LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичний і наративний коди інтимізації в художньому тексті (на матеріалі української та російської прози другої половини ХІХ - першої половини ХХ століть)

міждисциплінарний характер лінгвістики наратива і методики інтерпретативного аналізу інтимізації, що суттєво розширює теоретичні здобутки структуралізму, зокрема граматики оповіді, прагмалінгвістики, інтерпретативної семантики, інтерактивної лінгвістики, рецептивної поетики та стилістики декодування. Основні традиційні поняття теорії лінгвістики наратива такі, як наративна форма від 1-ї особи/наративна форма від 3-ї особи уточнюються з урахуванням участі особи наратора в акті наратива й ілюструють тенденцію зникнення автора як ідеологічної фігури твору в історико-типологічній перспективі розвитку української та російської літератур. Це призводить до широкого введення в авторську оповідь способів і прийомів інтимізації.

Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути застосовані при вивченні курсу "Лінгвістичний аналіз художнього тексту", стилістики сучасної української та російської мов, у спецкурсах і спецсемінарах з теорії комунікації, прагмалінгвістики, синтаксичної семантики, при написанні дипломних та магістерських робіт з проблем інтерпретації художнього тексту у вищих навчальних закладах, а також у позалекційній виховній роботі.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації висвітлено в доповідях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських наукових конференціях: "Язык и культура" (Київ, 1997); "Актуальные проблемы современного пушкиноведения" (Харків, 1999); "Мова й культура народів Приазов'я" (Бердянськ, 1999); "Проблеми зіставної семантики" (Київ, 1999, 2001; 2003); "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 1999); "ЛІНГВАПАКС-ЮНЕСКО" (Київ, 2000, 2002); "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2000); "Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество – ІІ" (Ялта, 2000); "Dialog w literaturach i językach słowiańskich" (Ополе, Польща, 2001); "З ХХ в ХХІ століття" до 90-річчя доктора філологічних наук, професора Андрія Білецького (Київ, 2001); "Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования (Киев, 2002); "Форма, значение и функции единиц языка и речи" (Минск, 2002); "Мова і нація" (Київ, 2002); "Російська мова і література: проблеми вивчення та викладання" (Київ, 2002); "Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство" до 110-річчя від дня народження Б.О.Ларіна (Київ, 2003), "Актуальні напрями сучасної слов'янської та романо-германської філології" (Рівне, 2003). Матеріали дослідження обговорювались на науково-практичних семінарах: "Актуальні проблеми слов'янської філології (Бердянськ, 1998); "Знак. Символ. Образ" (Черкаси, 1999, 2000); "Лінгвістика на межі тисячоліть" (Київ, 2001), а також на науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету (Київ, 2000, 2001, 2002, 2003).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в монографії "Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті" (23 авт. арк.), 26 статтях (з них 22 опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України) та 4 тезах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідникової літератури та джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, методи й методологічні засади, сформульовано мету й основні завдання, охарактеризовано фактичний матеріал та вказано форми апробації результатів дисертації.

У першому розділі розглядаються передумови, сучасний стан та перспективи лінгвістики наратива як комплексної транспарадигмальної науки, зокрема простежуються витоки наративних форм та їх динаміка від античних часів до сьогодення. Значний інтерес становлять сучасні напрями вивчення наративних форм мовлення, з-поміж яких виокремлюються лінгвоцентричний, текстоцентричний, антропоцентричний та семіотичний, які допомагають розкрити наративні коди формування смислу тексту.

У другому розділі з'ясовується генеза інтимізації художнього мовлення автора та визначається її поняттєво-термінологічний апарат. Уточнюється поняття фігури наратора як репрезентанта автора в ситуаціях інтимізації, реконструюється механізм утворення авторської наративної структури, типологізується категорія адресата-читача.

У третьому розділі простежуються етапи моделювання авторської свідомості в художніх текстах, що виявляються суттєвими, з одного боку, для визначення методів і принципів сегментації хронотопного континууму з метою виділення інтимізованого тексту як базової одиниці дослідження, а з іншого, – для виявлення рольової структури наративного субкоду художнього інтеракту. З'ясовується специфіка герменевтичного субкоду інтимізації, розкривається глибинна структура субкоду адресації з її поверхневою експлікацією.

Четвертий розділ присвячено виявленню типів художньої інформації як складників наративних кодів інтимізації. Зокрема доводиться, що наративні субкоди, маніфестуючись у ситуаціях інтимізації, експлікують концептуальну, комунікативно-прагматичну, фактуальну, імпресивну й естетичну інформацію в плані змісту і в плані вираження і віддзеркалюють індивідуально-авторський код письменників української та російської художньої прози другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть.

У п'ятому розділі здійснюється зіставлення наративних форм вираження авторської моделі світу в різножанрових українських та російських творах і стратифікація авторських наративних структур у ситуаціях інтимізації, дається типологічна характеристика наративних кодів інтимізації. У результаті аналізу виявляються експліцитні та імпліцитні засоби інтимізації, пов'язані з включенням до інтимізованого наратива конструкцій розмовного синтаксису й невласне-прямого мовлення.


У загальних висновках підводяться підсумки дослідження.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


Розділ І. "Лінгвістика наратива: передумови, сучасний стан та перспективи".

Наприкінці ХХ століття в лінгвістиці тексту активізувалося вивчення наратива внаслідок другої когнітивної революції, яка у філософії й психології дістала назву наративного перевороту (П.Ламарк, С.Ольсен, Й.Брокмейер, Р.Харре).

Термін лінгвістика наратива був запроваджений О.В.Падучевою на позначення науки, що вивчає формальні правила екстрагування з розповідного тексту тієї семантичної інформації, яку отримує з нього носій мови. З-поміж таких найважливіших понять і категорій лінгвістики наратива, як комунікативна ситуація та її складники, первинні й вторинні егоцентричні елементи мови, режим інтерпретації на особливу увагу заслуговують наративні форми художнього мовлення автора.

Вчення про наративні форми еволюціонувало від античних теорій мовлення як визначальних факторів розвитку теорії