LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні основи національно-мовного виховання особистості засобами українського фольклору

обсяг відомостей, що стосуються лінгводидактичної сторони національно - мовного виховання.

У другому розділі – "Етнопсихолінгвістичні проблеми в історії вітчизняної лінгводидактики вивчаються питання співвідношення культурологічних цінностей у розв'язанні проблеми "Мова і нація українськими вченими в контексті їх поглядів на мовні, педагогічні та лінгводидактичні проблеми. Матеріал, присвячений лінгводидактичній традиції, може бути використано як зміст наступних шести спецкурсів.

2.1. Світоглядно-мовна концепція Памфіла Юркевича та її етнолінгводидактична сутність. До методологічних основ лінгводидактики ми відносимо історичні, лінгвістичні і, звичайно, філософські, особливо ті, які безпосередньо є основою національних освітньо-виховних устремлінь. Такою філософською квінтесенцією української ментальності, національного світобачення є "філософія серця" Памфіла Юркевича. Знайомлячи студентів з філософськими категоріями мислення і творчості, ми переслідували мету створити міцну методологічну базу для накопичення та аналізу подальшого матеріалу, який стосується історії та теорії лінгводидактики як гуманітарної сфери мислення і діяльності. "Філософія серця" П. Юркевича є виразом кордоцентричності української нації, її філософським обгрунтуванням, основою для розробки відповідних ефективних методик і теорій навчання та виховання молоді.

У працях П. Юркевича (Курс общей педагогики с приложениями, Чтения о воспитании) ми знаходимо зв'язок соціально–педагогічної орієнтації виховання з народною педагогікою. Для реалізації цих принципів П. Юркевич визначав різні шляхи, одним з яких було вивчення рідної мови, яке має бути спрямоване на розвиток чуття мови, котре філософ називає "окремою совістю."

Вивчення і детальний аналіз філософських творів П. Юркевича відкриває широкі можливості для побудови нової системи національної школи, яка засновувалася б на принципах кордоцентризму та гуманізму. Лінгводидактичне значення творів П. Юркевича полягає у тому, що використання методологічних засад, що закладені в концепції філософа, дасть поштовх до систематичних лінгводидактичних досліджень.

2.2. Історико-мовознавчі питання мовно-національного виховання у працях М. Грушевського, М. Костомарова, А. Кримського. М. Грушевський як державник і вчений глибоко усвідомлював проблему взаємозв'язку української мови і національної школи. Ми пропонуємо широке ознайомлення з дослідженнями М. Грушевського для того, щоб полегшити слухачам усвідомлення духовної природи мови, адже вона завжди була і є засобом впливу на емоційну сферу, оскільки виникла з потреб людського Духу (М. Грушевський. Історія української літератури, Шкільна мова). Ця позиція є принциповою саме для виховання духовно зрілих людей з чіткою системою цінностей, серед яких мова посідатиме одне з привілейованих місць. А саме таке формулювання відображає мету національно-мовного виховання. Проблеми української лінгводидактики вчений розглядав у комплексі з історичними, мовознавчими, етичними та естетичними аспектами.

М.І. Костомаров у своїх працях неодноразово звертався до питання про рідномовну освіту для українців, бо вболівав за майбутнє своєї нації (Дві руські народності). Його педагогічні погляди були зумовлені тогочасним становищем народної просвіти. Для М.І. Костомарова, як і для багатьох інших учених того часу, було характерним прагнення сприяти ліквідації неписьменності, щоб піднести націю на новий рівень розвитку. У статті "Мысли южноруса" М.І. Костомаров виклав концепцію народної просвіти. Реалізацію своїх основних лінгводидактичних поглядів учений бачив тільки у зв'язку з розвитком української науки, в тому числі і шкільної, шляхом розширення сфери вживання української мови.

А.Ю. Кримський був одним із найвизначніших учених-філологів України кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Він створив українську наукову школу порівняльної лінгвістики та орієнталістики. Цілий ряд його праць (Програма для збирання говорів малоруського наріччя, Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини) лягли в основу підручників для вузів. Однією з лінгводидактичних ідей ученого з приводу обміну духовними цінностями, зокрема зразками фольклорної творчості, є ідея про можливість збагачення духовного розвитку нації через її мову.

2.3. Етнопсихологічні основи національного самоусвідомлення українців у світоглядній концепції О.О. Потебні. Ознайомлюючи студентів з дослідженнями О. Потебні, ми ставили перед собою триєдину мету: дати основні відомості про етнопсихологію як науку, простежити зв'язок між психічними явищами окремого члена соціуму та загальним психічним життям нації, сформувати уявлення про мову як основу народної психології, що забезпечує духовну єдність нації. Таким чином, вивчаючи етнопсихологічну концепцію О. Потебні, студенти збагачуватимуть свої знання з соціальної педагогіки. Дуже цінними для майбутніх учителів-словесників є розвідки вченого, які стосуються викладання мови білінгвам (Язык и народность. Из записок по русской грамматике). Ми виділяємо такі лінгводидактичні висновки О. Потебні: кожна окрема особистість є творцем загального духовного життя нації, звідси – необхідність виховання людини, яка має високий рівень національного самоусвідомлення та багатий духовний світ; основою народної психології є мова, якою пояснюється існування етнічних спільностей, тому володіння мовою є запорукою збереження національних рис народу - це змістовий аспект; масова денаціоналізація можлива лише за умови, коли школа втручається у мовний процес, запроваджуючи навчання іншою мовою. Отже, О. Потебня як лінгводидакт, виступав за необхідність широкого вивчення та впровадження рідної мови у державних та приватних установах, в освіті, культурі та побуті – у цьому він вбачав запоруку психічного здоров'я нації.

2.4. Лінгводидактичні аспекти проблеми "Мова і нація" в естетичній концепції І.Я. Франка. Лінгводидактична цінність праць І. Франка полягає в тому, що він доводив поліфункціональність української мови, її спроможність бути засобом передачі наукових знань, культурних надбань, діловодства (Із секретів поетичної творчості). Лінгвістична концепція І.Я. Франка була підпорядкована утвердженню єдиної поліфункціональної української мови, спрямована на її наукове осмислення і на вироблення "Інтелігентної бесіди", що в перспективі мала стати надбанням усього українського народу. У системі вузівської підготовки педагогічних кадрів нерідко при вивченні робіт І. Франка як ученого – мовознавця, педагога, дитячого письменника береться до уваги одна зі сторін його багатогранної діяльності. Ми рекомендуємо цю тему для вивчення у спецкурсі з метою пов'язати воєдино всі сторони його діяльності: письменницьку, політичну, педагогічну та просвітницьку.

2.5. Рідна мова в системі педагогічних поглядів М.П.