LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивні параметри концептуалізації ПРОСТОРУ засобами англійської фразеології

постулювання об'єктивно- та суб'єктивно-ідеалістичного простору (розташування тіл згідно певних закономірностей й відносин), що уможливило сучасне наукове розуміння простору як форми координації об'єктів та матерії, котрому властива об'єктивність та незалежність від людської свідомості, нерозривний зв'язок із часом, тривимірність, кількісна та якісна безкінечність. Визначальним фактором інтерпретації поняття простір слугує ракурс профілювання властивостей об'єкту – чи його сприйняття за допомогою органів відчуття, чи геометрична концептуалізація.

Прототипові властивості простору виявляють надзвичайну стійкість у наступних етапах розвитку культури та існування картини світу, оскільки просторовий код є найдавнішим культурним кодом, за допомогою якого концептуалізується більшість непросторових значень: темпоральних, антропних, біоморфних, предметних, духовних кодів, тощо). Отже, реконструювання міфологічних просторових уявлень допомагає експлікації культурно-маркованих смислів, закодованих у мовних номінаціях простору.

Структуру міфологічного простору становлять базові просторові міфологеми (простір-хаос, своє-чуже, верх-низ, ліво-право, центр-периферія, границя, відстань та ін.), що формують загальні властивості міфологічного простору (дискретність, об'єктну наповненість, членимість, складність, якісна різнорідність, здатність до екстраполяції просторових відносин, синкретизм простору та часу). Знаковою фіксацією та образно-предметною маніфестацією просторових міфологем є просторова символіка. Просторові міфологеми мають „передконцептуальний" статус, оскільки формують ядро поняттєвого складника концепту ПРОСТІР, окреслюють його межі та зумовлюють структурування смислового поля простору.

Лінгвальна інтерпретація простору має багатовекторний характер, що зумовлено поліаспектністю експлуатації цієї категорії і, як наслідок, існуванням дейктичного простору (явища вказування на місце та напрямок дії), вербального простору (лінгвального втілення стандартно-побутового розуміння простору), комунікативного простору (об'єкта дослідження прагматики та проксеміки) та просторового континууму або топосу (текстотвірної категорії в межах лінгвістики тексту).

Когнітивна розробка проблеми простору має багатоаспектний характер. По-перше, вона пов'язана з термінологічним статусом когнітивного простору та його ототожненням з концептосферою – сукупністю етномаркованих уявлень про впорядкування світу. По-друге, виокремлюється власне концептосфера простору, коли об'єктом дослідження стає окремий фрагмент концептосфери – певна сукупність концептуальних референтів, що містять знання про конкретний об'єкт пізнання, зокрема, простір.

Категоріально-ієрархічні відношення концептосфери простору та концепту ПРОСТІР, у свою чергу, можуть бути встановлені через використання принципу стереоскопічності: концепт ПРОСТІР є ядерним концептом однойменної концептосфери та культурним макроконцептом, зважаючи на його роль й місце у структурі етносвідомості. З огляду на потенційну можливість профілювання знань, представлених референтами інших концептосфер відносно концепту ПРОСТІР, останній слугує базовим доменом, тобто концептом, у термінах якого осмислюється значна кількість інших концептів.

Концептуалізація ПРОСТОРУ порушує низку питань, пов'язаних із його парадигмальном статусом, тобто, чи слід розглядати концепт ПРОСТІР в одній парадигмі з концептами МІСЦЯ та ПРЕДМЕТА, або ізольовано. На захист першої думки наводяться такі аргументи, як належність концептів до „семантичних примітивів" (А.Вежбицька) та „універсальних інвентарів концептуальних систем" (Р.Джекендофф). У підтримку необхідності парадигмальної диференціації цих концептів наводяться наступні факти: різний частиномовний потенціал концептів ПРОСТОРУ (когнітивної основи прийменника), МІСЦЯ та ПРЕДМЕТА (когнітивної основи іменника); різне логіко-філософське підґрунтя (ПРОСТІР як форма існування матерії, МІСЦЕ та ПРЕДМЕТ як форма існування буття); гіперо-гіпонімічні відношення мовних відповідників (імен) концептів.

