LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокогнітивні характеристики композиції тексту англійських казок Дж.К. Роулінг

полягає в тому, що у складі ключового елемента є лексична одиниця, що може бути використана як можливе найменування мотиву, а у складі смислового корелята такої лексичної одиниці немає. Використовуючи методику поетологічного аналізу В.Г. Ніконової, між ключовим елементом і його смисловими корелятами встановлюємо відношення уподібнення, протиставлення, а також причиново-наслідкові й метонімічні відношення.

Повторюваність однорідних текстових ситуацій, яка обумовлена серіальним характером постмодерністської казкі, дає підставу для об'єднання їх у сюжетні блоки. Кожний сюжетний блок є структурованим текстовими ситуаціями, які відображають ключові події казки. Усередині кожного сюжетного блоку текстові ситуації пов'язані між собою загальною темою. Між мотивом і всім сюжетним блоком нами ідентифіковані причиново-наслідкові відношення, а також відношення конкретизації, коли мотив визначає зміст усього сюжетного блоку й лежить в основі його найменування.

У результаті контекстуально-ситуативного й інтерпретаційно-текстового аналізів текстових ситуацій казки були виявлені наступні сюжетні блоки: "Перебування головного героя у прийомній родині", "Перехід у чарівний світ", "Змагання", "Таємниця та її розкриття", "Протистояння світлих та темних сил", "Роз'яснення".

Зв'язність сюжетних блоків, так само як і організацію понятійного простору казки, забезпечують композиційні прийоми. У нашому дослідженні під композиційним прийомом розуміється композиційний засіб, який слугує виявленню найбільш важливих категорій і властивостей тексту казки (художній час, художній простір, інтертекстуальність, художні світи казки) і забезпечує зв'язність і цілісність його змісту. Композиційні прийоми одночасно виконують текстотвірну і текстооформлювальну функції та є не стільки технічним, скільки композиційно-смисловим засобом.

У тексті казок Дж.К. Роулінг нами виявлені такі композиційні прийоми: прийом актуалізації художнього часу та простору, прийом маніпуляції світами, прийом інтертекстуалізації, прийом опозиції реального та чарівного світів.

Композиційний прийом актуалізації художнього часу та простору. У казці про Гаррі Поттера топофони реального та чарівного світів перетинаються. Якщо у фольклорній казці чарівництво, магія відбувається або на межі світів (ґанок), або у чарівному топофоні (тридев'яте царство), то у казках Дж.К. Роулінг магія має місце і в буденній реальності. При цьому остання є для головного героя чужою і неприємною:

Harry was used to spiders, because the cupboard under the stairs was full of them, and that was where he slept (Harry Potter and the Philosopher's Stone).

Водночас, чарівний топофон є для головного героя рідним і приємним :

The castle felt more like home than Privet Drive had ever done (Harry Potter and the Chamber of Secrets).

У досліджуваній казці простежуються стрибки у часі та просторі, які здійснюються за допомогою вживання казкової атрибутики: Time Turner, своєрідної машини часу, Portkey, яким можуть бути будь-які звичайні речи, наприклад, старий башмак. Своєрідність актуалізації художнього часу та простору проявляється у вживанні атрибута Pensieve, за допомогою якого відбувається перехід з фізичного простору до ментального:

He took a great gulp of breath, and plunged his face into the surface of Snape's thoughts (Harry Potter and the Order of Phoenix).

Одним із ключових у розкритті композиційно-сюжетної структури є композиційнийприйомманіпуляціїсвітами. Він актуалізується шляхом поєднання атрибутики реального та чарівного топофонів, забезпечуючи зображення сучасної дійсності, притаманне текстам постмодерністської епохи. Так, наприклад, чарівний світ казок Дж.К. Роулінг має реалії, типові для сучасної держави, як то: the International Warlock Convention of 1289, the Magical Law Enforcement Patrol, Ministry of Magic, wizard's bank Gringotts, wizard's prison Azkaban і таке ін. У тексті казки зустрічаються і іншії реалії світу сучасних людей: крамниця користаного одягу, рекламні об'яви та навіть натяк на расизм. Однак, на відміну від світу людей, де дискримінацію спричиняє переважно колір шкіри, у казках Дж.К. Роулінг таким дискримінативним фактором є походження чарівника:

"No one asked your opinion, you filthy little Mudblood,' he spat" (Harry Potter and the Chamber of Secrets).

Композиційнийприйомінтертекстуалізації втілюється у досліджуваній казці через міфологічні образи, імена персонажів, у тому числі через "промовисті" імена та чарівну атрибутику. Прикладами міфологічних образів є образи фантастичних істот, запозичені із давньогрецької міфології та міфології Британських островів: dragon, Phoenix, centaurs, unicorn, Basilisk, werewolf, poltergeist, Cornish pixies, Yeti, Bandon Banshee, Red Caps, Grindylow, ghoul, Dobie, boggart, Grim, goblin, dwarf, veela, leprechaun. До чарівної атрибутики належать: wand, broom, Invisibility Cloak, self re-filling plate, mirror of desire, міфологічна рослина Mandrake, згадування про яку знаходимо у біблійних оповідях про мандрагорові яблука (плоди мандрагори). Крім того, у тексті авторськой казки згадується Order of Merlin – реалія, запозичена із кельтських середньовічних оповідей артурівського циклу. Імена персонажів взяті із різних міфологічних і літературних джерел: Minerva (римська міфологія), Circea (грецька міфологія), Alberic (германо-скандинавська міфологія), Padma (індійська міфологія), Hermione Granger (із п'єси У. Шекспіра "Зимова казка"), Fang (прослідковується алюзія на персонаж повісті Дж. Лондона "Білий Клик").

Особливістю ідіостилю Дж.К. Роулінг є створення неологізмів, які можна віднести до так званих "промовистих" імен. Таку функцію виконує "промовисте ім'я" Lucius Malfoy, внутрішня форма якого натякає на Люцифера (Біблія). Син Люциуса Малфоя – Драко Малфой, який постає у казці ворогом головного героя у школі чарівників, – також наділений знаковим ім'ям. Draco у перекладі з латини означає "дракон" чи "змія". Malfoy походить від латинського слова maleficus, що означає "злодій" (франц. mal foy − "той, кому не можна довіряти"). У середньовіччі словом malefica називали відьом. Наділений "промовистим" іменем і антагоніст казки – темний лорд Voldemort. Це ім'я можна перекласти з латини як "той, що бажає смерті" (лат. volo – бажати, жадати; лат. mors – смерть). Ім'я Voldemort перегукується із ім'ям персонажу роману М. Булгакова "Майстер та Маргарита" Воланда, сатани.

Протиставлення локусів реального та чарівного світів досягається через композиційний прийом опозиції реального та чарівного світів. Між побутовим та чарівним просторами створюється опозиція свій/чужий. Характерним є то, що у побутовому топофоні Гаррі Поттер виступає як типовий казковий протагоніст – соціально-знедолений, гнаний, пригноблений прийомний син. Це також стосується харчування головного героя:

Harry washed his hands and bolted down his pitiful supper (Harry Potter and the Chamber of Secrets).

Словесний вираз pitiful supper – жалюгідна вечеря створено шляхом мапування ознак царини мети ВЕЧЕРЯ