LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у оригіналі та перекладі (на матеріалі українських та американських текстів)

в традиції мови-рецепієнта, або адаптації нового тексту відповідно до правил організації подібних творів. Нові й незнайомі цитати вимагають створення нових текстів цільовою мовою ("Yogi Berra once said, "When you come to a fork in the road, take it." Now, we come to a fork in the road; we have two choices" [Буш-мол.] - "Йог Берра якось сказав: "Коли вже стоїш на роздоріжжі, не марнуй часу на роздуми". От і ми підійшли до роздоріжжя, перед нами – дві альтернативи" (Р.П.)).

Протокольні промови також містять текстові елементи, що вказують на зв'язок даного тексту з іншими текстами або ж посилання на певні історичні, культурні й біографічні факти (алюзії). Алюзивними елементами, що поєднують факти життя й тексти, можуть бути географічні назви (топоніми), дати, навіть денотати аудіо-візуальних текстів – назви картин, телевізійних передач, фільмів, рядки з пісень, уривки популярних рекламних слоганів тощо ("When I ran for office in 1992, I used as my theme song that old Fleetwood Mac song, Don't Stop Thinking About Tomorrow, and all during the times I've been President -- the good times and bad -- I have hammered my Cabinet and my staff to remember why we came here" [Клінтон] -"Під час виборів 1992 року моїм девізом був рядок із давньої пісні "Не забувай про завтрашній день". Увесь термін президентства, в радісні й гіркі хвилини, я нагадував членам Кабінету й Адміністрації, навіщо ми тут опинилися" (Р.П.)).

Поля екстралінгвістичної інформації автора й слухача (читача), які належать до різних культур і спілкуються різними мовами, дуже рідко збігаються. Методи передачі алюзій залежать від обізнаності перекладача й цільової аудиторії з її природою. Так, відомі алюзії перекладаються транскрипцією (в основному, у випадку однослівних алюзій) ("Оранта" – "Orante", "pueblos" – "пуебло, іспанські містечка на південному заході країни"), описовою перифразою, невідомі – витлумачуються ("You know, when I started out in public life with a lot of my friends from the Arkansas delegation down here there used to be a saying from time to time that every man who runs for public office will claim that he was born in a log cabin he built with his own hands" [Клінтон] - "Знаєте, коли я робив перші кроки в громадському житті поруч із багатьма друзями, що входять тепер до складу делегації з Арканзасу, дехто казав, мовляв, кожен, хто бореться за місце в уряді, заявляє, що він, як Авраам Лінкольн, народився в дерев'яній хижі, збудованій його власними руками" (Р.П.)).

Якщо аудиторії, в принципі, знайоме джерело алюзії, але вона знає його в загальних рисах, а конкретні деталі ніяк не впливають на зміст уривка, алюзію варто передавати за допомогою гіперонімів або описовим чином, як напр. "And this whole issue of the Confederate flag being on a flagpole in South Carolina was there" [Клінтон] - "Тепер що стосується прапора Південних штатів, піднятого в Пд.Кароліні" (Р.П.).

Результати аналізу свідчать про те, що етноспецифічні компоненти отримують виняткове значення в структурі протокольного дискурсу й вимагають розробки спеціальних стратегій для їх відтворення засобами цільової мови.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено засоби розв'язання проблеми відтворення лінгвокультурологічних особливостей протокольних промов. Дослідження дозволило дійти таких висновків.

Протокольні промови відносяться до офіційно-ділового стилю з набором однакових характерних рис (логічності, об'єктивності, стереотипності, заниженої емоційності тощо). Крім того, підбір виразових засобів визначається нормами дипломатичної комунікації, правилами протоколу. Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема. На основі повної вибірки з тексів протокольних промов, можна зробити висновок, що український дипломатичний дискурс є стриманішим і менш експресивним, ніж англомовний. Важливу текстоформуючу й стильотворчу роль у текстах промов відіграють дискурсні маркери й етноспецифічні компоненти.

Метод, що його перекладач використовує для відтворення семантики дискурсного маркера або етноспецифічного компонента, значною мірою залежить від функціонального навантаження. Заміни маркерів функціональними аналогами не справляють значного впливу на зміст речення. Лексичні одиниці з широким семантичним об'ємом значень передаються оказіональними відповідниками, що належать до різних функціональних груп. Лексико-стилістичні заміни стають помітними в тих випадках, коли перекладач обирає відповідник дискурсного маркера, який належить до іншого стильового регістру або відмовляється від найближчого відповідника в мові перекладу на користь віддаленішого за значенням, проте відповіднішого до норм цільової мови. Граматичні заміни найчастіше зумовлені правилами сполучуваності слів і побудови речень у цільовій мові, особливостями мов у подачі тематичних та рематичних елементів речення і традиціями мовлення щодо подання інформації про агентів та обставини позначених у реченнях дій. Традиції дипломатичного спілкування диктують збереження звукової або графічної форми (транскрипція, транслітерація), внутрішньої структури (калькування) протокольних формул ввічливості, звертання, виразу почуттів.

У площині перетину функціональних груп маркерів української й англійської мов помітні як конвергентні, так і дивергентні риси, зокрема представлені зміною позиції елемента в тексті перекладу, варіюванням конотативного значення, відмінностями у виразі емфази тощо. Дивергентні риси вживання маркерів становлять перешкоди, пов'язані з лінгвальним та позалінгвальним аспектами перекладу. У процесі перекладу відбувається перехід від одного культурного осередку до іншого, в результаті чого виникають труднощі на рівні взаємозв'язку мови, мислення й сприйняття світу. Відтворення семантики лінгвокультурологічних елементів залежить від ступеня прозорості денотативного значення, рівня експлікації синтагмем, а також подібності значень лінгвокультурологічних елементів мови оригіналу й перекладу. Перекладач, при цьому, змушений адаптувати свій текст до узусу, мовних традицій, панівних стратегій викладу й обробки інформації, що існують в цільовій мові.

Дослідження свідчить, що широке вживання компліментів, цитат і алюзій в протокольних промовах українських та американських ораторів є конвергентною рисою, однак у сприйнятті, трактуванні даних компонентів іншомовною аудиторією, а також їх перекладі, помітні розбіжності, що, серед іншого, становлять етноспецифіку протокольних виступів. Основною проблемою при відтворенні семантики етноспецифічних компонентів цільовою мовою виявилася необхідність за змогою передати поєднання денотативних сем, які слугують основою для активізації асоціацій, та конотативного макрокомпонента, котрий вміщує багатоаспектну етноспецифічну інформацію.

Покомпонентний