LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивний і комунікативний аспекти авторського жіночого мовлення в романах Маргеріт Дюрас

Остання постає як системне утворення, оскільки компоненти, якими оперує свідомість, ґрунтуються на певній ієрархії актуальних для людини ознак (Ю.М.Караулов), отже, виявляються гендерні особливості та вподобання. Гендерно зумовлена організація компонентів тексту відображає упорядкування сприйняття реальності авторською мовною особистістю, підкреслює індивідуальність авторського стилю. Гендерна приналежність, таким чином, є однією з найсуттєвіших ознак мовної особистості автора, оскільки вона впливає на формування гендерно диференційованого досвіду та ціннісних орієнтацій; в художньому тексті всі вони співіснують, об'єднані в єдиний простір концептуальною системою автора.

Із моменту появи жанр роману існував як суб'єктивоване викладення подій, оскільки головною метою роману було не лише відображення життя, а й віддзеркалення певного його боку (P.Chartier). В середині ХХ століття у Франції з'являється феномен "Нового роману", його становлення збігається з появою у французькій літературі значної кількості авторів-жінок. Дослідники пов'язують це з багатьма чинниками, проте найзначнішим визнають те, що текстова організація Нового роману гармоніює з гендернозумовленими жіночими психологічними особливостями (C.Clment, N.Wolf).

Особливостями жіночого письма є його непослідовність, суб'єктивність, воно має більше відступів та розривів порівняно з чоловічим, а текстова організація Нового роману постулюєневтручання оповідача в перебіг подій і заперечує традиційне трактування класичного персонажу, як іпростору й часу (J.Dumont). У французькому Новому романі авторське мовлення набуває нових рис: автори обґрунтовували відмінну від класичного роману оповідну організацію тексту, нові засоби використання мовного матеріалу. Розвиваються дві манери "писання": "наукова" та "наївна" (терміни N.Wolf). Неороманісти "наукового" напрямку вживали мовні елементи, які традиційно не належать до художнього мовлення: обтяжений синтаксис, ускладнена пунктуація, використання та змішування в оповідній тканині тексту різних функціональних стилів. "Наївна" течія Нового роману характеризується протилежними рисами: розмовним лексичним матеріалом, пунктуацією, яка відповідає нормі французької орфографії, і спрощеним синтаксисом. Суперечливість між простим реченням та ускладненою оповідною організацією, характеризованою одночасним залученням різних типів оповідачів, і створює художній ефект. У межах "наївної" течії Нового роману синтаксичні розриви, властиві для "наукового" стилю, зустрічаються досить рідко, здебільшого вони відносяться до оповідної організації тексту, що й забезпечує створення ефекту реального мовлення, своєрідної авторської сповіді. Таке оформлення художнього тексту вважається природнім саме для жіночих текстів, яким притаманні автобіографічність і сповідальність (О.Л.Козачишина, D.Cameron). Тобто, в межах Нового роману виникли умови, сприятливі для текстової реалізації жіночої мовної особистості.

Розділ 2. "Когнітивний аспект індивідуально-авторської образностів текстах романів М.Дюрас". Образне осмислення певного сегменту дійсності вказує на його ціннісність для суб'єкта мовлення, оскільки інтерпретація світу мовцем здійснюється шляхом категоризації значущих ситуацій і взаємодій. Специфіка використання письменницею засобів образності зумовлюється особливостями її життєвого досвіду, який значною мірою формується під впливом гендерної приналежності.

Метафоризований концепт осмислюється через емпіричні уявлення, що випливають із фізичного сенсомоторного досвіду (Дж.Лакофф, Н.Д.Арутюнова, О.П.Воробйова), тобто концепт-корелят (царина-джерело) метафоричного утворення ґрунтується на базисних сенсорних формах свідомості. Дослідження специфіки залучення концептів-корелятів до осмислення царини-мети уможливлює представлення психологічного портрету письменниці. Виявлено, що М.Дюрас при формуванні образних утворень найчастіше звертається до таких концептів: ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ (цей клас уміщує поняття, що характеризують психічну діяльність людини та такі, які співвідносяться з людською фізіологією), СВІТ ПРИРОДИ (включає поняття про об'єкти живого й неживого навколишнього світу), ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ (окреслює діяльнісний простір людини та його результати), ФОРМИ ІСНУВАННЯ МАТЕРІЇ (цей клас сформований із понять, які представляють форми буття матерії, такі як простір і буття) й ОДУШЕВЛЕНІ ІСТОТИ (цілісне осмислення істоти, наділеної душею, яка складає основу людськості та вирізняє від тварин). Співвідношення концептуальних класів, сформованих на ґрунті концептів-корелятів метафоричних утворень, представлено діаграмою (див. рис. 1):

Рис. 1. Кількісне співвідношення концептів-корелятів

авторської образності


Як демонструє наведена діаграма, для образного осмислення цільових концептів М.Дюрас частіше залучає концепти-кореляти класів ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ (42%) та СВІТ ПРИРОДИ (21%). Вищеназвані класи організовані концептами-корелятами, що втілюють поняття, які існують як даність, незалежно від людської волі. Така увага та деталізація вищеназваних концептів-корелятів (ці класи вміщують відповідно два та шість підкласів) свідчать про їх значущість для концептуальної сфери письменниці. Зосередженість М.Дюрас на людському факторі та образному осмисленні природи пояснюється особливостями жіночої психології, яка схильна до прискіпливої уваги стосовно навколишнього світу (О.В.Митіна, Л.М.Ожигова, В.Ф.Петренко, М.В.Сафонова).

Царина-мета образних утворень представляє цільові концепти, які відтворюють поняття, що привертають особливу увагу авторки, оскільки при їх описі вона використовує засоби образності. В дослідженому матеріалі нами було виявлено п'ять сфер цільових концептів авторських метафоричних утворень: психічна діяльність (53,7%), людські істоти (26,7%), сфера тілесного (9,9%), фізичні результати діяльності людини (4,3%) та природні об'єкти (3,2%). Центральне місце посідає сфера психічної діяльності, яка включає підгрупи емоційні стани (46,4%), мовна діяльність (3,5%) та інше (3,8%). Використання метафоричних утворень для представлення емоційних станів є закономірним, оскільки людська емоційна сфера не піддається безпосередньому спостереженню (О.С.Кубрякова). Зазначимо, що в 71% опрацьованого матеріалу були описані емоційні стани представниць жіночої статі, 21% – чоловічої і 8% склали метафоричні вирази, які стосувались представників обох статей.

Образна презентація емоційних станів у текстах романів М.Дюрас найчастіше відбувається за посередництвом концептів-корелятів класу ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ підкласу "людська анатомія". Це