LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопоетичні особливості французької готичної прози (на матеріалі творів XVIII - XIX століть)

опис переживань/портрет Іно-персонажа/міркування, кульмінація (топік "Несподівана зустріч з Іно-персонажем") – динамічний опис/портрет Іно-персонажа, низхідний розвиток подій – динамічний опис/міркування, розв'язка ("Прокидання", "Приходження до тями", "Божевілля", "Смерть") – динамічний опис/портрет Героя/міркування.

Отже, можна відзначити, що композиційна структура характеризується динамічністю завдяки переважному використанню динамічних різновидів КМФ "опис", певною суб'єктивованістю та експресивністю, оскільки КМФ "розповідь", на думку деяких дослідників, відзначається емоційною забарвленістю (М.Б.Брандес, Н.В.Бессмертна).

Третій розділ "Лінгвостилістична організація французької готичної новели" присвячено аналізу граматико-морфологічних, лексико-семантичних та риторико-стилістичних особливостей французької готичної новели.

Характерною рисою готичної новели на граматико-морфологічному рівні, особливості якої обумовлені категорією наратора, виявилося чергування функцій особових займенників першої та третьої особи однини, що яскраво виражено в ускладнених оповідях, де оповіді з різними займенниковими центрами відокремлені композиційно. композиційно. Наприклад, у новелі Г. де Мопассана "Le Horla" (1886 р.) експозиційний опис, написаний від третьої особи однини, відокремлюється астеріском від основної оповіді, що ведеться від першої особи. Використання презенсних, перфектних та імперфектних дієслівних форм у тих функціях, які передають суб'єктивне ставлення мовця до наратованих подій, звернень до читача надає творам надзвичайної експресивності, яка дозволяє пережити події як власний досвід, що має значний прагматичний потенціал. Наприклад: "Mais le plus jeune des trois, arrкtй devant une vitrine, paraissait ne pas entendre les exlamations de ses camarades, absorbй qu'il йtait dans une contemplation profonde. Ce qu'il examinait avec tant d'attention, c'йtait un morceau de cendre noire coagulйe portant une empreinte creuse: on eыt dit un fragment de moule de statue, brisй par la fronte; l'oeil exercй d'un artiste y eыt aisйment reconnu le coupe d'un sein admirable et d'un flanc aussi pur de style que celui d'une statue grecque. L'on sait, et le moindre guide du voyageur vous l'indique, que cette lave, refroidie autour du corps d'une femme, en a gardй le contour charmant" (Th.Gautier). В цілому можна говорити про суб'єктивованість та експресивність як основні лінгвостилістичні риси готичного наративу, притаманні усім його оповідним формам.

Лексико-семантична характеристика обумовлена особливостями категорій-образів Іно-персонаж, готичний хронотоп та Герой і включає три функціональні типи лексики: домінуючу, колоритотвірну та немарковану (І.Я.Чернухіна). Як свідчить аналіз, провідними виявляються три основні домінуючі лексичні поля слів – поле "готичне" та пов'язані з ним поля "смерть" і "страх". Вони беруть активну участь у створенні характерних для французької готичної новели образів готичного світу та Іно-персонажа, а отже, виявляються жанротвірними. До периферії поля "готичне" відносимо колоритотвірні поля "готичний світ", "Іно-персонаж" та "Герой", склад яких відбиває особливості взаємодії категорій антропоцентричності та хронотопу.

Поле "готичне" є провідним та жанровизначальним для готичної новели. Основними тут є три лексичні групи: 1) іменники, що називають Іно-персонажа, презентуючи його демонічне чи потойбічне походження (diable, mort, fantфme, vampire тощо); 2) іменники-абстрактні поняття, об'єднані темою демонічності (sorcellerie, diablerie); 3) якісні прикметники зі спільною семою "містичне" (occulte, magique, cabalistique). Окремі дві підгрупи утворюють іменники-соматизми, що використовуються у синтаксичній конструкції "іменник+дієслово руху/мовлення", які внаслідок персоніфікації перетворюються на особливу дійову особу, а до другої – решта ЛО різної семантики, які у переважній більшості виступають другорядними Іно-персонажами (status, cafetiиre, bouteille, cachet, portrait). Дані групи слів формують центр поля і використовуються для опису явищ, предметів та Іно-персонажа, з якими стикається Герой.

Важливого значення для французької готичної новели набуває мікрополе "смерть", елементи якого використовуються для характеристики трьох образів –Іно-персонажа, готичного світу та Героя. У поняття смерті також включається "втрата глузду" як своєрідний прояв духовного знищення Героя. Поле "смерть" нараховує вісім підгруп, основними з яких є іменники, що називають факт фізичної чи духовної смерті (mort, folie), особу, яка несе смерть або яка зазнала смерті (assassin, cadavre), та дієслова, що позначають спосіб прийняття смерті (mourir, devenir fou). Зазвичай лексеми пов'язані з образом демонічного Іно-персонажа, проте інколи дана лексика використовується при характеристиці Іно-персонажа, яким виступає звичайна людина.

Поле "страх" взаємопов'язане з полями "готичне" та "смерть", виявляючись невід'ємною рисою готичної новели. Непізнаний світ та Іно-персонаж викликають у Героя тривогу, страх та панічний жах, що віддзеркалюється на лексико-семантичному рівні. Поле "страх", у порівнянні з полями "готичне" та "смерть", не представлене в готичній новелі певними групами слів. Його ядерними лексемами можна вважати іменники angoisse, peur, terreur тощо та дієслова avoir peur, s'йffrayer. Відзначається використання синтаксичних конструкцій типу "соматизм+дієслово" та "вегетативний рефлекс+дієслово" для відтворення зовнішнього прояву страху. Наприклад: "Un frisson courait dans toutes mes veines, et mes cheveux se hйrissaient sur ma tкte" (J.Cazotte).

До периферії поля "готичне" відносимо поля та групи слів, що беруть активну участь у створенні колориту образів готичного світу, Іно-персонажа та Героя, основні лексико-семантичні особливості яких втілюються в однойменних лексичних полях. Лексичні одиниці, що входять до складу цих полів, репрезентують найхарактерніші риси та ознаки провідних образів, які дозволяють говорити про їх своєрідність та неповторність, у порівнянні з творами інших жанрів. Аналіз лексики поля "готичний світ", що представлений двома мікрополями "простір" та "час", засвідчив, що репрезентація готичного світу відбувається через лексеми, що описують та називають об'єкти та явища оточуючої дійсності, оскільки реальний та готичний світ взаємопов'язані причинно-наслідковими відношеннями. В текстах готичних новел велика увага приділяється Іно-персонажу, і його наявність у творі є жанровою рисою готичної новели, тому важливого значення набуває поле "Іно-персонаж", визначене як колоритотвірне. З одного боку, при створенні даного образу автори готичних новел неминуче звертаються до лексики, яка віднесена нами до домінуючих груп поля "готичне". З іншого боку, опис даного типу персонажа відбувається за допомогою лексики, яка вказує на характерні ознаки, що притаманні виключно йому. В першу чергу, це стосується групи соматизмів. Використання соматизмів при описі Іно-персонажа, а не Героя, загострює увагу читача на даному образі, робить його виразним і свідчить про його першоплановість. Оскільки в творах описуються як обличчя, так і тіло, соматизми було поділено на дві підгрупи: а) підгрупа соматизмів "обличчя": cil, oeil, bouche, tempe, front, prunelle, sourcil, lиvre; б) підгрупа соматизмів "тіло": main, doigt, peau, йpaule, cou, pied, tкte, taille. Характерною особливістю даної