LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвокультурологічний підхід у дослідженні англомовних біблійних текстів

Є.В. Михайлова. Лінгвокультурологічний підхід у дослідженні англомовних біблійних текстів

УДК [81.111 + 316.7]: 22

Є.В. Михайлова,

старший викладач

(Севастопольський національний технічний університет)

Лінгвокультурологічний підхід у дослідженні англомовних біблійних текстів

Стаття присвячена дослідженню англомовних біблійних текстів з позиції лінгвокультурології.

Формування антропоцентричної парадигми зумовило поворот лінгвістичної проблематики до людини, її місця в культурі. У межах даної парадигми з'явилися нові напрями, "орієнтовані на культурний чинник у мові і на мовний чинник у людині" [1: 8]. Одним з таких напрямів виступає лінгвокультурологія, основним завданням якої є розкриття ментальності народу і його культури через мову.

Культура є базовим поняттям для лінгвокультурології. Її об'єктом є культурна інформація, не тільки суто національна, але і загальнолюдська, наприклад, закодована в біблійних текстах, оскільки вони є справжніми зберігачами інформації. Тексти відображають духовний світ людини і її культуру. Тексти, створені людиною, будують різні світи, відображають динаміку руху людської думки, представлену за допомогою мовних засобів.

Біблійний текст напряму пов'язаний з декількома культурами, бо він пронизаний великою кількістю культурних кодів. Тексти англомовних версій Біблії зберігають інформацію з історії (як біблійної, так і англійської того часу, коли ці версії створювалися), етнографії, національної психології, національної поведінки, тобто про все, що складає зміст культури. Лінгвокультурологічниій підхід до аналізу англомовних версій Біблії в діахронії – це дослідження й історичних, і сучасних мовних фактів, відображених в англійських біблійних текстах за певний період часу, через призму духовної культури.

Лінгвокультурологія безпосередньо пов'язана також з вивченням національної картини світу, мовної свідомості, особливостей ментально-лінгвального комплексу. В цій роботі з погляду лінгвокультурології найцікавішим є порівняльно-історичний аналіз британської та американської мовних картин світу, представлених у біблійних текстах. У зв'язку з цим розглядається теорія мовної картини світу.

Теорія картини світу в лінгвістиці представлена в різних аспектах досліджень. Зіставлення ментального простору, сформованого колективно, індивідуальними концептосистемами виділяє загальну й індивідуальну картини світу в межах однієї мовної спільності. З'являється ідея міжетнічної моделі світу, узуальної картини світу та ін. [2: 83]. Учені виділяють у загальній картині світу концептуальну і мовну картини світу. Система уявлень про світ, виражений у концептах, складає концептуальну картину світу. У формуванні концептуальної картини світу особливу роль відіграє культурологічний і лінгвосеміологічний аспекти. Картина світу, що розуміється таким чином, перекликається з філософсько-антропологічними концепціями. Образи, уявлення, поняття, установки, оцінки, тобто концепти, складають концептуальну картину світу.

Мовна картина світу історично складається в буденній свідомості певного мовного колективу і відображена в мові сукупністю уявлень про світ, а також є певним способом концептуалізації дійсності. Мовна картина світу є формою об'єктивування мовної свідомості багатьох поколінь людей, носіїв якої-небудь певної мови. Вона допомагає людині орієнтуватися при сприйнятті і пізнанні світу, оскільки є сукупністю знань людини про світ, інтегрованих у якесь ціле. Основним завданням теорії мовної картини світу є вирішення питання, в чому і як впорядковані відомості про мову, а її окремі одиниці і категорії допомагають людині пізнавати світ.

Концептуальна картина світу і мовна картина світу знаходяться в тісному взаємозв'язку і складають загальну базу знань людини, основу її когнітивної діяльності. Зміни в концептуальній картині світу відбиваються в мовній картині світу. Мовну картину світу прийнято відмежовувати від концептуальної, або когнітивної, моделі світу, оскільки вона є основою мовного втілення, словесною концептуалізацією сукупності знань про світ.

