LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні ідеї Івана Огієнка

педагога до викладання рідної мови в школі, аргументація і теоретичне обгрунтування необхідності врахування лінгводидактичних ідей ученого при вирішення проблем сучасної лінгводидактики.

Теоретичне значення дослідження полягає в аналізі лінгводидактичних ідей Івана Огієнка з точки зору втілення їх в сучасній методиці навчання української мови. В дисертації обгрунтовано суть розробленої вченим методичної системи навчання української мови в школі. Проведене дослідження дає можливість включити в теорію і практику концептуальні положення лінгводидактичної спадщини Івана Огієнка.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення можуть бути застосовані при вирішенні проблем національно-мовного виховання. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні майбутнім учителям вузівських курсів з лінгвістики, лінгводидактики, етнології, культурології, при читанні спецкурсів, у просвітницькій роботі. Висновки дисертаційного дослідження можна використати для написання праць з етнопсихології, психолінгвістики, історії українського мовознавства та методики викладання мов.

Особистий внесок здобувача полягає в узагальненні лінгводидактичних поглядів І.Огієнка в певну систему (на сутність, мету, завдання, зміст освіти, принципи, методи навчання, форми організації навчально-пізнавальної діяльності), у визначенні й аналізі провідних ідей лінгвдидактичної спадщини вченого.

Обгрунтованість і вірогідність результатів дослідження забезпечується застосуванням комплексу взаємопов`язаних методів, адекватних меті, предмету, завданням роботи; опорою на принципи історизму, об`єктивності, науковим аналізом фактографічного матеріалу в порівняльно-історичному, логічному та проблемному аспектах.

На захист виноситься визначення й оцінка внеску І.Огієнка в теорію та практику навчання української мови в школі.

Апробація роботи здійснювалася шляхом повідомлення її результатів на міжнародній науково-практичній конференції "Традиції виховання у світовій народній педагогіці", (6-8 червня 1993р., м.Рівне), та на всеукраїнській науково-практичній конференції "Українське народознавство і проблеми виховання учнів, (10-12 жовтня 1993р., м.Івано-Франківськ). Результати здійсненого наукового дослідження впродовж ряду років впроваджувалися при викладанні лінгводидактики У Львівському педагогічному училищі №1 (довідка №90 від 06.10.98р.) та при навчанні української мови у школах №№ 4,8,46,51,55,60,62 міста Львова (довідка №1301/468 від 05.11.98р.).

Публікації. Результати дослідження і висновки дисертації відображені в 7 публікаціях автора (всі одноосібні): чотирьох статтях у наукових журналах, одній статті у збірнику наукових праць, двох публікаціях у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації зумовлені логікою дослідницької праці, відповідно до її мети й основних завдань. Композиційно складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Обсяг дисертаційного дослідження без списку використаної літератури - 140с., повний обсяг роботи (зі списком використаної літератури) – 156с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження проблеми, визначено об`єкт, предмет, мета і завдання дослідження, висвітлено концепцію, методологічну основу та методи, наукову новизну, практичне й теоретичне значення роботи, особистий внесок дослідника, вірогідність і форми апробації та застосування одержаних результатів, основні пооження, що виносяться на захист.

Розділ 1. "Лінгвістична та лінгводидактична проблематика у працях І.Огієнка" містить загальну характеристику доби, коли працював І. Огієнко, подає аналіз мовознавчих та лінгводидактичних праць ученого.

У більш ніж півторатисячному обширі найрізноманітніших статей, проповідей і монографій І.Огієнка найвагоміше місце відводиться науковому осмисленню проблем рідної мови, методиці її викладання та поширення. Першими науковими розвідками вченого з мовознавства та історії мови є: "Історія граматичної літератури" (1908), "Огляд українського язикознавства" (1908), "Двійне число в українській мові" (1910). Історичні аспекти мовних явищ глибоко висвітлені в "Історичній хрестоматії української мови" (1918). Серед десятків досліджень ученого, писвячених тим чи іншим аспектам функціонування, нормування чи походження української мови особливе місце посідає "Історія української літературної мови" (1949). Значний пізнавальний і виховний потенціал акумулюють в собі наукові розвідки, монографії І.Огієнка "Українська культура" (1918), "Історія українського друкарства" (1925), "Дохристиянські вірування українського народу" (1965). Сьогодні в навчальному процесі можуть стати необхідними такі видання як "Український стилістичний словник" (1924); "Український правопис із словничком" (1925), "Український правописний словник" (1923), "Етимологічно-семантичний словник української мови (1979-1994), "Граматично-стилістичний словник Шевченковї мови" (1961) та інші. На сторінках журналу "Рідна мова", редактором якого протягом 1933-1939 рр. був І.Огієнко, побачили світ праці вченого "Склад української мови", "Початкова граматика української літературної мови", "Без спільної мови нема нації", "Чужі впливи на українську мову", "Рідне писання". На особливу увагу заслуговують сьогодні історико-педагогічні та лінгводидактичні праці, підручники І.Огієнка "Українське писання" (1917), "Вчимося рідної мови. Нариси про мову вкраїнську" (1917), "Краткий курс украинского языка. Из истории украинского языка" (1918), "Рідна мова в українській школі. Замітки з методики рідної мови" (1918), "Українська мова. Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови" (1918), посібники і таблиці, а також передмови до них. В умовах реформування змісту освіти на основі посилення його національного компонента цінними є праці І.Огієнка, видані вченим у Канаді: "Книга нашого буття на чужині. Бережімо все своє рідне" (1956), "Навчаймо дітей своїх української мови" (1961), "Бог і світ. Читання для молоді недільних шкіл і українських родин" та інші.

У розділі 2. "Мова і психічні особливості українського етносу в концепції І.Огієнка", який складається з трьох підрозділів, - на підставі Огієнкових спостережень системно аналізується проблема взаємозв'язку та взаємовпливу мови та психіки народу.

У підрозділі 2.1. "Традиція етнопсихологічних досліджень в Україні" вказується, що перші дослідження природи національної психології зробили німецький філософ М.Лацарус та мовознавець Г.Штейнталь. На початку ХХ-го століття ідеї етнопсихології широко розвинули Г.Лебон та В.Вундт.