LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні стратегії навчання української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів

Університеті Варшава. Однак труднощі з визначенням стратегії як поняття певної наукової сфери завжди зумовлюються різними критеріями категоризації. Сьогодні більшість стратегічних концепцій, розроблених сучасною психолінгвістикою та педагогічною психологією, стосуються процесів користування мовою, а не онтологічного чи керованого оволодіння нею. Найпоширенішими у педагогічній психології є поведінковий підхід до диференціації стратегій (Дж.Нісбет), у річищі якого діяльність учнів і студентів розглядається за процесуальними характеристиками розв'язання навчального завдання, та комунікативний підхід, у якому стратегії є організаційним засобом комунікації (Р. Стенберг, Д. Міллер, О. Залевська, Н. Формановська, О. Іссерс). Спроби побудови цілісної стратегічної концепції у когнітивістиці, якою може послуговуватися лінгводидактика, належать Т. ван Дейку, Дж. О'Маллі, Дж. Рубін, Р. Оксфорд, Р. Еллісу.

Поняття "стратегія" в лінгводидактиці не достатньо чітко обґрунтуване як лінгводидактична категорія. Термін "навчальна стратегія" найчастіше тлумачать як індивідуальний стиль навчання, комунікативно-синтетичний або інтелектуально-аналітичний способи засвоєння видів мовлення (Дж. Каспер, Т. Роджерс, Р. ді П'єтро), а такожо як елемент програмованого навчання (С. Архангельський, В. Якунін). У лінгводидактиці вищої школи лінгводидактична стратегія як проектна ланка навчальної співдіяльності досі не має теоретичного обґрунтування та системного втілення в навчальний процес.

Саме такий стан розробки зазначеної проблеми вплинув на вибір теми дисертаційного дослідження"Лінгводидактичні стратегії навчання української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів". Актуальність теми зумовлена об'єктивними потребами: створення лінгводидактичних стратегій на суб'єктно-діяльнісних засадах; уведення до складу елементів суб'єктно-діяльнісної парадигми стратегії, що в методологічному аналізі репрезентує зв'язки й відношення між іншими категоріями парадигми, побудови цілісної координованої системи навчання української мови на неспеціальних факультетах ВНЗ; вироблення конкретного методичного інструментарію та його застосування в лінгводидактиці вищої школи; розробки моделі формування змісту діяльності викладача та студентів відповідно до видів діяльності; вибору методів, засобів, форм засвоєння змісту навчального предмета; дидактичної моделі вивчення української мови, проектування комунікативних ситуацій у реальній професійній діяльності майбутнього спеціаліста; підвищення рівня керованості та навчально-методичного забезпечення взаємозв'язку усіх етапів навчального процесу; пошуку нових методологічних орієнтирів та шляхів здобуття інформації, перетворення культурної спадщини нації в освітній зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою наукової роботи кафедр української філології для неспеціальних факультетів, сучасної української мови Інституту філології, що входять до загального комплексного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Актуальні проблеми філології" (02 БФ 044-01; науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Семенюк Г.Ф.), затверджена на засіданні Вченої ради Інституту філології (протокол № 3 від 15 листопада 2004 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 14 червня 2005 року).

Мета дослідження полягала в обґрунтуванні та розробці узагальненої цілісної системи діяльності суб'єктів навчання на основі дидактичних стратегій у процесі вивчення української мови у вищій школі з урахуванням загальнопедагогічних, психолінгвістичних, методичних закономірностей формування діяльнісних умінь та навичок, мовної компетенції студентів.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети було визначено основні завдання дослідження:

  • проаналізувати попередні та сучасні напрацювання з проблеми концепцій і структури змісту навчання української мови у вищих навчальних закладах;

  • з'ясувати сутність поняття лінгводидактичної стратегії на суб'єктно-діяльнісних засадах з урахуванням концепцій, гіпотез, методів психології, лінгвістики, психолінгвістики, дидактики, соціології, філософії;

  • встановити категоріальні характеристики лінгводидактичної стратегії та суб'єктні функції викладача і студента в процесі її побудови;

  • обґрунтувати структуру лінгводидактичної стратегії як проектної ланки навчального процесу та з'ясувати процесуальні й діяльнісні об'єкти проектування;

  • визначити типи лінгводидактичних стратегій навчання української мови у ВНЗ на неспеціальних факультетах;

  • розробити цілісну координовану систему навчання української мови студентів у парадигмі відношень між навчальним предметом і предметом навчання; навчальною співдіяльністю та суб'єктами, які здійснюють співдіяльність за проектом їхньої взаємодії;

  • експериментально перевірити ефективність навчальної співдіяльності в процесі реалізації лінгводидактичних стратегій української мови на неспеціальних факультетах ВНЗ.

Об'єкт дослідження – процес навчання української мови як неспеціальної дисципліни у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – лінгводидактичні стратегії як методика проектування процесу навчання української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів.

Концепція дослідження. Теоретичне і практичне вивчення проблеми дало змогу сформулювати провідну ідею дослідження: ефективність застосування стратегій у вищій школі зумовлюється тим, наскільки методологія та зміст навчання української мови на неспеціальних факультетах ВНЗ відповідають профільному спрямуванню, розвитку особистісної та фахової самореалізації студентів. Вивчення української мови у вищому навчальному закладі не лише майбутніми філологами, для яких вона є спеціальністю, але й студентами різних факультетів, відділень, фахових напрямків відкриває широку перспективу для розширення комунікативного репертуару в життєвій та професійній практиці. Особливий синтез лінгвістичних, психологічних та навчальних проблем лінгводидактика репрезентує в методиках навчання окремих мов. Специфічною особливістю навчання мови є одночасне існування її як предмета вивчення та комунікативного засобу засвоєння. Будь-яка навчальна дисципліна має свою професійну мову, а мова професії є особливим предметом пізнання. Тому українська мова для студентів різних факультетів ВНЗ є експліцитним предметом засвоєння й імпліцитним комунікативним засобом навчально-пізнавальної діяльності.

Концепція лінгводидактичної стратегії навчання української мови враховує основні положення філософії педагогічної освіти і побудована на суб'єктно-діяльнісних засадах, згідно з якими стратегії є організаційним засобом комунікації.

Головна ідея та основні положення концепції зосереджені в загальній гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні про зумовленість формування