LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні стратегії навчання української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів

системотворчий інструмент діяльності організує мотиваційне забезпечення пізнання через відповідну програму тактик.

На базі загальної мотивації навчальної діяльності (особистісно-престижної, професійної, наукової, пізнавальної та утилітарно-прагматичної) виявлено різне ставлення до навчальних предметів. Позитивна мотивація навчання української мови підтримувалася лінгводидактичною стратегією у таких напрямках: актуалізація пізнавального інтересу, особистого престижу, професійного становлення, потреб наукової діяльності. Обґрунтовано вибір методів, які підтримують професійну мотивацію студентів і водночас стимулюють навчання різних видів мовлення, передбачуваних стратегією: написання службових листів, документів, репортажів, проведення екскурсій, інтерв'ю з фахівцем, підготовка теле- та радіопередач із фахової проблеми. Методи підтримки мотивації наукової діяльності використовувалися в стратегіях письмово-монологічного мовлення: інформаційний пошук, теоретичний аналіз та експеримент. Результатом застосування таких методів стали студентські тексти у жанрах оглядових, теоретичних та експериментальних наукових статей, бібліографічних та реферативних оглядів, анотацій.

У четвертому розділі "Типи лінгводидактичних стратегій вивчення української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів" обґрунтовується лінгводидактична стратегія як проект навчальної діяльності, яка здатна впорядкувати перехід від попереднього етапу накопичення мовного матеріалу до введення його у нові сфери мовного спілкування. Аналізуються рецептивні та продуктивні стратегії цілісного тексту, який функціонує в комунікативній сфері майбутньої професії студента.

Розроблено методику побудови і використання рецептивних стратегій з метою розширення індивідуального тезауруса студента. Доведено, що елементи тезауруса студента зумовлюють оновлення схеми висловлювань в усній мовленнєвій діяльності. У процесі читання та аудіювання вони закладаються в довготермінову пам'ять, а в говорінні виражаються в уміннях варіювати висловлювання залежно від комунікативного завдання. Тому кореляція між рецептивним мовленням та його продуктивним видом відбувається на рівні тезауруса, стереотипів висловлювань, які забезпечують повноцінне сприйняття та створення текстів.

Визначено такі цілі діяльності аудіювання під час оволодіння українською мовою на неспеціальних факультетах ВНЗ: розуміння і сприйняття основного змісту тексту; розуміння і сприйняття тексту загалом; виділення незрозумілого в тексті; з'ясування структури тексту; сприйняття тексту як основи для висловлення власної думки, доповнення, творчого використання прослуханого в продуктивних видах мовлення. Зокрема у стратегії слухання з метою з'ясування структури тексту спроектовано зміст діяльності: пошук невідомих слів, термінів, понять, аналітико-синтетичні вміння відносити мовні одиниці до певних мовних систем (лексико-семантичної, синтаксичної тощо), навички зосередження уваги на окремих елементах мовлення, підготовка до енциклопедичного пошуку та складання словника тексту. Визначено методи, прийоми і форми роботи: лекційне повідомлення про композиційне оформлення текстів доповіді, промови, службового листування, службової інструкції тощо; пошук інформації в підручнику; завдання на поділ тексту на розділи, параграфи, пункти; вправи на формулювання назв підрозділів тексту; конкурси на введення в текст вставних одиниць, що вказують на джерело інформації (на мою думку, на переконання вченого, за свідченням автора) або на логічну впорядкованість тексту (по-перше, по-друге, наприкінці), вправи та конкурси на запам'ятовування структурних частин тексту, опитування та обговорення.

У розділі вказується, що навчання професійному читанню українських текстів у вищій школі має бути спрямоване на розвиток операцій аналізу та синтезу, розчленовування висловлювань на окремі компоненти, уміння визначати незнайому мовну форму за окремими диференційними ознаками (суфіксами, морфологічними категоріями). Рецептивні навчальні стратегії читання залежать від мети діяльності: оглядове читання задля сприйняття теми, основної думки, даних, викладених у тексті; ознайомлювальне читання задля сприйняття цілісного тексту й розуміння всього його змісту; дослідницьке читання задля вивчення всіх змістових і композиційних характеристик тексту, а також його насиченості різними мовними одиницями; виразне читання задля створення необхідного емоційно-смислового впливу на партнера спілкування. Так, у стратегії оглядового та ознайомлювального читання спроектовано зміст діяльності методи, прийоми і форми роботи: фронтальна бесіда для з'ясування основного змістового наповнення тексту, вправи на визначення ключових слів та запам'ятовування змісту, завдання на встановлення контексту за ключовим словом, змагання на швидкість сприйняття основного змісту тексту, вправи на формулювання заголовку тексту, конкурси на уважність, формулювання запитань до тексту, побудова схематичного зображення тексту за ключовими словами тощо.

Обґрунтувано основні продуктивні стратегії навчання текстотворенню, спрямовані на побудову семантичного плану тексту, який складається з елементів загальних знань про ситуацію, елементів моделі тексту, комунікативного контексту, вербальних засобів організації тексту та норм їх залучення, процедури управління процесом текстотворення.

Зроблено висновок про те, що побудова стратегії навчання студентів текстотворення залежить від: репродуктивного чи інтерпретаційного характеру тексту; безпосередньої контактно-комунікативної форми його реалізації (діалогу чи монологу); жанру та стилю мовлення, в якому такий текст має створюватись; усної чи писемної форми тексту певного жанрово-стильового різновиду (таб.1).


Таблиця 1

Дидактичні стратегії текстотворення




Зауважено, що специфікою лінгводидактичної стратегії є комплексність використання діяльнісних і мовленнєвих засобів для досягнення навчальної мети. Послідовність дій та операцій тактично вмотивована, але комбінації певних умінь та навичок можуть бути спрямовані одночасно на створення репродуктивного чи інтерпретаційного тексту, монологу чи діалогу, а також різних жанрових різновидів тексту у різних функціональних стилях. Розповідати, пояснювати, описувати, запитувати, знайомитися, розпочинати й завершувати розмову, стверджувати, доводити, спростовувати, підводити підсумки, виголошувати промову, складати резюме, створювати протокол тощо – усе це є одночасно результатом діалогічних і монологічних інтеракцій, інтерпретаційного і репродуктивного текстотворення. Тому не можна вважати, що вибір якихось тактик забезпечує лише один певний вид продукування тексту. Отже, зміст навчання в продуктивних стратегіях співвідноситься одночасно з різними видами мовленнєвої діяльності.

За критеріями репродукування та інтерпретації основними типами текстової діяльності визначено повідомлення, опис та пояснення. Це певною мірою узгоджується із традиційними в дидактиці формами