Останній принцип ієрархічних відносин, на нашу думку, слугує джерелом розв'язання питання парадигмального статусу концепту ПРОСТІР: макроконцептуальний статус ПРОСТОРУ дає можливість виокремлення гіперконцептів - одиниць, які не претендують на понятійну глобальність та менші за обсягом (МІСЦЕ, ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТ, НАПРЯМОК), що, в свою чергу, містять гіпоконцепти (наприклад, МІСЦЕ – ЛІВО / ПРАВО, ВЕРХ / НИЗ).

Концепт ПРОСТІР отримує мовну об'єктивацію у вигляді функціонально-семантичної категорії локативності, пов'язаної зі сприйняттям просторових характеристик людиною та їх відображенням у мові. Разом з тим, аналіз мовних даних (функціонально-семантичного поля локативності) забезпечує вихід на одиниці когнітивного рівня. Застосування методики концептуального аналізу разом із результатами дослідження лексико-семантичного поля локативності надало підстави побудувати польову модель концепту SPACE, яку представлено в термінах ядра та периферії.

В сучасній англійській мові ядро макроконцепту SPACE становлять концепти, що збігаються з ядром поняттєвого складника семантичного поля локативності та базовими просторовими міфологемами, а саме PLACE, LOCATION, SIDE, BEGINNING / END, TOP / BOTTOM, FRONT / REAR, LEFT / RIGHT, SIZE, CENTER, MIDDLE. Цей факт свідчить про надзвичайну діахронічну стійкість ядра концепту. Зазначені ядерні концепти містять гіпоконцепти: TOP / BOTTOM → DEPTH / SHALLOWNESS, WIDTH / NARROWNESS, BEGINNING / END → LIMIT / BOUNDARY, EXTERIORITY / INFERIORITY, LIFE / DEATH, LEFT / RIGHT → DIRECTION.

Периферію макроконцепту SPACE представлено одиничними утвореннями, двочленними та тричленними опозиціями: CROSSING, ABSENCE / PRESENCE; CONTAINER, HABITATION, ENVIRONMENT, SHAPE, ENDLESSNESS / INTERVALITY, COMPLETENESS / INCOMPLETENESS, MOVEMENT / IMMOBILITY, PROGRESS / REGRESS / REVERSION, OPENING / CLOSURE, CONTINUATION / DISCONTINUATION, DESTRUCTION / CREATION, SUFFICIENCY / INSUFFICIENCY, CHANGE, CLARITY / UNCLARITY; EARLINESS / LATENESS. Периферійні концепти містять субординовані гіпоконцепти: SHAPE → FLATNESS / CURVATURE / ROTATION, CHANGE → ADDITION / DEDUCTION, INCREASE / DECREASE, INSERTION / EXTRACTION.

У другому розділі „Фразеологічні номінації простору: структурно-семантичні особливості" розглянуто особливостімапування навколишнього простору засобами фразеології; вивчено проблему співвідношення концептуальних та мовних структур; конкретизовано специфіку фразеологічних одиниць як складника мовної картини світу; висвітлено сутність когнітивно-орієнтованого аналізу локативних фразеологічних одиниць (далі – ЛФО) та встановлено національно-культурний компонент фразеологічних номінацій простору; досліджено фразеотворчий потенціал орієнтаційної метафори, а також проаналізовано структурно-семантичні особливості англійських ЛФО.

Образ світу представлено в людській свідомості у вигляді концептуальної картини світу (ККС), „переломленої" через мовні форми – мовну картину світу (МКС) тієї чи іншої етноспільноти. Через наявність власного осмислення довкілля, що простежується у граматичних формах, лексиці, мовних кліше, а також