LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні ідеї Івана Огієнка

педагогічної діяльності І. Огієнка, аналізі його праць – монографій, посібників, підручників, але не ставлять перед собою завдання цілісно висвітлити лінгводидактичний аспект спадщини вченого.

Широкому колу питань вивчення лінгводидактичних основ національно-мовного виховання учнів на традиціях української етнопедагогіки присвячені праці М.Стельмаховича, В.Кузя, Ю.Руденка, Т.Порайченко, В.Зелюк. Проблеми етнопедагогіки та лінгводидактики глибоко розробляються у працях П.Ігнатенка, Є.Сявавко, Т.Мацейків, В.Кононенка, Б.Ступарика, А.Алексюка, В.Бондаря, О.Киричука, Н.Кічук, Л.Мацько, О.Мороза, О.Савченко.

Теоретичні положення Івана Огієнка про взаємозв'язане вивчення різних сторін мови (основа сучасного функціонально-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ) співзвучні з сучасними поглядами методистів на вивчення рідної мови: школа академіка М.Вашуленка., Л.Паламар, підручники за редакцією П.Кононенка, методика зв`язного мовлення Л.Варзацької. Витримали випробування часом настанови Івана Огієнка щодо порівняльного підходу при вивченні близькоспоріднених мов і розвинулись у методичних положеннях Н.Бондаренко, О.Пашківської, О.Хорошковської, І.Гудзик, О.Біляєва.

З 1995 року на матеріалі спадщини І.І.Огієнка захищено ряд дисертаційних робіт. На здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: А.Марушкевич "Просвітницька діяльність і педагогічні погляди Івана Огієнка" (1995р.); Г.Опанасюк "Виховання гуманної особистості школяра в педагогічній спадщині Івана Огієнка" (1996р.); Т.Роняк "Проблема виховання учнівської молоді в спадщині Івана Огієнка і творче використання її в сучасній школі України" (1997р.). На здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук захищено дисертацію В.Мацько "Іван Огієнко – дослідник давньої української літератури" (1998р.). На здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук – З.Тіменика "Історіософія православної автокефальності у творчій спадщині Івана Огієнко (Митрополита Іларіона)" (1997р.). У 1997 році М.Тимошиком захищено першу дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук "Українознавчі проблеми в науковій, публіцистичній, редакторській і видавничій діяльності Івана Огієнка".

Проте лінгводидактичні ідеї в спадщині І. Огієнка проаналізовані побіжно. Все це спонукало дисертанта до дослідження обраної теми.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов`язана з завданнями, визначеними навчальною програмою "Методика викладання української мови в початкових класах", з науковими напрямками НПУ імені М.П.Драгоманова "Теорія й технологія навчання та виховання в системі народної освіти", "Дослідження проблем гуманітарних наук" і з вимогами Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття).

Об'єктом дослідження є лінгводидактична та науково-педагогічна спадщина Івана Огієнка, а предметом – розроблена ним методична система навчання рідної мови в школі.

Мета дисертації: висвітлити теоретико-методологічний аспект лінгводидактичних ідей Івана Огієнка, проаналізувати рекомендації з методики викладання української мови з урахуванням актуальних проблем мовної освіти на сучасному етапі.

Мета дисертації зумовила розв'язання таких завдань :

висвітлити взаємозв'язок між мовою та психічними особливостями українського етносу в концепції Івана Огієнка на основі розуміння вченим мови як духовного багатства народу;

розглянути концепцію "Рідномовних обов'язків" Івана Огієнка на тлі тогочасних мовознавчих досліджень і спрямувати її на методику викладання української (державної) мови в умовах нового суспільного буття;

охарактеризувати систему лінгводидактичних принципів ученого, показати їх реалізацію в підручниках педагога, довести пріоритетність принципу народності в лінгводидактичній спадщині Івана Огієнка;

показати значення лінгводидактичних ідей Івана Огієнка для розвитку сучасної методики навчання мови.

Концепція дослідження. Аналізуючи творчі здобутки І.Огієнка в галузі методики навчання української мови у зв`язку з наявністю різних підходів до проблем лінгводидактики, розглядаємо ідеї вченого як джерело збагачення сучасної теорії та практики навчання української мови, що сприяє ефективному пошуку шляхів реформування змісту освіти на основі посилення національного компонента.

Методологічною основою дослідження стали філософські ідеї про єдність мови і мислення, форми і змісту, вчення про мову як засіб спілкування, пізнання й відображення дійсності в людській свідомості; положення про системний підхід як методологічний засіб наукового пізнання історико-педагогічних явищ, який передбачає врахування суперечливих поглядів на вивчення мови, зокрема в етнопсихологічних та лінгводидактичних працях, діалектичне положення про розвиток і формування цілісної особистості, про суть рідномовного виховання. Емпіричною основою дисертації стали теоретичні висновки та фактичні дані з наукових праць Митрополита Іларіона /Огієнка/, що були написані й надруковані в різні періоди його життя й діяльності та залишаються актуальними у наш час.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань ми користувалися методами опису і зіставлення, звертались до методів аналізу і синтезу, аналогії, систематизації та узагальнення, моделювання, вивчення історичних джерел.

Дослідження проводились поетапно:

І-ий етап (1993-1994 роки) – теоретичне осмислення проблеми, вивчення теоретичних джерел, ознайомлення з науковою та науково-педагогічною спадщиною Івана Огієнка;

II-ий етап (1994-1996 роки) – початок дослідницької роботи; дослідження лінгвістичних, етнопсихологічних, лінгводидактичних проблем у працях Івана Огієнка, висвітлення теоретико-методологічного аспекту лінгводидактичних ідей ученого; апробація концепції дослідження на наукових конференціях, у журнальних публікаціях;

ІІІ-ій етап (1996-1998 роки) – узагальнююче осмислення проблеми; апробація концепції в журнальних публікаціях; формулювання висновків, оформлення результатів наукового пошуку, підготовка ряду методичних рекомендацій.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертант, спираючись на спеціальні та загальні дослідження Івана Огієнка з питань етнопсихології, психолінгвістики, порівняльного мовознавства, теоретичної та прикладної методики навчання мов, вперше конкретизував Огієнкове трактування національної психології мови, розуміння мови як духовної скарбниці нації, а також розробив рекомендації для застосування лінгводидактики Івана Огієнка в сучасній українській школі; подальший розвиток дістав системний аналіз методичних підходів