Кожна етнічна мова – це ключ до самобутньої картини мовного світу, відображеної буденною свідомістю і семантикою загальнонародної мови. Національні мовні картини світу, також як і семантичні системи мов, повністю збігатися не можуть, оскільки кожний народ має свої особливості соціального і трудового досвіду. До того ж і дійсність відображається в різних мовах неоднаково через нетотожні умови матеріального і суспільного життя людей. "Саме людським чинником, тобто відношенням людини до якого-небудь предмета або явища світу на певному ступені оволодіння цим світом, а також різноманіттям світу і можливостями його сприйняття пояснюється не тільки вибір найменувань для нього, але і спосіб його опису" [3: 131]. Такий вид впливу людини на мову є феноменом первинної антропологізації мови. Феноменом вторинної антропологізації вважається вплив на мову різних картин світу людини – релігійно-міфологічної, філософської, наукової, художньої [4: 11].

Ми досліджуємо різні версії англомовних біблійних текстів, де об'єктом дослідження виступає релігійна, зокрема біблійна, мова. Біблійна мова представляється більш вузьким поняттям порівняно з релігійною. Біблійна мова – це мова, якою написані тексти Священного Писання для певного народу, тобто це народна мова, яка виконує функції профетичної мови (мови віровчення і богослужіння). У нашому дослідженні це англійська біблійна мова.

Будь-яка мова, в тому числі і релігійна, проходить певні етапи у своєму розвитку. Можна висунути гіпотезу: розвинена і досконала мова стає привабливою для жерців, священиків, пророків, апостолів та інших духовних осіб, тому що дозволяє висловити найвищі аспекти духовності; розвинена і досконала мова стародавніх і релігійних текстів зберігається в чистоті і правильності вимови зберігачами записаної інформації; які оберігають її від зовнішніх впливів і не дозволяють проникати в цю мову новим словам і значенням, тим самим сакралізує її. Вони прирікають її на "вмирання"; розвинена і досконала релігійна мова вмирає разом із зберігачами.

Динаміка розвитку релігійної мови є добре помітною в мовах, письмо яких було створено для запису релігійного змісту (ведійський, санскрит, староєврейський, арамійський, церковнослав'янский), і в мовах, які раніше володіли значною письмово-літературною традицією і були пізніше використані для запису віроучильних текстів (старогрецький, латинський, класичний арабський).

Профетичним мовам протистояли місцеві або народні мови. У міру секуляризації винятковість профетичних мов ніби зменшувалася і забувалася. Стали можливі тлумачення Писання і богослужіння на народних мовах. Іншими словами, новим мовам стали доступні функції профетичних мов – бути мовою Писання і ритуалу.

Тому видається цікавим простежити історію біблійної мови і виявити особливості її розвитку на матеріалі англомовних версій Біблії. Знайомство та аналіз наукових робіт, що стосуються різних підходів до вивчення, тлумачення біблійних текстів, які виводять на глобальні проблеми, взаємозв'язки мови і релігії, що стосуються мови та культури, дозволяють побачити той складний шлях, яким ішли лінгвісти, філологи, екзегети і герменевти, щоб наблизити просту людину до духовних знань, накопичених людством за довгі тисячоліття.

Наше дослідження біблійних текстів англійською мовою починається із встановлення причин і умов виникнення англомовних версій Біблії: King James Version (KJV), New American Standard Bible (NASB), New Century Version (NCV), Today's New International Version (TNIV). Король Яків прагне зробити Біблію такою, щоб вона була зрозумілою і близькою його народові. Тому за його наказом переписувачі переробляють останній варіант англійської Біблії таким чином: замінюють не зовсім зрозумілі слова, що не використовуються у мові, звичними словами рідної мови, а запозичені слова в тексті по можливості замінюються словами, що з'явилися в результаті розвитку рідної мови.

Біблію починають переписувати "зрозумілою мовою", без виносок і коментарів. У ній люди знаходять слова, які позначають речі, зрозумілі їх рідною мовою: 1) одежа: raiment (Mtth. 6:25); предмети побуту: garner (Mtth. 3:12),