LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичний і наративний коди інтимізації в художньому тексті (на матеріалі української та російської прози другої половини ХІХ - першої половини ХХ століть)

авторські наративні структури:

- персоніфікована гомодієгетична наративна структура;

- персоніфікована автодієгетична наративна структура;

- неперсоніфікована гетеродієгетична наративна структура;

- екстрадієгетична наративна структура;

- авторсько-персонажна наративна структура;

- ускладнена інтрадієгетична наративна структура.

Розділ ІІІ. Інформаційно-смислове моделювання художніх інтимізованих текстів.

Авторська модель світу як наративний код потребує передусім розгляду з точки зору її місця в структурі художнього твору. Характер моделювання авторської свідомості розкривається через послідовне здійснення таких операцій: 1) виділення інтимізованих текстів на основі логіко-семантичного, структурно-семіотичного, квантитативно-прагматичного, комунікативно-синтаксичного принципів сегментації хронотопного континууму та застосування методу безпосередніх складників; 2) репрезентацію концептуальної, комунікативно-прагматичної, фактуальної, імпресивної та естетичної інформації як субкодів наративного коду інтимізації.

Визначальним принципом у виділенні діалогізованих фрагментів авторського художнього мовлення – інтимізованих текстів (далі ІТ) послужила логіко-семантична основа – конститутивна ознака художнього мовлення автора, яка відображає особливості мисленнєвого процесу читача, його здатність фіксувати одночасність (опис), послідовність (оповідь), причиново-наслідкові відношення (міркування).

ІТ розглядається як дихотомічне утворення: по-перше, як одиниця тексту і, по-друге, як цілісне авторське висловлення, що характеризується структурно-смисловою завершеністю, зв'язністю, тематичною одноплановістю та наявністю засобів інтимізації.

Виділення ІТ в художньому тексті зумовлюється також характером квантитативно-прагматичної сегментації, що складається з двох її підвидів – об'ємно-прагматичної та контекстно-варіативної.

Мета об'ємно-прагматичної сегментації – сконцентрувати увагу читача на естетично значущих моментах художньої розповіді. Одиницями об'ємно-прагматичної сегментації є:

ІТ-абзаци (ІТ-ІА), які оформлюють нову інформацію в хронотопному континуумі, виділяючи важливі думки автора: "Сделаю предисловие: читатель, может быть, ужаснется откровенности моей исповеди и простодушно спросит себя: как это не краснел сочинитель? Отвечу, я пишу не для издания; читателя же, вероятно, буду иметь разве через десять лет, когда все уже до такой степени обозначится, что краснеть уж нечего будет. А потому, если я иногда обращаюсь в записках к читателю, то это только прием. Мой читатель – лицо фантастическое" (Ф.М.Достоевский).

ІТ-НФЄ (надфразові єдності) оформлюють ці думки відповідно до опису, оповіді, міркування.

ІТ-НФЄ-описи призначені для характеристики явищ природи, предметів, осіб тощо через визначення їхніх ознак: "Кожний той зморщок кричить болем. Гляньте, очі його з червоними жилками в яких горять блискавки. Гляньте, він навіть без кашкета, і вітер, рвучкий, осінній, що дме з-над угорської долини, патлає його рідке волосся, і ніби віхоть соломи. Поле його куцана розпадається на всі боки, ніби якісь особливі крила особливого неземного птаха" (У.Самчук).

В ІТ-НФЄ-оповідях відображається розвиток подій, їх наративна організація, рух сюжету до розв'язки. Основне смислове навантаження при цьому припадає на дієслова-присудки доконаного виду, а з присудком у формі недоконаного виду ІТ-НФЄ-оповіді відбивають результат дії: "Да, кстати: я уверен, что, прочитав эти строки, многие назовут меня интеллигентом и неврастеником. Насчет первого не спорю, а насчет второго предупреждаю серьезным образом, что это заблуждение. У меня и тени неврастении нет" (М.Булгаков).

ІТ-НФЄ-міркування зустрічаються в гетеродієгетичній формі розповіді. Як правило, такі ІТ-НФЄ-міркування мають у своєму складі елементи опису й оповіді. У них виражаються здебільшого авторські думки або міркування головних героїв. Специфіка ІТ-НФЄ-міркувань полягає в тому, що в їх складі використовуються дієслова минулого часу, які переключають оповідь з одного часового плану в інший – теперішній: "Дуже любив Чіпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадковою, а билицею. Не раз хлоп'я рівняло казку до життя, а життя до казки – і само собі міркувало, дивувалося... В казці звірі та птиці те саме й так само говорять, як і люди... А так – птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... І ніхто не знає, що вони кажуть... "А добре б – дізнатися: що то каже скотина, як іде ревучи з поля додому? Яку пісню співає пташка у лузі?.. І чого – одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці – тільки цвірінькають?! І про що то розмовляє травиця між собою, коли, мов жива, шелестить малими листочками?.." (П. Мирний).

Проте не всі речення, які входять до складу тексту, утворюють ІТ-НФЄ. Речення, які є вільними, або ізольованими, – ІТ-ІР, слугують для вираження авторських емоцій, вражень, сентенцій тощо. ІТ-ІР функціонують для актуалізації читацької уваги та є композиційними засобами сегментації: "А рассвет четырнадцатого декабря восемнадцатого года под оконцем застал Козыря полковником петлюровской армии, и никто в мире (и менее всего сам Козырь) не мог бы сказать, как это случилось" (М.Булгаков).

З погляду контекстно-варіативної сегментації ІТ – це тематично єдиний фрагмент тексту з особливою організацією в ньому фактуальної інформації й особливим способом організації мовних засобів.

Отже, ІТ можуть складатися з 1) ІТ-ІА, 2) ІТ-НФЄ – проміжного утворення між абзацом й окремим реченням та 3) ІТ-ІР, які утворюють інтегративний сегмент гіперсинтаксичної ієрархії. Механізми, за допомогою яких встановлюються ієрархічні відношення між типами ІТ, включають критерій, що був сформульований дескриптивною лінгвістикою як метод безпосередніх складників. Цей метод застосовується при з'ясуванні ієрархічних ступенів інтеграції ІТ. Щоб виявити ці ступені, необхідно згорнути ІТ, здійснити його послідовну редукцію, яка передбачає виконання правил, заснованих на виявленні тісних зв'язків між елементами-структурами (ІТ-ІА, ІТ-НФЄ, ІТ-ІР) в ІТ. Порядок членування ІТ визначається силою зв'язків: чим слабший зв'язок, тим вищий ієрархічний рівень синтаксичних відношень і відповідно тим простіше ІТ розкладається в процесі аналізу.

Враховуючи факт ієрархічної організації ІТ, доходимо висновку, що останні характеризуються найважливішими семіотичними аспектами авторського художнього мовлення: номінацією (експлікує загальну ситуацію, відображувану в ІТ), предикацією (розкриває характер відношення до дійсності цієї ситуації), тематизацією (включає інформацію ІТ у розгортуваний смисл цілого тексту) та інтимізацією (здійснює таку конотаційну репрезентацію смислу, що реалізує ситуативно зумовлений вплив на читача, який