LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивна експлікація фантастичного образу в російському художньому тексті (на матеріалі творів О.Р.Бєляєва)

образ фантазії, зливаються, відмінності стираються, а риси подібності виступають на перший план, виникає схематизація.

Більш складним різновидом формування уявлень є типізація. Для неї характерне виділення суттєвого, того, що повторюється у певною мірою однорідних фактах, і втілення його в конкретному образі.

Активний розвиток наукової фантастики у ХХ столітті зумовив сприйняття її як самостійного жанру літературної творчості із специфічною системою образів. У роботі виявлено ряд елементів формування фантастичного образу в тексті: артефактність, міфологема, антифактивність, емоційність, ідея невідомого, фрейм.

Ідея введення М.Мінським такої одиниці, як фрейм, полягала у тому, щоб сконцентрувати усі знання про той чи інший клас об'єктів або подій у єдиній структурі даних. Схемні вузли статичної структури фрейму є основними, стереотипними параметрами ситуації або поняття. Саме завдяки цьому певний фрейм може бути співвіднесений з іншим образом або представленням ситуації, які мають такі ж основні параметри або когнітивну схему.

Спираючись на теорію О.Ф.Лосєва, ми вважаємо, що центральним аспектом фрейму є ейдетичне поняття про цілісний предмет, сутністю якого є логос. Якщо ейдос є чимось простим, то логос завжди є складним, являє собою поєднання багатьох моментів. С.Жаботинська визначає спосіб такого поєднання як "логос фігурності", в якому моменти буття, що співіснують у предметному ейдосі як дані, одразу розгортаються у пропозиції. Предмет, який послідовно розгортається у своїх конкретно-буттєвих моментах, є "текстом", у якому образ предмета постає у певних якостях і властивостях, але залишається при цьому єдиним як ідея, що породжує і примножує його у різних варіантах.

Звернення до фреймів допомагає слухачеві або читачеві інтерпретувати висловлювання, які містять недомовки, натяки, еліптичні конструкції тощо. Адресат підводить зміст отриманого повідомлення під певну стереотипну схему і "добудовує" те, про що не було сказано. Смисловий каркас фрейму лежить не тільки в основі співвідносних з тим чи іншим фреймом мовних структур, а й в основі дискурсивної діяльності людини з використанням цих структур.

На думку С.А.Жаботинської, різноманітні види фреймів можна об'єднати в п'ять відносно універсальних типів структур, що демонструють загальні закономірності організації вербалізованої інформації. Це предметноцентричний, акціональний, партитивний, гіпонімічний і компаративний фрейми. Основним конституентом типових фреймів є категорія предмета (щось/хтось).

У дослідженні фантастичних образів використано партитивний фрейм, тематичні фокуси якого структуруються на основі предметоцентричного фрейму. У свою чергу, актуалізація предметоцентричних фреймів апелює до гіпонімічного фрейму, об'єднуючи подані структури в систему.

У другому розділі – "Антропоморфні образи в тексті фантастичного художнього твору, особливості об'єктивації фреймів" – розроблено багаторівневу систему фрейму 'людина', виявлено особливості модифікації конкретних фреймових структур під час реалізації їх у тексті як компонентів фантастичного образу, проаналізовано мовні засоби створення фантастичних антропоморфних образів, виявлено основні етапи творення образу в тексті й особливості функціонування елементів, які його формують.

Вивчення текстів наукової біологічної фантастики потребує звернення до фрейму'людина' як основного інструменту дослідження образу фантастичної істоти. Необхідність звернення до цієї фреймової структури зумовлена також тим, що антропоцентризм є основним рушієм розвитку людства, його мови й культури. Це визначає особливості створення як давніх міфологічних істот, так і сучасних фантастичних образів з неприхованими елементами антропоморфізму.

Згаданий фрейм представлений схемою у вигляді дворівневої структури вузлів і відношень: 1) вершинні вузли, які містять усі відомості, завжди прийнятні для певної ситуації, 2) слоти, які можуть бути заповнені з урахуванням конкретної практичної ситуації.

У дисертаційному дослідженні виділено п'ять вершинних вузлів:

  • Живий організм.

  • Людина фізична; біологічні й анатомо-фізиологічні особливості будови.

  • Людина внутрішня.

  • Людина соціальна.

  • Місце проживання.

    Вершинні вузли конкретизуються слотами.

    Слоти другого вершинного вузла.

    Тіло побудоване за принципом двобічної симетрії й характеризується рисами метамерії, властивої усім хребетним; умовно тіло поділяється на голову, тулуб, кінцівки. Особливою є будова голови – верхньої частини тіла, яка складається з обличчя й черепної коробки. Особлива й будова та пігментація шкіри. Основа внутрішнього скелета – хребетний стовп. Специфічними є будова та функції двох пар кінцівок; прямостояння й прямоходіння, вільні верхні кінцівки. Замкнута серцево-судинна система. Чотирикамерне серце. Постійна температура тіла. Легеневий тип дихання. Розвинена нервова система. Розвинений головний мозок. Особливою є будова органів травлення. Органи зору. Орган нюху. Високий розвиток засобів спілкування. Артикуляційно-акустичний апарат. Розвинена мускулатура.

    Слоти третього вершинного вузла.

    Душа. Серце. Розум. Свідомість. Емоції. Почуття. Психічна діяльність (мислення, споглядання, бажання, уява, воля). Характер.

    Слоти четвертого вершинного вузла.

    Міжособистісне спілкування, цінності, мораль. Трудова діяльність. Оточений артефактами. Володіє артефактами. Сім'я. Освіта. Приручає тварин.

    Слоти п'ятого вершинного вузла.

    Наземне місце проживання. Спеціально пристосоване житло.

    Cлоти активізуються під час створення образу в тексті.

    Систему фрейму 'людина' побудовано з урахуванням анатомо-фізіологічних (вікових, статевих й індивідуальних) особливостей організмів. Отже, до системи фрейму 'людина' (перший рівень) включено фрейм 'жінка' і фрейм 'чоловік', які реалізують другий рівень, а також фрейми третього рівня 'конкретний чоловік' і 'конкретна жінка'.

    Структура кожного з наведених фреймів містить підфрейм'труп', а також підфрейми, пов'язані з віковими характеристиками, які активізуються, коли це необхідно.

    Як перший знак експлікації фантастичного образу в тексті розглянуто назву твору: це стислий зміст тексту, в якому представлено його смислову домінанту. Таким чином, декодування змісту назви – надзвичайно важливий аспект аналізу тексту.

    Так, наприклад, назва "Голова профессора Доуэля", як актуалізатор текстового концепту, є орієнтиром для реципієнта, авторським сигналом. Ця назва, згідно з типологією В.І.Юганова, належить до тематичного типу: власна назва, що входить до його структури, ідентифікує об'єкт, який стане головним у тексті, назва твору має номінальний характер і визначає основний фантастичний об'єкт цього тексту.


  •