позицій аксіологічної оцінки.

2. Акт оцінної агентивної номінації – це складний процес інтеракції, в якому за участі агентивного імені як лінгвосоціального знака людини-особистості опредметнюється установка словникового суб'єкта адресанта (який іменує людину-діяча) на включення іменованого адресата в процес суспільно (або культурно/або прагматично) зумовленої діяльності.

3. Реконструкція внутрішньої форми АНО дозволяє декодувати згорнутий у них семантичний простір тексту. Цей згорнутий текст становить структурно-семантичну єдність, яка репрезентує "пакет знань" про одну з моделей інтеграції аксіологічно йменованого діяча в соціальний світ.

Агентивна номінація функціонує як номінативно-комунікативний комплекс у широкому контексті культури соціуму. На цій підставі АНО ідентифікується як особливий вид тексту – згорнутий національно-культурний текст.

Спираючись на принципи побудови концептуальної моделі мовної номінації, запропонованої С.А.Жаботинською (С.А.Жаботинська), представляємо інваріантну референтну ситуацію "Оцінне йменування людини-діяча", яка моделюється за допомогою динамічного фрейму-сценарію (див. рис. 1.).

Асоціативні зв'язки, що реалізуються в процесі номінації, мають індивідуальний і необмежений характер, адже в доборі ознаки мовець орієнтується на відомі йому зв'язки між об'єктами навколишньої дійсності. При цьому образ суб'єкта [ХТОСЬ], що іменує, слід розглядати в двох площинах. З одного боку, це конкретна людина або люди в певній ситуації і сам факт номінації, що маніфестує цю ситуацію, з іншого, – цей індивідуалізований процес іменування все ж є соціально зумовленим, оскільки суспільство зі своїми етичними нормами ставить свої вимоги до вибору номінативної одиниці, пов'язані з системою сформованих соціально-культурних умов та духовних цінностей.



у певній ситуації має намір





[ТАКИЙ] ХТОСЬ

суб'єкт


формуючи культурний та соціальний статус [ТАКОГО] КОГОСЬ





оцінити дію [ТАКОГО] КОГОСЬ (через добір відповідного мовного інструментарію та опозиційних аксіологічних понять добро/зло)



Рис. 1. Концептуальний фрейм інваріантної референтної ситуації

"Оцінне іменування людини-діяча"


Оскільки переосмислення [ТАКОГО] КОГОСЬоб'єкта номінації відбувається крізь призму оцінної, чуттєвої чи образної уяви суб'єкта, то АНО з формантом -er, як правило, виникають у розмовному мовленні.

Відмінності асоціативно-тематичних номінативних характеристик діячів, які пов'язані з семою оцінності та смисловими конотаціями, дають можливість семантично об'єднати назви цих діячів у такі ЛСГ:

1. АНО з формантом -er на позначення людей, що виконують будь-яку конкретну дію, обмежену або необмежену в часі:scripture-reader, book-hunter.

2. АНО з формантом -er на позначення осіб-носіїв певних якостей: whole-hogger; bridgebuilder.

3. АНО з формантом -er на позначення діячів, що здійснюють певний вид діяльності: landscape-painter; fruit-picker; park-keeper.

4. АНО з формантом -er на позначення осіб, що належать до певних соціальних груп, проживають у тій чи іншій країні, місцевості: West-Ender; Lowlander; New-Yorker.

5. АНО з формантом -er на позначення осіб зі своїми суспільно-політичними та загальнокультурними поглядами: party-liner; backbencher.

Організація безпосередніх складників АНО із формантом -er (за характером основ) засвідчує наявність 4-х продуктивних моделей: 1) n + (v + er);2) (n + n) + er;
3) (a + n) + er; 4) (a + v) + er.

Другий розділ "Онтологічна сутність аксіологічно маркованих агентивних номінативних одиниць із формантом -er" присвячено з'ясуванню внутрішньої форми номінативних одиниць із формантом -er як джерела реконструкції культурно-мовної свідомості людини-діяча. Зокрема, з позицій семасіологічного й ономасіологічного підходів проведено агломеративну концептуалізацію макрополя "Людина-діяч" з виявленням чотирьох концептуальних кластерів.

Сутність номінації вчені пов'язують з вивченням ономасіологічної структури домінанта (М.Докуліл, О.C.Кубрякова, О.О.Селіванова). Оскільки в центрі нашої уваги перебувають мотиваційні ознаки номінативних одиниць, що утворюють макрополе"Людина-діяч", то цілком зрозуміло, що у внутрішній формі цих агентивів наявні елементи культурної практики предків носіїв англійської мови. У знаках із „культурною" семантикою містяться прескрипції, які стосуються суспільної