LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивна експлікація фантастичного образу в російському художньому тексті (на матеріалі творів О.Р.Бєляєва)

Реалізація фрейму 'людина' при створенні антропозооморфного образу має свої особливості. З однаковою частотою активізуються другий вершинний вузол (слоти 'артикуляційно-акустичний апарат', 'будова кінцівок'), четвертий вершинний вузол (слоти 'володіння артефактами', 'приручення тварин'). Але якщо слот другого вершинного вузла 'артикуляційно-акустичний апарат' підкреслює приналежність персонажа до світу людей, то зазначені слоти четвертого вершинного вузла, хоча й визначають деякі особливості, властиві людині, але не відносять образ до соціуму повною мірою. У цьому випадку можна говорити про те, що об'єктивований у тексті слот 'приручення тварин' скоріше служить для поєднання двох експлікованих при створенні образу фреймів. Третій вершинний вузол 'людина внутрішня' не реалізований на початку твору, але він представлений при активізації слота четвертого вершинного вузла 'спілкування', який об'єктивується лише кілька разів. П'ятий вершинний вузол 'місце проживання' частіше виявляється усіченим.

Фрейм 'тварина' реалізований структурами різних рівнів. Часто в тексті вони експлікуються повністю шляхом використання відповідних іменників, але має місце й реалізація лише окремих слотів другого вершинного вузла. У цілому ж цей образ створений шляхом об'єднання двох скорочених фреймів: 1) фрейм 'тварина' реалізується слотом 'зябра' другого вершинного вузла фрейму 'риба' ('амфібія') й вершинним вузлом 'місце проживання'; 2) фрейм 'людина'першим вершинним вузлом, другим вершинним вузлом (до якого додано слот з фрейму'риба'), третім вершинним вузлом, четвертим вершинним вузлом частково, п'ятим вершинним вузлом (який повністю зникає в кінці твору). Отриманий модифікований фрейм репрезентує образ ірреальної антропозооморфної істоти в тексті.

Суттєвим є вплив міфології на створення фантастичного образу. Так, з'являється лексема дьявол, словосполучення морское чудовище. Субстантиви шутник й озорник у сполученні з прикметником морской (водный) звертають нас до міфологічного образу водяного, про що свідчать й позначення кольорів, які відповідають фреймові 'тварина', зокрема фреймам 'риба' й 'жаба'. Образ людини-риби апелює до образу антропозооморфної істоти – русалки. Використання фрейму 'людина' звертає нас до міфологічних образів вищого пантеону: виникає опозиція Диявол – Бог, об'єктивуються образи античних міфів шляхом використання прецедентних імен (Тритон, Медуза-Горгона, Нептун).

У своїх творах О.Р.Бєляєв активно використовує засоби аглютинації й гіперболи. Аглютинація найчастіше реалізується на дериваційному та синтаксичному рівнях: основоскладанням – з полу у першій частині: тело получеловека-полуживотного; з назвами чисел у першій частині: двудышащее; використанням прикладки: человек-рыба, человек-амфибия; складнопідрядного речення з головною частиною, яка не має смислової завершеності: "Когда мы сняли с Ихтиандра его чешую, то обнаружили под обеими лопатками круглые отверстия десяти сантиметров в диаметре, закрытые пятью тонкими полосками, похожими на жабры акулы"; складносурядного речення із значенням послідовності: "Я пересадил ребенку жабры молодой акулы, и ребенок получил возможность жить на земле и под водой".

Гіпербола експлікується шляхом використання прикметників у формі вищого й найвищого ступенів (страшнее, удивительнее, самый ловкий и упорный).



ВИСНОВКИ

Гуманізація науки зумовила перехід традиційних і нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень. Наявні досягнення в галузі семантики художнього тексту можуть бути підґрунтям для його аналізу, який проводиться з позицій нового напряму теорії мови – когнітивної лінгвістики і відкриває широкі можливості для дослідження творчих інтенцій людини.

Аналіз лінгвокогнітивної реалізації фантастичних образів у науково-фантастичній прозі О.Р.Бєляєва дозволяє зробити такі висновки.

В основі образів науково-біологічної фантастики лежать категорії антропоморфізму й зооморфізму. З цими категоріями співвідносяться системи фреймів 'людина' і 'тварина'. Фреймова система'людина' являє собою утворення, до якого можуть входити структурні елементи трьох рівнів. У розробці фрейму 'тварина' було використано відомості, представлені вченими-зоологами. Проте відповідно до мети й через особливість обраних об'єктів дослідження репрезентовано чотирьохрівневу систему фрейму 'тварина'.

Дослідження фреймів з урахуванням взаємозв'язків текстових пресупозицій й фонових знань сприяло визначенню особливостей модифікації фреймових структур у створенні ірреальних образів.Антропоморфні образи характеризуються зміною квалітативної й квантитативної заповненості вершинних вузлів фреймів третього рівня. Зооморфні образи створюються шляхом зміни структури слота у межах одного фрейму;взаємодії частин двох фреймів одного класу; поєднання двох фреймів різних класів.Маргінальні (антропозооморфні й зооантропоморфні) образи характеризуються взаємодією слотів структурних елементів двох систем.

Дослідження реалізації фреймових моделей, покладених в основу будь-якого фантастичного образу, дозволило виявити й описати ряд активних елементів, які його формують: міфологему, антифактивність, емоційність, ідею невідомого, артефактність, фрейм, а також прецедентний феномен для антропоморфного образу. Ці компоненти об'єктивуються в тексті (самостійно або у поєднанні) з різною частотою. Їх контекстна експлікація являє собою етапи репрезентації фантастичного образу, зумовлені завданням, яке ставить перед собою автор, створюючи ірреальний образ у своєму творі. Спостерігається така частотність об'єктивації елементів у створенні образу антропоморфної істоти на основних етапах репрезентації: компонентом, який використовується найактивніше, є фрейм: він активізується у 66 із 73 проаналізованих етапів; емоційність виявила себе у 41 випадку, що пов'язано з особливістю фантастичного жанру та його образністю; артефактність наявна у 35 епізодах, що зумовлено приналежністю представлених образів до біологічної фантастики; міфологема активізована у 24 випадках, що підтверджує думку про віднесеність згаданих творів до третьої епохи міфотворчості; антифактивність реалізується у 12 епізодах; звернення до прецедентних феноменів зафіксовано у п'яти випадках; ідея невідомого активізується один раз.

Серед особливостей мовних засобів створення фантастичного образу в тексті необхідно відзначити: 1) активне вживання мовних та контекстуальних синонімів й антонімів при реалізації антропоморфних образів; 2) використання синонімічних рядів дієслів, що зумовлює