LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгводидактичні стратегії навчання української мови студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів

засади оволодіння та користування мовою (О.О. Леонтьєв, В. Алпатов, Б. Бадмаєв, С. Лисенкова, А. Маркова, Д. Ельконін, В. Дудников, К. Плиско та ін.). Орієнтування на операційно-діяльнісну схему навчання можна вважати прогресивним, оскільки під час вивчення мови лише шляхом побудови її структурних моделей найчастіше лишаються поза увагою дидактичні моменти процесів, на основі яких здійснюються побудова і розуміння висловлювань.

Напрацьовано проект діяльності, у якому враховано: важливі чинники результативного навчання та кінцеві вимоги до певних видів мовленнєвої діяльності студента (швидкість, повнота, комплектація, композиція тощо); особливості розвитку кожного виду мовленнєвої діяльності; співвідношення і взаємозв'язок різних видів мовлення у навчальних та життєвих ситуаціях; послідовність представлення навчальних завдань; мету, зміст, умови опанування курсу української мови (згідно з навчальним планом факультету); фахові потреби та спеціалізацію студента.

Визначено етапи орієнтування, цілепокладання, планування та організації, контролю, коригування та оцінювання, що проектуються в лінгводидактичній стратегії. У зв'язку з цим з'ясовано об'єкти проектування лінгводидактичної стратегії: вид мовленнєвої діяльності (рецептивний чи продуктивний, в усній чи писемній формі), зміст діяльності (обсяг і типи знань, умінь і навичок), методи й форми роботи, прийоми, що підтримують мотивацію навчання, програма тактик, яка описує алгоритм орієнтувальних, виконавчих та контрольних операцій, що забезпечують досягнення навчальної мети.

Охарактеризовано комунікативність мовлення, яка забезпечується в стратегії зорієнтованістю методичної системи на комунікативну мету мовленнєвої діяльності, а також на деякі нелінгвістичні фактори, що сприяють формуванню висловлювання, тексту. На основі висновків Б. Ломова та Б. Ананьєва, розглядаються три групи функцій спілкування: когнітивна, пов'язана із взаємним обміном інформації; емотивна, спрямована на формування міжособистісного спілкування; регулятивна, яка полягає у керуванні поведінкою та співдіяльністю учасників спілкування.

Для з'ясування змісту навчання як об'єкта проектування в лінгводидактичній стратегії у розділі розкриваються підходи до організації навчання української мови у вищому навчальному закладі, які не лише розширюють обсяг знань із граматики та орфографії, але є розвивальними в діяльнісному аспекті. З огляду на це побудовано цілісну модель навчання студентів мови з урахуванням всіх аспектів навчальної комунікації з метою:

  • вдосконалення професійної підготовки, пошуку необхідної фахової інформації;

  • застосування знань у розв'язанні пізнавальних та практичних завдань;

  • передавання знань іншим (у текстах доповідей, статей, лекцій, діалогічних формах мовлення тощо);

  • використання знань у формах іншої діяльності (ігрової, трудової тощо);

  • порівняння, корекції, виявлення хибних поглядів (як інструмент розвитку мислення).

Оперативною частиною стратегії визначено програму тактик, яка може створюватися у вигляді алгоритму операцій на основі чіткого усвідомлення кінцевої дидактичної мети у двох напрямах: перший – це логіка алгоритму функціонування, спрямованого на оброблення навчальної інформації, змісту навчання і процес засвоєння; другий – спрямованість на спостереження та коригування результатів використання алгоритму функціонування. Зазначено, що процес навчання не може бути цілком алгоритмізовано, оскільки неможливо дати алгоритми створення усіх типів висловлювань і текстів, а також шляхів їхнього сприйняття. Тактики, послідовність яких зазначено в програмі, дають можливість організувати й дисциплінувати дії та операції студентів на різних рівнях рецептивного та продуктивного мовлення й охоплюють:

  • орієнтувальні тактики, до яких входять формулювання завдання і його сприйняття, постановка й усвідомлення навчальної проблеми, аналіз і сприйняття навчальної ситуації;

  • виконавчі тактики, до яких входять дії й операції виконання завдання та корекція навчально-пізнавальної діяльності;

  • контрольні тактики, до яких входить перевірка результатів, оцінка.

Ґрунтовний аналіз висновків психології та лінгвістики про сутність і структуру мовленнєвої діяльності дав змогу твердити, що саме мовленнєва діяльність, яка формує нормативно-ціннісний комплекс мовної особистості, переводячи явища реальної дійсності в свідомісний план, має бути предметом цілепокладання в навчанні української мови у ВНЗ. Мовленнєва діяльність як мета навчання має свої характеристики, притаманні студентові, що перебуває на етапі фахового становлення особистості; вона відповідає його потребам і запитам, ціннісним пріоритетам. Описано характерні ознаки мовлення, проектованого в стратегіях: текстова специфіка мовлення, комунікативний потенціал різностильових і різножанрових текстів, доцільність продукування та сприймання навчальних текстів студентами в умовах спілкування.

Охарактеризовано мовленнєву діяльність як текстово-комунікативну. Виявлено відмінні ознаки навчального тексту поряд із текстами функціональних та індивідуальних стилів мови. Навчальні тексти створюють студент і викладач, виступаючи одночасно авторами власних наукових текстів та інтерпретаторами чужих наукових текстів, використаних у навчальних цілях. Навчальні цілі водночас програмують тематику, форму та наповнення навчальних текстів. Кожний такий текст містить ознаки наукової комунікації: відповідає вимогам лаконічного та зрозумілого викладу, точності, інформативності, має стабільну логіко-смислову структуру. Визначено комунікативно значущі параметри ситуації мовленнєвого спілкування, комунікативно-рольовий аспект статусів і програм мовленнєвої поведінки кожного з учасників спілкування.

Розглянуто види мовленнєвої діяльності як компоненти цілей, а не змісту навчання, які не суперечать замкнутому циклу суб'єктно-діяльнісної системи навчання, що розпочинається метою і завершується перевіркою результатів її досягнення. Доведено, що у проективній концепції лінгводидактичної стратегії вид мовленнєвої діяльності як мета забезпечує прогнозований перехід від спонтанного користування мовою до усвідомлення мовленнєвих форм і системного володіння ними. Спроектовано різновиди текстово-комунікативної діяльності:

  • рецептивна діяльність сприйняття та розуміння тексту;

  • продуктивна текстотворча діяльність;

  • трансформаційні дії та операції з текстом (редагування, доповнення, стискання, зміна стилю).

В основу зазначених різновидів діяльності покладено комунікативний акт, який формується на основі одиниць тезауруса, граматичних категорій і висловлювання як втілення мисленнєво-мовленнєвих дій та операцій.

У розділі стверджується, що співвідношення типів знань важливе у визначенні змісту програми, методів, прийомів діяльності. Представлено засоби підтримки позитивної мотивації студентів неспеціальних факультетів, що входять до стратегії. Дидактична стратегія як певний