LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматична типологія репрезентуючого компонента в системі форм репродукції чужої мови (на матеріалі англомовних оповідань XX століття)

announce, state, inform, instruct; II група – дієслова, які передають позитивне ставлення у вигляді згоди, схвалення, похвали, рекомендації: agree, assent, concede, affirm, insist, assure, persuade, encourage; III група – дієслова, які передають негативне ставлення, звинувачення чи погрозу: complain, object, deny, scold, threaten; ІV група – дієслова, які позначають питання, прохання, вимогу, заклик: ask, enquire, beg, implore, plead, demand, require; V група – дієслова, які позначають процес мислення: think, dream, muse, ponder; VI група – фазові дієслова, які виражають початок, продовження або завершення дії: to begin, to continue, to finish, to start, to stop.

Поруч із експліцитним способом репрезентації ПМ існує імпліцитний спосіб введення, у тому числі на базі парамовних засобів мовного спілкування (фонація, кінетика). Паралінгвістичні дієслова позначають жести, міміку та інші прояви внутрішнього стану персонажа. До них належать:

1) звуконаслідувальні дієслова а) повязані з людиною: sing, yodel; б) зоосемічні (повязані з тваринами) переважно передають негативну оцінку: grunt, bellow, snarl – грубощі, дратівливість; growl, hiss – злість і неприязнъ; whimper, bleat – нерішучість; в) дієслова, що позначають звуки механічного походження: grit, rasp, hammer, grate, wheeze.

2) дієслова кінетики: frown, wink, grin, smile, nod, shudder;

3) дієслова міміки: wink, smile, pout;

4) дієслова жесту: motion, gesture;

5) дієслова впливу: soothe, coax, force, reassure;

6) дієслова способу передачі чи отримання інформації: wire, radio, write.

На 1000 с. художнього тексту зафіксовано 152 дієслова мовлення, 87 паралінгвістичних дієслів. Кількість дієслів, що вводять ПМ, складає понад 400.

Кількість дієслів, які вводять НМ, є більш обмеженою через неможливість усунення дієслова мовлення з огляду на синтаксичну залежність НМ від РК. Репрезентуючі дієслова, які вводять ПМ, характерні для НМ за винятком більшості групи паралінгвістичних дієслів, хоча дієслова, які передають спосіб передачі і отримання інформації, функціонують в НМ. Було виділено три групи: 1. Дієслова мислення (7 підгруп); 2. Дієслова мовлення (2 підгрупи); 3. дієслова, які позначають емоції (2 підгрупи). Дані вибірки показали, що дієслово say використовується для введення НМ частіше, ніж tell. На кожні 1000 прикладів із say відібрано 269 прикладів, із tell 201 приклад. Нехарактерними для НМ є кінетичні дієслова.

Семантика репрезентуючих дієслів у НПМ теж різноманітна. Сюди належать не лише дієслова, що передають процес мислення чи мовлення, але й дієслова, які висловлюють почуття, оскільки у НПМ дієслова передають почуття, внутрішні переживання, мрії, роздуми персонажів: to feel, to amaze, to worry, to surprise, to enjoy, to rage, to storm, а також зорові сприйняття: to look, to stare, to notice. Дієслова, які вводять НПМ можна поділити на шість груп залежно від їх семантичного наповнення: 1. Дієслова на позначення думки: to think, to wonder; 2. Дієслова на позначення мовлення або способу мовлення: to say, to murmur; 3. Дієслова, які передають питання і відповіді: to ask, to answer; 4. Дієслова, що передають почуття персонажів: to feel, to worry; 5. Дієслова, що передають міміку, дії, вчинки людини: to frown, to laugh; 6. Дієслова, які передають зорові сприйняття персонажів: to look, to stare. Обєм, структура, позиція, семантика РК явища взаємоповязані. Обєм РК знаходиться в прямій залежності від його позиції. Для пре- і постпозитивних дієслів характерні розширені РК, для інтерпозитивних – прості, з нейтральним за семантикою дієсловом. Кільцеві РК можуть мати різну структуру: в препозиції – розширені, повязані з немовним аспектом комунікації, а в інтер-, постпозиції – прості, експлікуючі мовленнєву сторону. Семантика дієслова в РК, його місцеположення та структура також є у тісній взаємозалежності. Просодичні та кінетичні РК функціонують переважно у препозиції в структурно-розширених РК або є препозитивною частиною кільцевих РК. Місцеположення РК пояснює ще одну особливість РК в англійській мові. При загальному фіксованому порядку слів в англійському реченні простежено інвертований порядок слів у РК в конструкції з ПМ. Аналіз дав нам змогу констатувати, що інвертований порядок слів є властивим лише для РК в інтерпозиції, причому лише там, де підметом є іменник. У всіх інших позиціях РК має сталий порядок слів. На основі кількісного аналізу ми дійшли висновку, що в літературі ХХ століття все більшої сили набуває тенденція до фіксованого порядку слів, до поступового зменшення РК з інвертованою структурою.

