LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивна експлікація фантастичного образу в російському художньому тексті (на матеріалі творів О.Р.Бєляєва)

розроблена у роботі методика фреймового аналізу.

Матеріалом дослідження є тексти класичної російської науково-фантастичної прози поч. ХХ ст. – романи О.Р.Бєляєва "Голова профессора Доуэля", "Человек-амфибия" і "Человек, нашедший свое лицо". У процесі роботи було проаналізовано 1258 мікротекстів, що містять реалізацію образів надприродних істот в аспекті категорій антропоморфізму й зооморфізму. Достовірність дослідження забезпечено також використанням етимологічних, тлумачних, міфологічних словників та енциклопедій.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше фантастичні образи прози О.Р.Бєляєва є об'єктом багатоаспектного аналізу з позицій когнітивної лінгвістики, стилістики внутрішньої будови тексту. Виявлено особливості реалізації категорій антропоморфізму й зооморфізму у фантастичному тексті: визначено особливості функціонування фреймових структур та їх жанрово-специфічне наповнення, відтворено системи фреймів 'людина' і 'тварина'. Фантастичні образи розглядаються як мікротексти, що являють собою компіляцію складових компонентів. Розкрито специфіку відбиття міфопоетичної парадигми смислів у фантастичному тексті.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати сприяють поглибленню знань про особливості створення фантастичного образу. Розширено теоретичну базу дослідження фантастичного тексту, що дає можливість по-новому представити своєрідність і визначити місце фантастичного в контексті сучасної когнітивної науки. Упроваджено фреймову модель аналізу фантастичних образів категорій антропоморфізму й зооморфізму. Проведене дослідження сприяє з'ясуванню принципів організації інформації в художньому тексті та способів передачі цієї інформації мовними засобами. Отримані результати допоможуть у розв'язанні сучасних проблем когнітивної лінгвістики, лінгвостилістики, лінгвоміфопоетики, теорії фантастикознавства.

Практичне значення дисертаційного дослідження пов'язане з можливістю використання результатів аналізу у викладанні курсів сучасної російської мови, загального мовознавства, лінгвістичного аналізу художнього тексту, у вивченні ідіостилю письменника на спецсемінарах, у науково-дослідній роботі студентів. Окремі матеріали можуть бути корисні як коментарі до творів О.Р. Бєляєва.

Апробація результатів дисертаційного дослідження та їх впровадження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в доповідях на II та III Міжнародних науково-практичних конференціях "Російська мова і література: проблеми вивчення і викладання в Україні" (м. Київ, 25-26 листопада 2003 р., 21-24 вересня 2005 р.); ХIII, ХIV, ХV та XVI Міжнародних наукових конференціях ім. проф. Сергія Бураго "Мова i культура" (м. Київ, 2004 , 2005, 2006, 2007 рр.), IV Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми менталінгвістики" (м. Черкаси, 20-21 травня 2005 р.), XI Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики (м. Ялта, 4-8 жовтня 2004 р.); V Міжнародній науковій конференції "Міжкультурні комунікації: Проблеми російсько-українського білінгвізму" (м. Алушта, 24-28 травня 2006 р.), звітно-науковій конференції молодих учених НПУ імені М.П.Драгоманова за 2003 рік "Науково-дослідна діяльність молодих учених: особливості підготовки майбутнього вчителя" (м. Київ, 18-19 травня 2004 р.), щорічних звітно-наукових конференціях учених Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (м. Київ, 2004, 2005, 2006 рр.).

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено до навчального процесу Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта) (довідка № 142 від 25.05.2007.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/996 від 22.05.2007.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми статтях, з них 5 опубліковано в спеціальних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (352 позиції) і трьох додатків. Загальний обсяг роботи – 232 сторінки, основний текст – 201 сторінка.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, сформульовано мету і завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, визначено методи дослідження та джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі – "Алгоритми створення й елементи формування фантастичного образу в художньому тексті" – визначено зміст поняття образ, наведено наукове обґрунтування теоретичних основ роботи, зроблено огляд наукової літератури з питань аналізу образу, розглянуто особливості функціонування елементів формування фантастичного образу, визначено теоретичне підґрунтя використання фрейму як основної моделі аналізу ірреального образу, представленого в науково-фантастичному тексті.

Форма і функція (прагматика) художнього тексту значною мірою зумовлені його змістом, який формується завдяки розвиткові й взаємодії образів. Образ у художньому тексті є смисловим елементом у семантичній структурі цілого. Інтегрований до цілісної образної системи твору, образ залишається самостійним складним комплексом інформації, переданим засобами мови. Він не реалізується в художньому тексті одразу, а формується поступово, збираючи і накопичуючи окремі елементи під час розвитку сюжету. Розвиток і взаємодія таких образів утворює семантику художнього тексту (Коболєва Н. Р., Кухаренко В. А.).

Фантастика як особлива галузь літературної творчості максимально акумулює творчу фантазію художника, а разом з тим і фантазію читача. Художній ефект фантастичного образу досягається за рахунок різкого відмежування від емпіричної дійсності, тому в основі всякого фантастичного твору лежить опозиція "фантастичне – реальне".

Виникнення фантастичних образів зумовлене процесами уяви, що виникають у свідомості. Дослідження психології творчості свідчать про те, що існують "алгоритми", за допомогою яких утворюються образи внаслідок фантазування. Це аглютинація, типізація, гіперболізація, схематизація, акцентування, літота (М.Б.Беркінбліт, А.В.Петровський).

Аглютинація – найелементарніша форма синтезування уявлень (від латинського слова agglutinatio - "склеювання"). Сутність її "алгоритму" полягає у склеюванні підряд будь-яких якостей, властивостей, інших складових (у тому числі й таких, які не можна поєднати), внаслідок чого з'являються дивовижні породження вимислу.

Іншими формами перетворення уявлень, подібними до аглютинації, є збільшення або зменшення предмета або його частин – гіперболізація й літота. Вони являють собою не тільки збільшення або зменшення предмета, а й зміну кількості його частин, їх зміщення (зсув).

Одним із можливих шляхів творення образу є загострення, акцентування – підкреслення ознак.

У випадку, коли уявлення, з яких будується