LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна

здійснюється підхід до терміна як до складової частини загальнонародної мови з обмежувальною специфікою. Дослідження терміна і термінології здійснюється згідно із законами та категоріями діалектичного методу пізнання: загальне, одиничне, особливе; причина і наслідок; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; зміст і форма; сутність і явище; закон переходу кількісних змін у якісні і навпаки; закон єдності і боротьби протилежностей; закон заперечення заперечення тощо. В залежності від конкретних завдань дослідження в роботі використовуються такі методи: описовий, трансформаційний, метод компонентного аналізу та метод семантичних опозицій, контекстологічний, психологічно-дедуктивний, індуктивний, філософсько-історичний.

Матеріалом дослідження послужили загалом понад 2900 термінів. Вибірку здійснено на основі німецьких філософських термінологічних словників, з яких базовим став словник Г. Шмідта1.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше досліджено філософську терміносистему німецької мови у лінгвопрагматичному аспекті з урахуванням її філософсько-історичного розвитку на кожному конкретному етапі становлення філософії. Здійснено детальний опис філософської термінологічної системи німецької мови, враховано її етимологічні, синонімічні, антонімічні, полісемічні та конотативні особливості, що знайшло своє практичне відображення у пяти спеціальних термінологічних словниках. Подано дескриптивну схему процесу виникнення термінів та термінотворення в науці із застосуванням антропоцентричного підходу до філософського терміна, функціонування якого неможливе без наукової прагматики, наукової конотації та їх похідних. По-новому тлумачаться явища полісемії, синонімії, антонімії в галузі термінології. Доведено, що не можна ізольовувати цілком і повністю лексику загальнонародної мови від термінологічної, оскільки вони тісно пов'язані одна з одною. Вагомість дослідження визначається конкретним внеском у розробку теоретичних і практичних проблем термінології, що пов'язано із сутністю буття, існуванням та розвитком термінології. Обгрунтовано та проаналізовано прагматику конотації та прагматику експресивної конотації німецького філософського терміна в розвитку та їх причини і наслідки, якими є полісемія, синонімія, а також виявлено антонімію та синонімію в антонімії. Детально досліджено процес запозичень німецького філософського терміна та дана їх класифікація. Вивчено і систематизовано терміни-інтернаціоналізми.

Теоретичне значення роботи полягає у розкритті лінгвопрагматичних особливостей німецького філософського терміна, що проявляється насамперед у полісемії, синонімії та антонімії, в аргументативному підтвердженні істини про те, що вони не мають однозначної інтерпретації, що термін є невід'ємною частиною загальнонаціональної мови. Внесено суттєві корективи в усталені поняття і розуміння філософського терміна, доводиться, що сам процес розвитку й дефінування філософського терміна орієнтується на прагматику та її складові, тому досліджувані явища мають всезагальне методологічне значення для розвитку терміносистеми філософії німецької мови. Одержано нові якісні та кількісні дані про динаміку філософського термінотворення, що сприятиме подальшій розробці науки про терміносистеми та розуміння динамічної природи філософської терміносистеми. Підготовлено підвалини лексикографічної фіксації філософських термінів німецької мови з урахуванням явищ – полісемії, синонімії, антонімії, запозичень та інтернаціоналізмів і запропоновано комплексний підхід до їх вирішення.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що основні положення, фактичний матеріал можуть бути використані у загальнотеоретичному та конкретно-прикладному плані. В теоретичних курсах "Загальне мовознавство", у спецкурсі з прагматики, при викладанні лексикології у розділах "Збагачення словникового складу німецької мови", "Семантичний аналіз філософської терміносистеми", "Лінгвопрагматичні особливості філософських термінів". Результати дослідження знайшли своє вираження і відображення в укладених термінологічних словниках: запозичень, полісемії, синонімії, антонімії, інтернаціоналізмів, що подаються у додатку до дисертації. Матеріали роботи можуть бути використані для вдосконалення та нормалізації української філософської термінології.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри германської філології Київського університету імені Тараса Шевченка під час планових звітів при розробленні положень дисертації, а також на науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу. Матеріали роботи висвітлювалися на Міжнародній науковій конференції "Німецька мова в сучасному світі" (7-8 травня 1998 р., м. Дрогобич), на Другій Західно-регіональній конференції "Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах" (25-26 травня, 1999 р., м.Тернопіль) та на VI Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (27-29 вересня 2000 р., м. Івано-Франківськ). Результати дослідження відображено також у восьми публікаціях.

На захист виносяться такі положення:

Між загальнонародною мовою та терміносистемами наук немає суттєвих обмежень щодо синонімії, полісемії, антонімії та синонімії в антонімії. Це свідчить про те, що межі між загальнонародною мовою та терміносистемами наук лабільні.

Запозичення є одними із основних чинників філософської термінології німецької мови. Філософські терміни-запозичення класифікуємо на: а) неадаптовані латинізми, греко-латинські запозичення, грецизми, запозичення з французької, англійської мов; вони зберігають оригінальний правопис та вимову тієї мови, з якої походять, крім грецизмів, які транслітеровані латинським шрифтом; б) адаптовані (асимільовані) латинізми, грецизми, запозичення із санскриту та східних мов, французької, англійської та змішані латинські і грецькі запозичення, що є пристосованими за вимовою, письмом, граматичним вживанням.

Полісемія терміносистеми філософії сучасної німецької мови зумовлюється такими чинниками: судженнями філософів у вигляді періодів, діалектичними та формально-логічними процесами наукового мислення, науковою прагматикою, конотацією, експресивною конотацією, що приводить до закріплення у терміні певних умовиводів та виникнення лексико-семантичного варіанта (ЛСВ).

Термінологічна синонімія грунтується на подібності значень та залученні тих чи інших термінів у певному дискурсі при розгортанні умовиводів і тому є показником розвитку ментальних стереотипів та наукових течій.

Одним із результатів розвитку терміносистеми є антоніми. Різний ступінь їх протилежності зумовлює наявність привативних, градуальних, еквіполентних, привативно-диз'юнктивних антонімічних опозицій. Останні виникають як наслідок полісемічності німецьких філософських термінів. Синонімія в антонімії є свідченням діалектичної спрямованості науки філософії.