LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у оригіналі та перекладі (на матеріалі українських та американських текстів)

дистрибутивного, трансформаційного, контрастивного методів та методику контекстної інтерпретації, компонентного та структурно-семантичного аналізу, елементи кількісного аналізу.

Положення, що виносяться на захист:

Стиль протокольних промов має універсальні й етноспецифічні риси. Його особливості визначають історичні умови розвитку міжнародних контактів, правила та норми етикету й протоколу.

Текстоформуючу й стильотворчу функцію в протокольних промовах виконують дискурсні маркери. Забезпечуючи розуміння тексту, вони виступають у ролі елементів, що полегшують його переклад.

Відтворюючи семантику дискурсних маркерів протокольних промов, перекладачі вдаються до лексичних, лексико-стилістичних та граматичних замін, перестановок, вилучення, додавання, а також запозичення й калькування. На метод відтворення впливають мовні особливості в подачі тема-рематичних зв'язків, традиції викладення інформації, стилістичні особливості оформлення текстів протокольних промов у різних культурах.

Універсальна категорія дискурсних маркерів має конвергентні та дивергентні риси в площині української та англійської мов. Правильне розуміння й відтворення функції маркерів сприяє адекватності перекладу текстів протокольних промов.

Протокольні промови характеризуються широким застосуванням етноспецифічних компонентів – звертань, компліментів, цитат і алюзій. Спосіб їх відтворення залежить від ступеня екстралінгвальної обізнаності перекладача, традицій вживання даних компонентів у протокольних текстах відповідної культури.

Основні методи відтворення етноспецифічних елементів протокольних промов – використання повного або часткового відповідника, калькування, описове відтворення або вилучення етноспецифічного компонента й компенсація його нейтральним відповідником.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення, узагальнення й висновки дисертації з'ясовують прагматичні та лінгвокультурологічні характеристики протокольних промов, способи відтворення їхніх функцій засобами цільової мови, що є внеском у теорію комунікації й перекладознавство. Випрацьовану методику дослідження можна екстраполювати і на тексти іншого характеру.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можна використовувати у курсах зіставної лексикології, стилістики, типології та теорії перекладу, при складанні спецкурсів з перекладознавчих дисциплін, у практиці викладання англійської та української мов, у практиці перекладу та в двомовній лексикографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній міжкафедральній науковій темі "Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів" (код 01 БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи апробовано на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2001 р.; квітень 2002 р.), 11-ій Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, червень 2002 р.), а також на конференції "Мова і нація" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, жовтень 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях, опублікованих у збірниках, затверджених ВАК України як фахові.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 229 сторінок. Обсяг основного тексту становить 180 сторінок. Використана література складає 282 бібліографічні позиції.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет, окреслено мету, завдання і методику дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.

Перший розділ "Протокольні промови з перекладознавчого погляду" присвячено аналізові стилістичних особливостей протокольних промов українською й англійською мовами, а також їх відтворенню засобами цільової мови. Охарактеризовано структурні й стилістичні риси різних типів дипломатичних документів, зумовлені нормами дипломатичного протоколу.

Дипломатичний дискурс утворився внаслідок бурхливого розвитку міжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцнення культурних і політичних зв'язків. Спілкування на міжнародному рівні визначають і регулюють правила протоколу, особливі норми етикету й церемоніалу. Вони визначають не тільки поведінку дипломатів та глав держави, проведення важливих заходів міжнародного рівня, а й оформлення дипломатичної документації.

До дипломатичних документів усної групи віднесені декларації, послання, заяви глав держав і урядів, міністрів закордонних справ тощо. Спільні заяви або комюніке вирізняються поміж інших участю й підписами багатьох сторін та мають право на існування лише в тому випадку, якщо учасники попередньо погодилися щодо кожного параграфу, фрази чи слова в тексті. Декларації отримали найбільшу вагу у світі дипломатії. Вони висловлюють спільні погляди й наміри договірних країн. Мова комюніке – сухувата й ділова. Високий стиль характерний радше для спільних заяв і особливо для декларацій.

Українські та американські дипломатичні промови несуть на собі відбиток офіційно-ділового стилю, якому властива логічність, об'єктивність, чіткість, замкнутість і консервативність у доборі синтаксичних конструкцій та лексичних засобів вираження, брак емоційності, стереотипність, підкреслена ввічливість і увага до адресата (аудиторії). Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема. У дипломатичній терміносистемі переважають інтернаціоналізми, слова набувають іншого значення, ніж у літературній мові, або використовується лише один з лексико-семантичних варіантів полісемічного слова. Національне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифічні компоненти - цитати, алюзії, компліменти, детально розглянуті в Розділі 3.

Для більшої зв'язності тексту застосовують маркери послідовного посилання, повтори, субститути на зразок the said ("вказаний", "даний"), the above, the foregoing ("поданий вище"), so ("таким чином"): "Political institutions function or malfunction depending on how power is aggregated, how it is used to direct resources... The above is determined by the nature of political governance" [Гаврилишин] - "Політичні інституції діють або не діють залежно від приналежності до