Результати аналізу дозволили констатувати, що в оповіданнях ХХ століття спостерігається чітка тенденція до збільшення кількості репрезентуючих дієслів і поповнення їх складу не лише за рахунок дієслів мовлення, але й дієслів, які характеризують паралінгвістичну сторону комунікації (фонація, кінетика).

Зміни в складі репрезентуючих дієслів пояснюються постійною взаємодією двох протилежних тенденцій – 1) до збільшення репрезентуючих дієслів та їх семантичної різноманітності і 2) до певної стандартизації РК і закріпленням за дієсловом, що вводить чужу мову специфічної функції введення.

Обмеженим в семантичному плані є введення НМ, оскільки існують правила, які обмежують застосування тих чи інших дієслів у РК при НМ. Цілі групи дієслів, які вводять ПМ, не можуть вводити НМ (фазові дієслова, кінетичні дієслова). Щодо введення НПМ, то семантика репрезентуючих дієслів тут теж характеризується різноманітністю, причому переважають дієслова, які передають почуття, внутрішні переживання, мрії, роздуми персонажів.

У диференціації мовних перспектив автора і персонажа важливу роль відіграє графеміка. Вона сприяє актуалізації суб'єктного плану, чіткішій синтаксичній організації тексту.

Можливість введення РК в текст ЧМ може здійснюватися двома способами: 1) в межах єдиної синтаксичної конструкції з ЧМ; 2) через смислову взаємодію слів персонажа з елементами авторського контексту на рівні надфразового текстового утворення. Авторський контекст виконує функцію РК, імпліцитно готуючи читача до появи ЧМ. На синтаксичному рівні контекстуальні РК (КРК) і ЧМ виявляють повну самостійність (відокремлені крапкою), на семантичному ж рівні вони виявляють конгруентність. КРК переважно містить дієслово, яке позначає дію, що супроводжує мовлення, психічний чи емоційний стан персонажа, тобто створює певне контекстуальне оточення, яке підводить читача до сприйняття ЧМ. КРК втрачає конструктивну визначеність стандартно–оформленого РК. Їх звязок з ЧМ ?рунтується на граматичній основі звязності складного синтаксичного цілого, завдяки чому розповідь певним чином драматизується. У КРК головною стає сема кваліфікативного, а не репрезентуючого плану. Функціонування КРК обмежене. Цей різновид РК був зафіксований в ПМ і НПМ, причому в ПМ КРК становлять 26,5% від загальної кількості РК, а в НПМ – 50,2%.

Поява контекстуальних (роздільнооформлених) РК у ПМ та НПМ, типовість їх вияву зумовлені закономірностями розвитку сучасної художньої літератури, прагненням до динамізації та драматизації оповіді. Загальна вибірка РК в конструкції з ПМ склала 21410 (із них 15745 стандартних (73,5%) і 5665 контекстуальних (26,5%), 56% від загальної кількості РК у НМ вводяться