LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII - XX століть

Heights"є вогонь. В описі будинку головного героя відзначається 7-кратний дистантний повтор символічної деталі ("the huge fire-place", "an immense fire", "a huge glowing fire-place" та ін.). Згадка про палаючий вогонь у контексті розповіді про нерозсудливі вчинки головного героя сприяє встановленню символічного зв'язку "природна стихія – стихія людських пристрастей". Остаточне закріплення за цією деталлю ролі символу внутрішньої енергії людини відбувається у фіналі роману, коли в описі кімнати вмираючого героя згадується погаслий вогонь ("the fire had smouldered to ashes"). Як і більшість описів цього періоду, такий опис розгортається за схемою "від цілого до частини", в результаті чого поступове скорочення об'єму текстових форм сприяє відокремленню й виділенню лейтмотивно-імпліцитних і символічних елементів.

У створенні інтегративності зображення СР зменшується роль формальних засобів (показників синсемантії фрагментів і показників безпосередньої текстової співвіднесеності) і підвищується роль таких засобів створення цілісності зображення, як семантичний повтор лейтмотивно-імпліцитних елементів та прийом висунення. Об'єднуюча функція такого роду елементів базується на тому, що вони співвідносять зображення СР із системою образів персонажів та тими частинами тексту, в яких розкривається центральна тема художнього твору.

Сильний вплив традиції й жанрового канону, що все ще зберігається в літературі романтизму й передромантизму, особливо чітко простежується в описах живописно-звеличеного предметного оточення, де відображені стереотипні, а не індивідуально-конкретні риси речей. Однак уже в історичних романах В. Скотта зображення СР характеризується вищим ступенем історичної й етнографічної конкретики та будується на виділенні маркованих зображувальних ознак, новаторським засобом передачі яких стають історично забарвлена лексика ("barbican", "bartizan"), спеціальні терміни ("donjon", "architraves"), діалектизми ("turnpike", "architraves, or lintelns, as they are called"), іншомовні запозичення ("flambeaux", "estrada").

У літературі критичного реалізму зображення СР, виступаючи як відбиток характерологічних та емоційно-психологічних особливостей персонажа, стає психологізованим. Засобами суб'єктивізації слугують порівняння й метафори, які надають речам властивостей людини ("the chimney - glass ... seemed fraught with melancholy meditations", "A sluggish wind ... went moaning round the house, as if it were in pain or grief" "Dombey and Son"). Особливий статус метафор і порівнянь, які утворені на основі явища антропоморфізму і наділяють речі предикатами, що традиційно характеризують людину, зберігається й у творах кінця сторіччя:

That dairy house, so humble, so insignificant, so purely to him a place of constrained sojourn ... what was it now? The aged ... brick gables breathed forth "Stay!". The window smiled, the door coaxed and beckoned, the creeper blushed confederacy.

(Tess of the d'Urbervilles)

Проте в цілому в таких засобах створення образності, як метафори та порівняння, відзначається підсилення експресивного елемента ("a great curtain of sound", "the house ... rose like a geranium bloom" "Tess of the d'Urbervilles").

Конкретизація зображення досягається завдяки розширенню набору чуттєвих властивостей речі й утвердженню зображення, заснованого на полісенсорному сприйнятті. Поєднання різнотипних сенсорних вражень відбувається завдяки використанню синестетичних метафор, що встановлюють різноманітні паралелі між сенсорними системами ("a heavy cathedral tone", " coarse yellow", "a musty smell", "bright blue ... seemed almost vocal", "the aromatic stillness of the chamber"). Розширюється палітра засобів створення власне зорової наочності – колористичних епітетів, які передають складні кольори й відтінки ("red-brick", "radiant white", "ebony black", "pearly grey") і дозволяють створити динамічне зображення, не звертаючись до прийому багатократної експозиції об'єкта ("Through the whole building white had turned yellow, yellownearly black; and ... it had slowly become a dark gap" "Dombey and Son"). Проникнення колористичної техніки,що зближує літературний опис з живописним зображенням, опосередковано відображає інтерес епохи до живопису, а також пов'язується з діючою в сфері всього мистецтва ХІХ століття тенденцією посилення колористичного (емоційно-виразного) начала (В.В. Ванслов).

Розділ 3. Особливості структури й семантики опису світу речей у творах XX століття. Літературний процес XX століття характеризується зосередженням основної уваги письменників на аналітичності і психологізації мовного зображення і скороченням описового елемента у творах в цілому. Звуження сфери описів видимої реальності та драматизація епічних жанрів, що призвела до зміни композиційної структури твору, семантичного "усічення" епічної експозиції (термін Є.О. Гончарової), тіснішого переплетення потоків авторської й персонажної мови, а також композиційно-мовленнєвих форм, зумовили зменшення об'єму текстових форм зображення СР (домінують форми КО і Д) і перенесення основного художньо-естетичного навантаження на зображувально-імпліцитну деталь. Так, про консервативний образ життя Форсайтів Дж. Голсуорсі говорить за допомогою деталі, що виділяється в описі їхнього будинку, вікна і двері якого завжди щільно зачинені ("...house where draughts are not permitted" "In Chancery"). Активізації змістового плану - створенню імплікації й підкресленню речі як смислового знака – часто сприяє показ акцентної деталі великим планом ("He stood...taking the whole room in – the child's photograph, the pots of cream, the dress" "The Heart of the Matter").

Скороченню об'єму текстових форм сприяє ще більше поширення текстових форм розосередженої структури. Поряд з розосередженням за схемою "від цілого до частини" у художніх текстах даного періоду відбувається розосередження за схемою "від частини до цілого". Актуалізація обох форм розосередження в трилогії "The Forsyte Saga" призводить до появи описів, які мають різну структурно-композиційну організацію. Описи форсайтівського середовища мають розгорнуто-зосереджений характер, оскільки вони насичені великою кількістю елементів, що мають відношення до соціальних аспектів речової дійсності і свідчать про "закостенілість" буття й духовний консерватизм героїв. Описи середовища антиподів форсайтівського кола мають розосереджений характер, подаються з внутрішньої точки зору героїв і побудовані на виділенні імпліцитних деталей. Так, у зображенні Робін-хілла, яке складається із більше ніж 40 дистанційованих фрагментів, виділено деталі, що вказують на органічний зв'язок будинку із зовнішнім природно-просторовим середовищем і асоціюються з відкритим, щирим характером героїв ("the warm air from outside penetrated into the very heart of the house" - "The Man of Property"). Таким чином, використовуючи різні художні прийоми, автор створює середовища-антиподи, які поляризують простір і підтримують протистояння характерів.

Засоби створення інтеграції зображення СР у художніх текстах цього періоду зорієнтовані на формування його семантичної єдності. Основними прийомами формування цілісності опису СР є