LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматична типологія репрезентуючого компонента в системі форм репродукції чужої мови (на матеріалі англомовних оповідань XX століття)

теми дисертації є 13 публікацій, дві з них у співаторстві.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 4 статтях, 2 розділах колективних монографій і 7 тезах доповідей на наукових конференціях.

На захист виносяться такі положення:

1. РК є сполучною ланкою, яка об'єднує чужу мову з авторською оповіддю. РК займає відокремлену позицію в авторській мові, що дає змогу розглядати його як елемент дискурсу, що сигналізує про виникнення нового мовного пласту на тлі авторської мови.

2. В конструкціях з ПМ, НМ, НПМ є багато відмінного і спільного.

Спільні риси: 1) інтеграція двох мовних пластів (АМ у вигляді РК і ЧМ (у вигляді ПМ, НМ, НПМ); 2) двочленність конструкції з ПМ, НМ, НПМ; 3) наявність у конструкціях спільного організаційного центру у вигляді РК.

Відмінні риси: 1) розмежування між РК та ПМ, зіставлення суб'єктивно-модальних і часових планів автора і персонажа; 2) підпорядкування між РК і НМ шляхом об'єднання плану автора з планом персонажа, встановленням єдиного плану оповідача, що виражається в усуненні граматичних ознак прямого висловлення; 3) взаємопроникнення між РК і НПМ, де невласне-пряма мова уведена в авторську, але не настільки, щоб злитися з нею, її можна виокремити з авторського контексту, але не настільки, щоб перетворити в мову персонажа.

3. РК представлений численними видами у розвитку структур яких діють дві різноспрямовані тенденції – до уніфікації та диференціації. З одного боку, були виділені групи РК, які базуються на основі розширення вихідної моделі (розширені. модальні); такі, які базуються на основі звуження вихідної мови (еліптичні, нульові), а також ті, які базуються на виділенні (вичленуванні) певних елементів моделі (сегментовані, парцельовані, парантетичні). З іншого боку, було відмічено широке використання багатьма письменниками простого, двоскладового РК.

4. Локалізація РК є важливим фактором у відносинах РК і ЧМ, оскільки від позиції РК залежать синтактико-семантичні зв'язки всередині бінарної конструкції. Обсяг, позиція, структура РК – явища взаємопов'язані. Від позиції РК може залежати його обсяг. Позиція РК може залежати від його обсягу та семантики репрезентуючого дієслова.

5. РК є складовою частиною комунікативного акту в літературному творі, який забезпечує репрезентацію сукупності умов, в яких відбувається комунікативний акт. РК параметризує вихідну ситуацію, номінуючи її учасників, вказуючи на обставини, час і місце дії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

За своєю суттю чужа мова це завжди мова в мові, яка утворює єдність двох перспектив: автора і персонажа, у звязку з чим особливого значення набуває питання мовної репрезентації [Чумаков Г.М., 1975: 14] Функціонуючи як частина художнього цілого, конструкції з чужою мовою набувають особливої ваги у звязку з розвитком художньої фактури тексту, мови персонажів. Суттєва особливість чужої мови полягає в тому, що цей мовний пласт виділяється в авторській мові специфікою прагматичної, семантичної, а також в багатьох випадках психолінгвістичної організації. При цьому поєднання авторської і чужої мови породжує умови для взаємодії двох мовних стилів, двох мовних пластів. Однак, протиставляючись одна одній за багатьма ознаками, вони контамінують у художньому тексті, створюючи враження багатоголосого звучання у творі [Гальперін І.Р., 1981:83] Специфіка їх змісту (передача у межах висловлення повідомлення іншої особи) виявляється в структурній, семантичній, стилістичній неоднорідності, у наявності в їхньому складі різнопланових компонентів, а також у характері взаємозвязку між цими компонентами. Двоплановість внутрішньої організації конструкції з чужою мовою виражається у чіткому розмежуванні ввідного компонента і чужої мови. Авторське висловлення, абсорбуючи у своєму складі інше, "чуже" висловення, виробляє синтаксичні, стилістичні, композиційні норми для його часткової асиміляції, приєднання до синтаксичної, композиційної, стилістичної єдності авторського висловлення.

Сигналом появи нового мовного пласту в художньому творі служить досліджуваний нами репрезентуючий компонент (РК), який є своєрідним показником появи комунікації. РК має відносно ізольоване положення в авторській мові, оскільки є орієнтованим на мовленнєвий акт, і це дає підстави розглядати його як особливий компонент тексту, його дискурсної будови. РК є посередником між персонажем та читачем художнього твору. Це необхідний елемент тексту, завдяки якому відтворюються вихідні параметри ситуації, дані про комунікантів, цілі та мотиви спілкування. Конструкції з чужою мовою у трьох її різновидах (ПМ, НМ, НПМ) близькі між собою. Ця близькість виявляється: 1) у інтеграції двох мовних пластів (АМ у вигляді РК і ЧМ); 2) у двочленності структурної будови; 3) у наявності спільного організуючого центру у вигляді РК.

Крім ознак спільності, їм властиві й елементи відмінності. Головна відмінність між прямою і непрямою мовами полягає у способі введення їх у авторську мову. Пряма мова (ПМ) оформлена як самостійне речення: From London you come!" exclaimed George."How'd you get here?" (Coppard A.E. The Third Prize. – 1960. – Р.8), а непряма мова (НМ) виступає переважно у вигляді підрядної частини складнопідрядного речення, в якому роль головного речення відіграють слова автора. Автор звертається до неї тоді, коли важливою є не мовна форма чужого висловлення, а його зміст, закладена в ньому інформація. He believed that every man should have a profession (Benson S. On the Contrary. – 1964. – Р.7).

У вищенаведеному прикладі простежуємо, що складнопідрядне речення з НМ характеризується обєднанням плану персонажа з планом автора, усуненням граматичних ознак прямого висловлення.

Невласне-пряма мова – особливий вид чужої мови, який базується на взаємопроникненні субєктно-авторських планів і перспектив. Як і пряма мова, невласне-пряма мова зберігає лексико-фразеологічні, емоційно-оцінювальні особливості чужої мови. Як і у непрямій мові, в ній відбуваються трансформації на морфологічному рівні (заміна займенників і особових форм дієслова). В НПМ відтворюється як мова автора-оповідача, так і зберігаються особливості мови персонажа. Зміст авторських сигналів на межі НПМ є описом дій, станів персонажа, які підводять читача до сприйняття його думок. In fifteen years, she thought unhappily, the house will be his, he had paid 25 pounds down and the rest he was paying month by month as rent. (Greene G. A Drive in the Country. – 1957. – P.43) У конструкціях з чужою мовою особливо відчутне протиставлення РК і ПМ. Тут поєднуються два субєктивно-модальні плани – план автора і план персонажа. Значно тісніше повязані репрезентуючий компонент і непряма мова, яка створює з авторським контекстом єдине ціле, зміст мови персонажа передається у найзагальнішому вигляді. Конструкція з НПМ побудована на постійному переплетенні авторської мови і мови персонажа. Специфіка невласне-прямої мови полягає в тому, що вона переважно служить способом передачі внутрішнього світу через призму авторського сприйняття. Кореляцію РК з ЧМ у трьох її різновидах можна коротко охарактеризувати таким чином: РК та ПМ – розмежування; РК та НМ – підпорядкування; РК та НПМ – взаємопроникнення.

Дослідження спрямоване на висвітлення функціональної багатоаспектності ЧМ. Метою дослідження є визначення