LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивна експлікація фантастичного образу в російському художньому тексті (на матеріалі творів О.Р.Бєляєва)

Іменник голова, який є елементом назви твору, активізує слот другого вершинного вузла фрейму 'людина', а також імпліцитно містить міфологічний образ: у міфології голова – це частина тіла, що асоціюється з верхівкою, пануванням, інтелектуальними здібностями людини, це осередок життєвої сили, вмістище душі й розуму.

Наступний елемент назви – іменник профессор – активізує четвертий вершинний вузол 'людина соціальна ' фрейму 'людина' .

Онім Доуэль належить до категорії спеціалізованих щодо репрезентації слів. Він називає іноземного для російськомовного читача персонажа, у цьому полягає його інформативність. Річ у тому, що письменники-фантасти прагнуть до зображення світу, який ще не освоєний, тому серед образів з'являються представники інших народів.

Так, уже сама назва несе подвійне смислове навантаження: фрейм 'людина' за допомогою заявленого автором антропоніма визначає об'єкт, який у свідомості читача пов'язаний з іншою культурою, а міфологема визначає сюжетну лінію.

У дослідженні антропонімів зазначених художніх творів використано класифікацію, запропоновану Л.В.Білою. З'ясовано, що для створення ірреальних антропоморфних образів у своїх фантастичних творах О.Р.Бєляєв не використовує непрямі авторизовані антропоніми. У цих текстах функціонують власне авторизовані антропоніми як імена досліджуваних об'єктів (Доуэль, Брике, Анжелика Гай, Тома Буш, Антонио Престо). Використано антропоніми нульової авторизації (Локк, Рентген, Иоанн, Саломея), що пов'язано з проблемою прецедентних феноменів (прецедентне ім'я та (або) прецедентне висловлювання), які розглядаються у роботі як один з компонентів формування антропоморфного фантастичного образу.

Отже, до визначених елементів формування антропоморфного фантастичного образу в тексті (фрейму 'людина', ідеї невідомого, міфологеми, артефактності, антифактивності, емоційності) слід додати такий компонент, як прецедентний феномен (прецедентне ім'я (прецедентний антропонім) та (або) прецедентне висловлювання).

Особливістю фантастичних творів є те, що раніше сформовані в пам'яті фрейми мають несподівану реалізацію в тексті твору, у чому можна переконатись на прикладі образів, створених О.Р.Бєляєвим.

Виділено такі групи образів:

1. Образи, створені шляхом усічення структури другого вершинного вузла ('людина фізична') в межах фрейму 'людина', об'єктивація якого відбувається через фреймову структуру третього рівня шляхом активізації її підфрейму 'труп': голова Доуэля, голова Тома, голова Брике.

2. Образи, створені взаємодією частин двох фреймів одного рівня: об'єктивований фрейм 'людина' у його конкретній реалізації двома фреймовими структурами третього рівня (з подальшим їх усіченням) через активізацію їх підфреймів й подальшою рекомбінацією кількох слотів другого вершинного вузла для зведення їх до одного фрейму 'ірреальна людина': голова Брике + туловище Анжелики Гай.

У створенні цих груп образів використано засіб аглютинації (найбільш елементарна форма синтезування, представлена в уяві).

3. Ірреальний образ, експлікація якого відбувається в межах фреймової структури 'людина' за умови зміни квалітативного заповнення слотівфрейму третього рівня: Престо-новый – Престо-старый.

Цей фантастичний образ створений шляхом акцентування – підкреслення незвичайних атрибутів персонажа.

У тексті елементи, якіформуютьфантастичний образ, можуть використовуватися самостійно або у тісній взаємодії один з одним, що визначає основні етапи репрезентації образу в тексті художнього твору.

Наприклад, етап фрейм 'людина' + міфологема + артефактність:

"Посреди комнаты – большой прозекторский стол. Рядом со столом – cтеклянный ящик; в нем пульсировало человеческое сердце. От сердца шли трубки к баллонам".

Словосполучення человеческое сердце активізує слот другого вершинного вузла. Вживання дієслова пульсировало вказує на функціонування серця, наявність трубок, що ведуть до балонів, штучне середовище (стеклянный ящик) свідчать про те, що збереження життєдіяльності органа – це результат людської праці, тому об'єкт набуває напівартефактної природи.

Згідно з енциклопедичним словником, сердце має таку міфопоетичну дефініцію: "сердце – орган человеческого тела, осмысляемый как средоточие эмоционально-чувственной жизни человека, вместилище любви, тоски, веры, страха Божия и т.д." (Славянская мифология: Энциклопедический словарь: А-Я/ отв. ред. С.М.Толстая; РАН Институт Славяноведения. – М.: Международные отношения, 2002 – C. 431), що експлікує відповідні сюжетні інтенції.

Іншим прикладом може бути етап, представлений компонентом прецедентний феномен:

"На блюдо попала голова не только Иоанна, но и самой Саломеи".

– . .

Зважаючи на особливості об'єктивації інших елементів, які формують фантастичний образ у тексті, слід зазначити, що:

1. Антифактивність детермінується особливостями модифікацій фреймової структури, що реалізується через використання в тексті твору оксюморонів (мертвые оживут, труп сбежал), які репрезентують перехід від підфреймової структури'труп' до фрейму 'людина'; дієслівних словосполучень (старался осадить голову вниз), іменникових словосполучень (возможность второй смерти, оживший труп); предикативного сполучення (ночь воскресения наступила); іменників з прикладками, представленими у тексті як контекстуальна опозиція (Престо-новый / Престо-старый).

2. Артефактність виражено субстантивами (произведение, работа, экспонат...); іменниковими словосполученнями (часть экспоната, ценный экспонат), які позначають ірреальний образ; словосполученнями (доктор Цорн, профессор Доуэль, раствор Локк-Рентген-Доуэль), які називають творців об'єктів або обґрунтовують появу ірреальних образів; словосполученнями, які називають артефакти (стеклянные трубочки, каучуковые трубки) або вказують на артефактність (необычайность существования, тайна оживления, выбрать тело, посмотреть на свое новое тело).

Виділено різні синтаксичні засоби: 1) речення, в яких мова іде про функціонування артефактів: а) прості: "Более толстая трубка выходила из горла и сообщалась с большим цилиндром. От перерезанных артерий и вен через отверстия в стекле шли, соединившись уже попарно, трубки к баллонам"; б) складні речення: "Сжатый воздух вдруг ударил в нёбо с такой силой, что Тома почувствовал, как голова его приподнялась на своей подставке"; 2) речення, які сповіщають про перехід живого до розряду неживого: а) односкладні означено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом у