LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII - XX століть

художньому описі має місце поєднання емоційно-оціночних і конкретно-чуттєвих елементів.

При вивченні становлення лінгвістичних способів зображення СР особлива увага приділяється аналізові засобів створення наочності, конкретно-чуттєвої основи зображення – важливої якості образів речей (В. В. Виноградов). Розуміючи наочність у широкому смислі слова як поєднання в зображенні різних властивостей речі, що підлягають чуттєвому сприйняттю, ми вважаємо за доцільне розмежувати: а) зображення, засноване на моносенсорному сприйнятті та б) зображення, засноване на полісенсорному сприйнятті (передаються різноманітні сенсорні властивості речі). Характер словесних засобів створення наочності зображення є важливим показником індивідуального стилю письменника, а також художнього методу певного літературного напрямку.

До носіїв стилю в художньому творі (термін А.І. Домашнєва), які характеризують цілі літературні напрямки, без сумніву належить і композиційно-структурна організація зображення СР. Основними показниками її еволюції, на наш погляд, можуть бути зміни об'єму і структури текстових форм.

Для класифікації текстових форм доцільним вважається застосування критерію визначення об'єму текстової форми за кількістю представлених у ній семантичних ознак. Відповідно до цього критерію розрізняються: текстова форма Деталі [далі – Д] (передає одиничну ознаку), текстова форма Короткої Оповіді [далі – КО] (включає не більше трьох ознак) і текстова форма Розгорнутої Оповіді [далі – РО] (включає багато ознак) (Т.І. Іжевська). Для усунення розриву між кількістю семантичних ознак у формі КО і РО, що утруднює показ еволюційних змін, нами додатково виділена текстова форма Малої Оповіді [далі – МО], котра охоплює до 9 семантичних ознак – верхня межа числа 72, що визначає максимальну кількість окремих одиниць сприйняття, які людина здатна одночасно втримати в своїй пам'яті (Д. Міллер).

Оскільки зображення СР може не тільки локалізуватися в тексті одномоментно, а й формуватися поступово, збираючи й накопичуючи окремі елементи протягом лінійного розгортання тексту (В.А. Кухаренко), то важливим показником характеру текстових форм є зосередженість/розосередженість їх структури. Аналіз основних типів розосередження структури текстових форм дозволяє виділити: а) розосередження за схемою "від цілого до частини" (ініціальний розгорнутий опис доповнюється окремими рисами) і б) розосередження за схемою "від частини до цілого" (сумарне зображення складається із дистанційованих мікроформ). Вивчення механізму розосередження структури текстових форм передбачає розгляд процедур інтеграції дистанційованих фрагментів зображення і ширше – виявлення ролі опису СР у реалізації категорії інтегративності художнього тексту. Оскільки інтегративність художнього тексту має формально-структурний та семантичний аспекти, то аналіз процедур її створення лежить у площині дослідження і структури, і семантики текстових форм зображення СР.

У зоні поєднання структурного та семантичного аналізу перебуває й розгляд історично змінного співвідношення статики/динаміки – однієї з основних стилістичних якостей, які визначають характер зображення СР. Як узагальнення спостережень мовознавців над способами динамізації зображення в роботі пропонується розмежувати метод однократної експозиції (динамізація досягається за рахунок семантики лексичних одиниць) і метод багатократної експозиції (елемент динаміки вноситься розосередженням структури текстових форм, зіставленням дистантно розміщених семантичних ознак). Аналіз становлення даних способів динамізації опису доповнює картину еволюції мовної техніки зображення СР.

Ще одним параметром, розгляд якого передбачає проведення композиційно-структурного й лексико-семантичного аналізу, є характер точки зору, що організує зображення СР. Динамічний характер співвідношення точки зору автора й точки зору героя (в термінології Б.А. Успенського - зовнішньої і внутрішньої точок зору) впливає на мову описів, визначає їх структурно-семантичні характеристики.

Лінгвопоетичний аналіз зображення СР вимагає включення в нього позамовних фактів історико-культурного й соціально плану. СР є об'єктом зображення в різних видах мистецтва, тому еволюція словесної техніки здійснюється в єдиному контексті з еволюцією прийомів зображення СР в інших видах мистецтва. Під впливом синтезу мистецтв, як і під впливом єдності ідейних і прагматичних стильових установок епохи, формуються певні словесні зображувальні прийоми, розгляд яких дозволяє прослідкувати характер загальної культурологічної ситуації конкретної епохи та дійти більш правильного розуміння становлення шляхів зображення СР в англійській художній прозі ХVІІІ-ХХ століть.

Розділ 1. Текстові форми і способи зображення світу речей в англійському просвітницькому романі. Завдяки процесу демократизації мистецтва, який почався у XVIII столітті, письменники активніше звертаються до зображення дійсності в життєво достовірних і соціально-історично конкретних образах, що викликає підвищення питомої ваги зображення СР у художньому творі й зумовлює релевантну для досліджуваного періоду тенденцію розширення об'єму текстових форм (домінує форма РО). Якщо в авантюрно-пригодницьких романах початку століття ("Moll Flanders", "Robinson Crusoe") кількість розгорнутих описів порівняно невелика, що пояснюється яскраво вираженою авантюрною основою творів, яка за своєю природою далека від "затримуючих" дію описів (М.М. Бахтін), то в романах середини та кінця століття обов'язково наявне докладне, скрупульозне змалювання сценічного майданчика дії, що розгортається .

Розгорнута форма описів у художніх текстах цього періоду мотивована зображенням СР із зовнішньої точки зору епічного оповідача (термін Б.А. Успенського). Часова дистанційованість оповідача від зображуваної дійсності та відсутність просторової визначеності дозволяють охопити об'єкти, віддалені на велику відстань і не зіставлені в єдиному акті спостереження, і завдяки цьому дати вичерпну характеристику цілих міст і навіть країн ("Gulliver's Travels", "Humphrey Clinker"). Показ світу речей із зовнішньої точки зору втілюється також в описах-"картинах" (термін М.П. Брандес), які являють собою панорамне зображення дійсності. На прикладі опису маєтку містера Олверті в романі "Tom Jones" можна виділити такі типологічні риси опису-"картини": розгорнута форма (опис займає цілий розділ); входження в інтродуктивний блок тексту (термін О.П. Воробйової) (опис є частиною експозиції); відокремленість від оточуючого текстового простору завдяки "рамочній" конструкції (термін Б.А. Успенського) (верхня межа опису збігається з початком розділу, нижня – маркована абзацним відступом, фразою узагальнюючого характеру і появою "я" оповідача: "the dawn opened every minute that lovely scene we have described to his eye"); необмежений ракурс бачення із зовнішньої точки зору (оглядається центр композиції – будинок – і територія, яка оточує його з усіх боків). Такі характеристики зумовлені авторською інтенцією виділити цей опис, оскільки його функція полягає не тільки в забезпеченні локативної орієнтації тексту, але й у характеризуванні героя: живописний маєток містера Олверті –