LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвокультурологічний підхід до вивчення української лексики у 5 - 6 класах шкіл з російською мовою навчання

експериментальних класах робота здійснювалася за планом, розробленим відповідно до завдань експерименту, у контрольних класах – матеріал програми вивчався без змін.

Дослідження проводилися поетапно протягом 2000 - 2004 рр.

Напершому етапі (2000 - 2001 рр.) опрацьовувалися й аналізувалися наукова література з досліджуваної проблеми, узагальнювався досвід роботи вчителів-словесників. Усе це дало змогу визначити вихідні теоретичні засади, уточнити наукові поняття, які використовуються у дисертації, здійснити зіставний аналіз відібраних груп етнолексем української, російської, болгарської мов та укласти реєстр лексичних одиниць, розробити дидактичні матеріали для опрацювання розділу програми "Лексикологія" на основі лінгвокультурологічного підходу.

На другому етапі (2001 - 2002 рр.) вивчався стан лексичних і комунікативно-мовленнєвих умінь учнів, частота і правильність уживання в їхньому мовленні етнокультурознавчих лексичних одиниць. Це дало змогу визначити об'єкт, предмет, мету та методи наукового дослідження, висунути робочу гіпотезу.

Натретьому етапі (2002 - 2004 рр.) на основі даних констатувальних зрізів розроблено експериментальні матеріали дослідного навчання, здійснено їх апробацію і корекцію. На цьому етапі було проведено формувальний і контрольний експерименти зі сталою групою школярів, якісно і кількісно проаналізовано й узагальнено результати, здобуті у ході дослідного навчання, визначено ефективність експериментальної методики.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження визначається тим, що у ньому вперше в методиці української мови обґрунтовано доцільність і можливість опрацювання української етнокультурознавчої лексики у зіставленні з рідною мовою учнів (російською, болгарською); запропоновано розширення змісту роботи над значенням слова шляхом формування уявлення в учнів не лише про основне лексичне, а й про фонове і символічне значення слова; відібрано та проаналізовано певні групи українських етнолексем (у зіставленні з російськими і болгарськими); обґрунтовано психолого-педагогічні та методичні передумови успішної роботи над етнокультурознавчою лексикою; визначено місце лінгвокультурологічної роботи у шкільному курсі української мови як другої у школах з російською мовою навчання; вдосконалено систему роботи над лексикою шляхом розробки методів і прийомів аналізу різних аспектів значення слова та міжмовних зіставлень; доведено доцільність успішного поєднання запропонованого змісту навчання з традиційним матеріалом у розділі „Лексикологія"; виявлено придатність дібраного дидактичного матеріалу та пропонованих методів і прийомів для успішної роботи над збагаченням словникового запасу учнів 5 - 6 класів шкіл з поліетномовним складом учнів.

Практичне значення полягає у визначенні реєстру етнокультурознавчих лексичних одиниць, створеного на основі аналізу основного та фонового значень етнолексем української, російської і болгарської мов; розробці методики роботи з етнокультурознавчою лексикою в процесі навчання української мови у школах з російською мовою навчання з багатомовним складом учнів; формування в учнів уміння спілкуватися в поліетномовному середовищі. Дисертаційний матеріал може бути використаний для розробки нових навчально-методичних комплексів з української мови для шкіл з російською мовою навчання, матеріалів для викладачів системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій, застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних меті й завданням, аналізом дослідно-експериментальної роботи, перевіркою здобутих результатів, застосуванням апарату математичної статистики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через популяризацію основних його ідей на звітній науковій конференції „Зміст і технології шкільної освіти", яка проводилася Інститутом педагогіки АПН України (Київ, 2002 р.), VIII міжнародному симпозіумі „Теоретичні і методичні проблеми російської мови як іноземної на початку XXI століття" (Болгарія, Велико-Тирново, 2002р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях (Запоріжжя, 2003; Бердянськ, 2004 р.); на засіданнях педагогічних рад і методичних об'єднань учителів-словесників експериментальних шкіл; у процесі керівництва педагогічною практикою у Бердянському державному педагогічному університеті. Про результати дослідження повідомлялося на засіданнях кафедри української мови Бердянського державного педагогічного університету (2000 - 2004 рр.), лабораторії навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки АПН України (2001 - 2004 рр.), Міжнародної школи україністики при АН України.

Публікації. Результати дослідження викладено в 7 одноосібних публікаціях у збірниках наукових праць та інших фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (270 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації – 270 сторінок, з них основного тексту 191 сторінка (у тому числі 17 таблиць, 5 малюнків).

У додатках подаються реєстр української етнокультурознавчої лексики, аналіз основного і фонового значень українських лексем у зіставленні з лексемами російської та болгарської мов; матеріали щодо виконання завдань тестового характеру, що пропонувалися учням наприкінці формувального експерименту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання, розкрито теоретико-методологічні основи, методи дослідження, його етапи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вірогідність її результатів і форми апробації.

У першому розділі – "Теоретичні засади лінгвокультурологічного підходу до вивчення української лексики у 5 – 6 класах шкіл з російською мовою навчання" – розглянуто теоретичні засади лінгвокультурологічного підходу до вивчення української лексики у 5 - 6 класах шкіл з російською мовою навчання з поліетнічним складом учнів.

Лінгвістичним фундаментом роботи є теоретичні дослідження природи лексичних одиниць. Лексема являє собою компресію суспільного досвіду, тому в ній яскраво виявляється національно-культурна специфіка мови, її зв'язок з матеріальним і духовним життям народу, його історією, традиціями, звичаями. Лексема є результатом потреби у виражальних засобах комунікації – вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини. Важливі спостереження щодо ролі слова у мові знаходимо у працях І. Білодіда, Л. Булаховського, Ф. Буслаєва, В. Виноградова, М. Кочергана, О. Леонтьєва, С. Ожегова, О. Потебні, В. Русанівського, І. Срезнєвського, Г. Удовиченка, В. Ужченка, П. Фортунатова, М. Шанського, О. Шахматова.

Аналіз потреб лінгвокультурологічної роботи