LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичний і наративний коди інтимізації в художньому тексті (на матеріалі української та російської прози другої половини ХІХ - першої половини ХХ століть)

через неперсоніфікованого гетеродієгетичного розповідача, який може перебувати в структурі хронотопного континууму, а також знаходитись поза хронотопним континуумом. Показовим у цьому плані є авторський наративний код з розгортанням КомНП, яка утворюється внаслідок ієрархії гомодієгетичної і гетеродієгетичної наративних форм. Це спостерігається в тих творах, де на одному текстовому матеріалі співнаявні кілька авторських моделей (наприклад, у М.Булгакова "Мастер і Маргарита").

3. Наративна форма залежить також від функціональної позиції читача. Присутність читача простежується в авторському художньому мовленні і є важливою ознакою адресованості твору, орієнтованості його на певне сприйняття. Ця присутність виявляється шляхом інтимізації – процесуальної текстової гіперкатегорії, що актуалізується в процесі читання твору експліцитно (через прямі звертання до читача, посилання на читацьку уяву і досвід, передбачення реакції читача і т.п) та імпліцитно (через підтекст, асоціативну когезію, передтекстові пресупозиції тощо).

4. З позицій квантитативно-прагматичної сегментації художнього тексту авторське художнє мовлення визначається як інтимізований текст (ІТ) –тематично єдиний фрагмент тексту з особливою організацією в ньому фактуальної інформації і відповідним способом організації мовних засобів.

5. Контекстуально-інтерпретаційний аналіз ІТ показав, що інтимізація виконує як основну, так і допоміжну функцію при декодуванні читачем художньої інформації. Основною є естетична функція інтимізації, сутність якої полягає у вираженні авторської концепції. Допоміжна, чи композиційна, функція інтимізації маніфестується в ініціальній та фінальній частинах твору, в організації їх як цілого.

6. У структурі художніх текстів української та російської літератур інтимізація здебільшого має польову організацію з двома способами реалізації ядра і периферії, від яких залежить тип естетичного ефекту. Ефект безпосереднього спілкування автора з читачем засновується на сильних засобах діалогізації, які становлять ядро інтимізованого значення. В українській художній прозі засобами діалогізації авторського мовлення слугують моделі "рубаного синтаксису": розмовні, парцельовані й сегментовані конструкції, еліптичні речення, називний уявлення тощо. У російській художній прозі для діалогізації авторського художнього мовлення включаються різноманітні варіанти структур із невласне-прямим мовленням, що створюють суцільну неперевну тканину авторської оповіді. Ефект вираження внутрішнього я пов'язується з прийомами і способами суб'єктивізації розповіді. Найсильнішими способами суб'єктивізації авторської розповіді є інтимізуючі звертання й особові займенники, які використовуються для встановлення, налагодження та підтримки контакту з читачем, стимулюючи розгортання художнього інтеракту. Реакція читача спрямована на інтимізоване спілкування. В гомодієгетичній наративній формі суб'єктивізація оповіді реалізується через категорію суб'єктивно-оцінної модальності (характерологічні якісні прикметники, заперечні / стверджувальні речення, слова категорії стану, окличні та риторичні речення). В гетеродієгетичній наративній формі суб'єктивізація досягається за допомогою вставних слів і парантез, які розкривають авторське ставлення до зображуваного, виражають експресивну реакцію автора, вказують на джерело інформації, виділяють значущі фрагменти наратива.

7. У художній прозі досліджуваного періоду феномен інтимізації авторського мовлення простежується на всіх рівнях системно-структурної організації тексту. Конкретні способи реалізації інтимізації на кожному рівні визначаються ЕН автора, позицією наратора, наративною формою авторського мовлення і комунікативною ситуацією. Тут виявляються дві перехресні тенденції. З одного боку, розширюються й поглиблюються способи вираження внутрішнього я автора, переданого засобами інтимізації, а з іншого, – в особливих художніх ситуаціях авторське художнє мовлення, діалогізуючись, набуває ознак усного мовлення, відтворюючи ефект інтимізованого спілкування автора з читачем.


Основні положення дисертації відображено в публікаціях автора:


1. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. – 267с.

2. Конструкції розмовного мовлення як специфічні засоби інтимізації у мові художньої прози другої половини ХІХ століття (на прикладах творів І.О.Гончарова) // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвузівськ. зб. наук. ст. – Київ. – Вип.3: Лінгвістика і літературознавство. – 1997. – С. 219 – 223.

3. Функції імпліцитних засобів інтимізації у творчості Ф.Достоєвського // Сучасна інтерпретація художніх творів Ф.М.Достоєвського: Міжвузівськ. зб. наук. пр. – Київ – Бердянськ, 1998. – С.85 – 88.

4. Експлікація поетичних структур у повісті О.С.Пушкіна "Станционный смотритель" // Наукові записки Харківськ. держ пед. ун-ту ім. Г.С.Сковороди. Серія "Літературознавство". Вип. 3. – Харків, 1999. – С. 15 – 18.

5. Функціонально-синтаксичний аспект мовних засобів інтимізації у художній творчості Б.Грінченка // Мови й культура народів Приазов'я: Зб. ст. Бердянськ. держ. пед. ін-ту. – Бердянськ, 1999. – С. 67 – 72.

6. Синтаксичні засоби інтимізованого мовлення у контрастивному аспекті (на матеріалі української та російської художньої прози) // Проблеми зіставної семантики / Відп. ред. Кочерган М.П.. – К.: КДЛУ, 1999. – С. 307 – 311.

7. Взаємодія тропів і реалій в інтимізованих текстах // Знак. Символ. Образ: Зб ст. Черкаськ. держ. ун-ту імені Богдана Хмельницького. – Черкаси: "Брама-Ісуеп", 1999. – С. 190 – 195.

8. Лінгвопоетика як діалог мовної і поетичної структур // Вісник Київськ. лінгвіст. ун-ту. – К.: КНЛУ, 1999. – Т. 3. – № 1. – С. 45 – 52.

9. Аспекти зіставлення інтимізованих текстів // Наукові записки Кіровоградськ. держ. пед. ун-ту. – Серія "Філогічні науки" (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – Вип. 22. Частина ІІ. – 2000. – С. 3 – 9.

10. Інтимізація як спосіб реалізації комунікативно-естетичного наміру автора // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. – Вип. 3 / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КДЛУ, 2000. – С 133 – 139.

11. Синтагматичні й парадигматичні відношення в інтимізованих структурах художніх творів Федора Достоєвського й Панаса Мирного // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національн. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. – Вип.1. – Ч. 3. – К.: Логос, 2000. – С. 241 – 251.

12. Лінгвопоетичні напрями в контексті досліджень мови художньої літератури // Ученые записки Симферопольск. гос. ун-та. – 2000. – С. 173 – 177.

13. Образність слова у структурі інтимізованого художнього мовлення // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгвіст. ун-ту. Філологія. Педагогіка. Психологія. – Київ: КДЛУ. – 2000.