LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна

Терміни-інтернаціоналізми складають у терміносистемі філософії німецької мови стійкий прошарок. Інтернаціоналізми є абсолютні (повні) та часткові (напівкальки), де один і той самий компонент обов'язково перекладається мовою народу, де він фігурує як термін. Інтернаціоналізми філософської терміносистеми не завжди мають повний збіг фонетичної структури, тому що певна частина фонем є невіддільною складовою частиною будови тільки даної мови і чужа для інших. Подібність інтернаціоналізмів базується на фонетичній, морфологічній, лексико-граматичній та семантичній основах.

Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна ефективно досліджуються за допомогою поняття філософії історії, яке враховує всебічні фактори розвитку науки. Специфікою соціальної пам'яті пояснюється філософсько-історичний поступ терміносистеми на кожному етапі становлення та розвитку філософських течій із узагальненням попередніх надбань науки. На цій підставі можна констатувати, що явища полісемії, синонімії, антонімії, синонімії в антонімії є не випадковими, а закономірними породженнями прагматики науки, яка, розвиваючись, вносить нові дані та корективи в термінологію і окремий термін.

Прагматика терміна – це наукове відношення філософа до вже готового терміна або його ситуативного умовного еквівалента: наукове відношення із відомими даними науки + механічність та оригінальність їх субституції + умовивід. Але оскільки справжні наукові відношення рідко можна дефініювати як чисті, тому термін підпадає під класифікацію прагматики конотації (наукове відношення + нові додаткові дані судження + умовивід) та прагматики експресивної конотації (наукове відношення + нові додаткові дані судження + образ + умовивід), що приводить або може привести якщо не до творення нового терміна, то принаймні до полісемії (ЛСВ). Прагматика конотації та прагматика експресивної конотації філософського терміна виявляється потенціально (словникове, синхронне значення) і актуально (контекстуально).

Обсяг і структура роботи: дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків та додатків. У кінці роботи подано перелік використаних джерел.

Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок. Бібліографія нараховує 365 позицій. Дисертація містить сім додатків, обсяг яких становить 276 сторінок.

Додатки містять:

А. Понятійний апарат.

Б. Німецько-український словник запозичень терміносистеми філософії, призначення якого дати пояснення вживаних філософських термінів іншомовного походження.

В. Німецько-український словник полісемії терміносистеми філософії. Мета словника доказати, що полісемічні можливості філософського терміна значні і що історичні, соціальні, мовні, психологічні фактори зумовлюють причини зміни філософського терміна.

Д. Німецько-український синонімічний словник терміносистеми філосо-фії, мета якого довести, що не слід заперечувати понятійно-предметну основу синонімії.

Е. Німецько-український антонімічний словничок терміносистеми філософії, який підтверджує явище антонімії та синонімії в антонімії у філософській терміносистемі і що терміни-антоніми виражають не будь-які протилежні поняття, а обов'язково співвідносні.

Ж. Німецько-український словник інтернаціоналізмів терміносистеми філософії, мета якого – засвідчити, що у філософській терміносистемі німецької мови інтернаціоналізми посідають чільне місце і є проявом категорії загального, особливого і одиничного.

З. Періодизація становлення і розвитку філософських течій та терміносистем. Мета – описати та проілюструвати загальну технологію породження термінології; довести, що процес термінотворення є невіддільним від загальнонародної мови; показати, як виникають терміни у процесі філософії історії, яких відтінків набирають у різних філософів; підкреслити, що їх експресивність є відображенням світу інтерпретатора (науковця-філософа).



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, методологічна база та методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист. Визначено також конкретні завдання, які потрібно розв'язати в ході дисертаційного дослідження.

У першому розділі розглядаються причини становлення терміна, які відображаються у поступальному розвитку наукового світогляду філософів. Формування терміна розглядається у контексті філософії історії через слово, що є основним і найважливішим чинником у науковому процесі, оскільки не існує жодної науки без філософського підгрунтя. Аналізується співвідношення слова і терміна, термінологія в діалектичних відношеннях і взаємодіях, процес термінотворення, класифікаційні ознаки терміна. Наголошується на тому, що філософські терміни є важливою складовою частиною мови, які виникають завдяки науковцям (філософам-індивідам), тому їх слід вивчати та розглядати у прагматичному аспекті. Залежно від ціннісних орієнтацій науковців та прагматики їх викладу, виділяються відповідні типи термінів, які закарбовані в термінологічних словниках. Саме філософський термін спрямовує потенціал людського розуму в певному руслі розгортання думки, яка цілеспрямовано призводить чи наближує до бажаного результату поставленого завдання. Отже, рушієм розвитку терміна є прагматика – відношення науковця-інтерпретатора до мовного знака. Застосовані методи та опрацьований практичний матеріал свідчать, що термін доцільно розглядати в контексті філософії історії, без чого нівелюється глибинна сутність терміна і термінології. Важливим етапом у становленні філософської термінології вважається кінець ХVII - початок XVIII століття. Значну роль у цьому відіграли видатні вчені епохи раннього Просвітництва – Г.Ляйбніц та К.Томазіус. Перші досвіди у систематизації філософських термінів пов'язані з діяльністю учня Г.Ляйбніца – Х.Вольфа, підручники якого сприяли створенню філософської термінології. Слід підкреслити важливу роль мовних контактів у процесі формування німецької філософської термінології. У цьому зв'язку проаналізовано мовну генезу німецького філософського терміна і запозичення його з інших мов, простежено етапи його становлення та розвитку, виявлено, які складові і чинники відігравали при цьому вирішальну роль і як це відбилося в кінцевому результаті на сучасному стані німецької філософської термінологічної лексики. Вивчений матеріал переконує в тому, що визначальна роль належить латинській та грецькій мовам, терміни яких повністю асимілювались, адаптувались у німецькій філософській терміносистемі або ж були замінені німецькими відповідниками. Це пояснюється тим фактом, що німецькі вчені, як і інші європейські науковці, складали філософські трактати латинською мовою. Як відомо, ця мова поряд з грецькою залишалась протягом століть міжнародною. Ці мови були обов'язковими дисциплінами класичної освіти, що і позначилось на становленні