LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматична типологія репрезентуючого компонента в системі форм репродукції чужої мови (на матеріалі англомовних оповідань XX століття)

спільних структурних, позиційних, семантичних, графічних та прагматичних ознак аналізованих структур, визначення їх ролі у адекватному відтворенні комунікативної ситуації.

Розробка комплексної типології репрезентуючого компонента важлива для створення класифікації на основі декількох критеріїв, що є зручною формою встановлення взаємозвязку різновидів цих структур.

Пропонується виділити структурні різновиди РК шляхом їх зіставлення з певною нейтральною структурою, якій властивий постійний склад компонентів (n./pron. + verb): 1) утворені на основі розширення вихідної моделі; 2) утворені на основі звуження вихідної моделі; 3) утворені на основі вичленування певних компонентів моделі.

Серед РК, які репрезентують пряму мову, ми зафіксували наступні:

1. Прості РК, яким властивий постійний склад компонентів (n./pron.+ v.).

Для них характерна нейтральність, відсутність явної позиції автора, його поглядів і оцінок. Їхня мета – зосередити увагу читача безпосередньо на змісті висловлення, думках і почуттях персонажа. Вони складають 25,6% від загальної кількості РК при ПМ (на 12.432 прикл.), а у багатьох письменників ХХ століття як у Е.Хемінгуея, Дж.Селінджера, А.Мердок, У.Сарояна вони складають 54-66% від загальної кількості РК.

2. Розширені РК позначають не тільки процес мовлення, але й вказують на психофізичний стан, супутні жести, деталі зовнішності, риси характеру, оточення. Вони можуть збільшувати кількість елементів РК завдяки дієприкметниковим та дієприслівниковим зворотам, прислівникам-кваліфікаторам, сурядним та підрядним реченням. Лише невелика частина такого РК виконує функцію ввідної частини. Показовим є приклад, який складається з 59 слів: He seemed to have great respect for Greenshaw and even when the latter, in a renewal of diminishing vitality, promised him that one day on his very next visit he was going to bring a revolver and end the matter, he nodded gravely as if in agreement, and said: "I suppose so..." (Fitzgerald F.S. – The Friend. – 1979. – Р.276)

Розширені РК – це сфера вияву плану автора, вияву його ставлення до описуваних подій. Вони складають 32,5% від загальної кількості (на 15.771 прикл.) Отже, на основі двох виділених типів РК можна дійти висновку, що, крім тенденції до максимального спрощення синтаксичної структури РК, існує й протилежна тенденція – до їхнього розширення.

3. Еліптичні РК основані на звуженні вихідної моделі. Переважно вони є засобом драматизації зображення. Сфера їхнього функціонування – емоційне мовлення. Вони складають 0,1% від загальної кількості РК (на 63 прикл.). Такі РК надають висловленню не тільки експресивності, але й динамічності, трагічної напруженості ситуації: And sort of hearing people's voices:" Joe...It's Joey Black.... And the voices again:"It's Joey Black...(Glanville B. – The Thing He Loves. – 1978. – Р.167).

4. Нульові РК є крайнім випадком звуження вихідної моделі. Для них характерна повна відсутність слів автора. Нульові РК – це структурно та стилістично вагомий пропуск, де план автора і план персонажа найбільш протиставлені один одному. Вони складають 41,1% (на 19.950 прикл.). Так, в оповіданні В.Тревора "The Day We Got Drunk on a Cake" функціонують 14 діалогів без авторського супроводу.

5. Сегментовані РК – це конструкції, основані на вичленуванні компонентів вихідної моделі, які відтворюють вплив розмовної (персонажної) мови на РК, імітують спонтанність висловлення: He paused – and added "Nowadays nearly all my cases are murder cases" (Christie A. – The Nemean Lion. – 1978. – Р.241). Вони складають 0,7% від загальної кількості РК (на 294 прикл.), але їх значущість у художньому творі доволі суттєва з огляду на неординарність їх стилістичного малюнка і підвищену експресію. За нашими спостереженнями, такі РК не підпорядковують мову персонажів. У них спостерігається зближення РК і ПМ.

Серед РК, які вводять НМ, зафіксовано такі різновиди:

1. Прості РК, які складають 37% від загальної кількості проаналізованих РК (на 5.481 прикл.). Інтенсивне використання сучасними письменниками простих РК свідчить не про примітивізм чи схематизм, а про прагнення до художньої простоти зображення: It is said that he robs her even of the small sums that her old servant contributes toward her support" (O'Henry. – Municipal Report. – 1979. – Р.250).

2. Розширені РК складають значний відсоток від загальної кількості РК при НМ (63% – на 14.910 прикл.). Ввідна частина може поширюватися до значних розмірів, включаючи опис обставин комунікації, деталі зовнішності, характеристики учасників комунікації. Розширення РК досягає апогею у так званих "ланцюжках", за допомогою яких діалог може передаватися у експресивній формі. У деяких письменників цей структурний різновид є найулюбленішим у передачі НМ (А.Крісті, С.Моем, Л.Даррел та ін.). Так, в оповіданні С.Моема "A Casual Affair" ланцюжок сягає двох сторінок. Таких РК було зафіксовано 7,1% – на 672 приклади. Серед розширених РК було виділено ряд підвидів, а саме модальні РК, які відіграють значну роль у передачі авторського ставлення. Модальність передається через дієслова, які оцінюють висловлення, модальні дієслова, модальні слова. "But I must know what it's all about, what we're here for, what the truth is"(Wilson A. – A Bit off the Map. – 1978. – P.384) В цьому РК дія трактується як обов'язкова. Такі РК є засобом суб'єктивізації, художньої імітації усної форми оповіді автора про події, учасником яких він був. Вони складають 8,7% (на 819 прикл.) від загальної кількості РК. Серед синтаксичних структур, які мають експресивний потенціал, виділяємо такі засоби "розрихлення" монолітної синтаксичної структури РК як сегментовані (1,6% – на 147 прикл.), парантетичні (0,5% – на 42 прикл.), парцельовані (0,5% – на 42 прикл.)

Зміну синтаксичної організації РК при НМ можна пояснити тяжінням сучасної прози до динамізму, порушення автоматизму. В наведеному прикладі: Without even bothering to bend over a little – that is to keep conversation at least as private as he'd kept it – I informed him in French that he was rude, stupid, imbecile... (Salinger J.D. – Dr.Daumier-Smith's Blue Period. – 1982. – Р.122). Такий РК ефективно фокусує увагу читача, який нібито стає свідком розчленованої подачі думки, поступової її подачі. Крім наведених вище серед розширених РК були відмічені інфінітивні (3,1% – на 294 прикл.), питальні (2,2% – на 210 прикл.), наказові (1,1% – на 105 прикл.), інверсійні (0,2% – на 21 прикл.), заперечні (0,2% – на 21 прикл.)

Розмаїття введення НПМ визначається тим, що НПМ це органічне поєднання позиції автора і персонажа. НПМ можуть вводити в текст репрезентуючі авторські слова. Двоскладові (прості) РК є одним із основних способів введення НПМ у авторський текст. Вони сигналізують про виникнення нового мовного пласту, акцентуючи увагу читача на змісті НПМ: She thought, I can stay out here just as long as I like, I can do anything I choose...(Hill S. – A Bit of Singing and Dancing. – 1978. – Р.194) Їх кількість становить 18% (на 1155 прикл.). Розширені РК характеризуються більшою функціональною обмеженістю. Автор використовує їх для того, щоб детально простежити поведінку персонажів у критичний момент або для відображення динаміки дій чи думок персонажа: On the day of her mother's funeral it had been blowing