LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні основи національно-мовного виховання особистості засобами українського фольклору

науково-методичного забезпечення розвитку світогляду й духовності студентів та учнів, спрямованого на гармонізацію менталітету особистості, а також на організаційно-педагогічне і методичне забезпечення нових методик, форм навчально-виховної роботи, підготовки педагогічних кадрів для формування національної моделі виховання.

Теоретичне значення роботи полягає також у науковому осмисленні відображення основних питань української етнолінгводидактики у вітчизняних педагогічних стандартах і змісті освіти, в обгрунтуванні нових аспектів реалізації українознавчих цінностей у концепції національної освіти, спрямованій на розвиток педагогічної науки і практики, в обгрунтуванні синтезу етнокультурного та морально-естетичного чинників в освіті, виявленні нових шляхів реформування змісту освіти в умовах розвитку нового соціально-культурного простору.

Практичне значення одержаних результатів. На основі підсумків теоретичного дослідження розроблено спецкурси для вдосконалення змісту вищої педагогічної та філологічної освіти. Висновки дослідження можуть використовуватись з метою підготовки державних і регіональних програм, навчальних посібників і методичних рекомендацій, семінарів для студентів, у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Результати здійсненого наукового дослідження вже впроваджуються при читанні дисертанткою курсу методики соціально-педагогічної роботи у Львівському педагогічному училищі та на курсах підвищення кваліфікації працівників дитячих дошкільних закладів при Львівському обласному науково-методичному інституті освіти за темами "Функціональні можливості рідної мови у національному вихованні дітей дошкільного віку та "Розвиток мовлення дітей засобами фольклору.

Матеріали дисертації доцільно вводити і в шкільну практику з метою поліпшення викладання української мови і літератури, а також використовувати в різних формах культурно-просвітницької роботи. Дисертація містить опис науково обгрунтованої моделі безперервного національно-мовного виховання, що знайшла своє відображення в змісті спецкурсів для слухачів педагогічних та філологічних спеціальностей, які спрямовані на етнолінгводидактичну підготовку майбутніх учителів у вузі з метою національно-мовного виховання школярів, а також висновки про соціальну значущість реалізації мети етнолінгводидактики у змісті національної освіти для формування у молоді державницького мислення, патріотизму, гуманістичних світоглядних цінностей як основних пріоритетів національної системи виховання.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці концепції цілісної лінгводидактичної освіти, обгрунтуванні зв'язку між лінгводидактичними поглядами українських учених та їхніми підходами до вирішення мовних і мовознавчих питань, в науковому осмисленні значущості використання засобів української етнопедагогіки та засобів впливу мови з метою національно-мовного виховання особистості. Усі результати дослідження одержані дисертанткою самостійно. Праць, написаних у співавторстві, немає.

Вірогідність наукових положень забезпечена всебічним розглядом предмета дослідження, теоретико-методологічним обгрунтуванням вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, аналізом значної кількості наукових та навчально-методичних джерел з теми дослідження.

На захист виносяться:

  • науково обгрунтована модель безперервного національно-мовного виховання, що знайшла своє відображення в змісті спецкурсів для слухачів педагогічних та філологічних спеціальностей, які спрямовані на переорієнтацію етнолінгводидактичної підготовки майбутніх вчителів з метою національно-мовного виховання школярів;

  • головні принципи та засоби оновлення змісту вищої освіти на рівні розробки навчального матеріалу;

  • зміст спецкурсів з етнолінгводидактики та історії вітчизняної лінгводидактики.

    Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Традиції виховання у світовій народній педагогіці" (Київ - Рівне, 1995) та Всеукраїнській науково-практичній конференції "Українське народознавство і проблеми виховання учнів" (Івано-Франківськ, 1995). Крім того, результати дисертаційного дослідження апробовані у доповідях на засіданнях предметної циклової комісії викладачів методики Львівського педагогічного училища (дов.№___ від ) та педагогічних радах Львівських шкіл ( № 70, 63, 71, 66); під час педагогічних нарад, організованих ЛОНМІО (дов.№___ від ).

    Публікації. Основні положення дисертації викладено в п'яти публікаціях загальним обсягом 23 друковані сторінки. Серед публікацій три статті в наукових журналах. Решта публікацій – тези доповідей, виголошених на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях.

    Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 125 найменувань. Обсяг дисертаційного дослідження без списку використаної літератури – 174с., повний обсяг роботи (зі списком використаних джерел) - 180с.


    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

    У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну й практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено кількість та обсяг публікацій, які відображають основні результати дисертаційного дослідження.

    У першому розділі "Історико-методологічна ретроспектива досліджень лінгводидактичних функцій рідної мови міститься загальна характеристика історичного формування поглядів на функціональну сферу мови, подано огляд наукової літератури за темою дисертації, визначаються актуальні завдання у вивченні теми.

    Проблеми національно - мовного виховання досліджувались в прикладному аспекті навчання і виховання підростаючого покоління ще в працях Я. Коменського та І. Песталоцці, адже в основу їх фундаментальних творів було закладено принцип природовідповідності виховання. Народна педагогічна теорія глибоко розкрита в педагогічній спадщині Г. Сковороди, О. Духновича, К. Ушинського. Фундаментальне значення для дослідження духовної структури національно-мовного виховання мають наукові, публіцистичні праці та художні твори вчених, педагогів, етнографів, письменників України (І. Огієнка, Г. Ващенка, П. Юркевича).

    За минулі роки (приблизно з 1985 р.) вийшли в світ публікації, що стосуються праць О. Потебні, М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Костомарова, А. Кримського, І. Франка, Б. Грінченка. У цих дослідженнях виявляються нові підходи до аналізу світоглядно – мовної концепції українських культурних діячів. Використовуючи їх праці як основну джерельну базу, а сучасні публікації як змістовий матеріал, систематизувавши дослідження з етнолінгводидактики, ми визначили оптимальний


  •