LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні основи національно-мовного виховання особистості засобами українського фольклору

вітчизняної лінгводидактики у змісті педагогічної освіти.

Виходячи зі сформульованих вище об'єкта, предмета і мети дослідження ми висуваємо наступну гіпотезу, яка полягає в припущенні, що впровадження цінностей української лінгводидактики є необхідною умовою реформування змісту освіти, сприятиме інтелектуальному та громадському становленню особистості і передбачає:

  • теоретико-методологічне обгрунтування необхідності реалізації ідей українознавства в контексті взаємозв'язків одиничного, етнічного, загальнонаціонального, загальнолюдського;

  • обгрунтування доцільності етнолінгвістичних цінностей з метою реалізації культурологічних, історичних підходів у системі навчання, інтелектуалізації і гуманізації особистості;

  • оновлення змісту педагогічної, зокрема лінгводидактичної освіти в умовах розвитку української державності;

  • науково-методичне забезпечення розвитку світогляду, духовності і рис української ментальності у суб'єктів національно-мовного виховання, адекватних суспільним і особистісним потребам, спрямованих на гармонізацію етнічного і державного компонентів освіти;

  • організаційно-педагогічне і методичне забезпечення процесу створення нових педагогічних технологій, методик, форм навчально-виховної роботи, підготовки педагогічних кадрів, створення умов для становлення національної моделі виховання.

Мета дослідження. Основна мета дисертації – розробити змістовий компонент концепції викладання етнолінгводидактики в системі вищої педагогічної освіти з метою національно-мовного виховання особистості.

Завдання дослідження:

  • На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної та мовознавчої літератури визначити стан цієї проблеми в науці і практиці викладання.

  • Теоретично опрацювати концепцію української етнолінгводидактики в змісті педагогічної освіти.

  • Встановити зв'язок між лінгводидактичними поглядами українських учених та їхніми підходами до вирішення мовних і мовознавчих питань.

  • Відтворити на основі аналізу фольклорних джерел народну систему національно-мовного виховання українців.

  • Науково обгрунтувати доцільність використання засобів української етнопедагогіки та засобів впливу мови для оптимізації національно-мовного виховання особистості.

  • Визначити лінгводидактичні та педагогічні функції окремих фольклорних жанрів для вивчення їх у вищих педагогічних освітніх закладах.

    До розкриття змісту етнолінгводидактичної освіти та розв'язання поставлених завдань ми підходили з огляду на такі методологічні положення:

  • Про важливість поліфункціонального підходу до висвітлення місця рідної мови у формуванні національно-мовної самосвідомості особистості;

  • Про значення мовної особистості у національній самоідентифікації народу (українців);

  • Про важливість народної педагогіки для формування національно спрямованої програми виховання та навчання.

    Теоретичну основу дослідження склали ключові висновки з проблем відродження української національної культури, освіти, становлення суспільної самосвідомості, соціальної ролі та ідеологічної сутності виховних традицій народу в житті людини. Дослідження грунтується на засадах теорії наукового пізнання, діалектичного характеру взаємодії, взаємовпливів етнічного та загальнолюдського для суспільного прогресу, гуманізації міжнаціональних стосунків, а також на багатофакторності й інтегративності освітньо-виховних процесів. Науковий пошук, теоретико-методологічний аналіз обгрунтування процесів і явищ здійснено на основі принципів історизму й народності. У дослідженні використано літературу з педагогіки, психології, філософії, соціології, методики викладання української мови, а також джерела, в яких висвітлено практичний досвід виховання на традиціях української етнопедагогіки у формуванні національно-мовної самосвідомості особистості. Вихідною при цьому стала теза про необхідність забезпечення грунтовного засвоєння індивідуумом історико-культурних, у тому числі й мовних традицій та надбань свого народу.

    Для розв'язання поставленних завдань застосовувався комплекс теоретичних методів дослідження: теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, історичної, політологічної літератури; логіко-історичний аналіз тенденцій розвитку освіти, теорії і практики навчально-виховної діяльності; аналіз науково-методичної літератури, навчальних програм; контент-аналіз періодичних видань, архівних матеріалів, зарубіжних інформативних джерел.

    Організація та база дослідження. Дослідження проводились на базі Львівського педагогічного училища №1 та Львівського обласного науково-методичного інституту освіти,його умовно можна поділити на три етапи.

    1 етап (1993-1994) вивчення теоретичних джерел, теоретичне осмислення проблеми, вивчення стану національно-культурологічного спрямування змісту освіти, початок дослідницької роботи.

    2 етап (1994-1996) дослідження історико-педагогічних, філософських, лінгводидактичних проблем, здійснювалося теоретико-методологічне обгрунтування концепції української лінгводидактики в змісті національної загальної та вищої педагогічної освіти.

    3 етап (1996-1999) узагальнююче осмислення проблеми, апробація концепції дослідження на наукових конференціях, у журнальних публікаціях, формулювання висновків, систематизація результатів наукового пошуку, підготовка ряду методичних рекомендацій.

    Робота написана на джерелах, пов'язаних з мовознавчими, літературознавчими, етнографічними, етнопсихологічними, лінгводидактичними працями українських та зарубіжних дослідників, на окремих етапах аналізу використано також художні твори. Матеріал добирався шляхом вибіркового тематичного аналізу публікацій та першоджерел з дисертаційної тематики. Фактичні джерела взято з фольклорних збірників.

    Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні основ концепції багатофакторного впливу української етнолінгводидактики та історії лінгводидактики в Україні на зміст загальної та педагогічної освіти, інтелектуалізацію вчителя; у простеженні еволюції взаємозв'язків особистісного з етнічним, загальнодержавним і загальнолюдським як консолідуючих, інтегруючих факторів в умовах становлення української державності. Крім того, запропоноване дослідження вперше системно і комплексно висвітлює лінгводидактичні сторони національно-мовного виховання у його методичному та практичному аспектах.

    У дисертації вперше обгрунтована необхідність реалізації ідей українознавства у взаємозв'язках етнічного й загальнолюдського й доцільність реалізації етнолінгвістичних концепцій у культурологічному та історичному підходах до системи навчання і виховання особистості. Дістала подальший розвиток розробка шляхів оновлення змісту лінгводидактичної освіти та


  •