LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна

того, що терміносистема філософії німецької мови багата антонімічними протиставленнями, що пов'язано з її специфікою як науки. Загальна кількість термінів, що мають антонімічний еквівалент, складає 94 одиниці від загальної кількості – 2900.

Результати дослідження показали, що терміну притаманні такі явища, як: полісемія, синонімія, антонімія, а також конотація та експресивність, які виявляються у певному прагматичному контексті. Термінологічна система філософії німецької мови є безпосередньою складовою частиною загальнонародної мови зі своєю обмежувальною специфікою, що виявляється на всіх етапах її історичного розвитку. Вона виникла, існує та розвивається за аналогічними мовними законами, а тому їй притаманні всі ті явища, які характеризують загальнонародну літературну мову.

Аналіз матеріалу показав, що у філософській терміносистемі німецької мови чільне місце посідають інтернаціоналізми. Відомо, що кількісний критерій інтернаціоналізмів – три неспоріднені мови. Потрапляючи у загальну мову через термінологію, вони фонетично й морфологічно пристосовуються до її системи, не пориваючи водночас з культурно-історичними асоціаціями, які має вихідне слово.

У філософському плані інтернаціональне і національне – це прояв категорії загального, особливого і одиничного. Особливо поширеними є інтернаціоналізми, які мають своїм першоджерелом грецьку та латинську мови. Досліджуючи філософські терміни німецької мови, виявлено, що переважна їх більшість акумулювала елементи цих прамов. Терміни-інтернаціоналізми поділяємо на дві великі групи: абсолютні та часткові (напівкальки).

Абсолютні інтернаціоналізми збігаються за вимовою та написанням, напр.: Abstraktion f; abstraction — абстракція; Deduktion f; deduсtion — дедукція; Ekstase f; ecstasy — екстаз; Emanation f; emanation — еманація; Gnoseologie f; gnoseology — гносеологія; Harmonie f; harmony — гармонія; japanische Philosophie; Japanese Philosophy — японська філософія; Kabbala f; cabbala — каббала; Kanon m; canon — канон; Logik f; logic – логіка; Logismus m; logism — логізм.

Часткові інтернаціоналізми (напівкальки) характеризуються тим, що один із компонентів терміна перекладений мовою того народу, де він вживається, напр.: Analogieschlu m; analogical conclusion — аналогічний висновок; archaisches Denken; archaic thought — архаїчне мислення; Beziehungssoziologie f; sociology of relations — соціологія відношень; Charakterkunde f; characterology — характерологія; Existenzurteil n; existence opinion — екзистенційне міркування; Gefhlsmoral f; moral of feeling — мораль почуття; Herrenmoral f; moral of masters — мораль панів; Kausalreihe f; causal row — причинний ряд; Methodenlehre f; doctrine of methods — вчення про методи; Philosophie der Dichtung; philosophy of poetry — філософія поезії.

Результати аналізу показали, що домінуючими є абсолютні інтернаціоналізми, що становить 932 одиниці від загальної кількості-2900, специфічні – 163 одиниці.

У другому розділі розглянуто прагматику терміна в контексті історичного руху філософської думки як рушійну силу розвитку окремого терміна та термінології в цілому. Особливо важливе і визначальне місце у пункті 2.1 на початку другого розділу займає прагматика конотації німецького філософського терміна в розвитку та її причини і наслідки. Виходимо з положення, що прагматичне відношення є суттю і сутністю термінології та термінів як очевидного породження процесу філософії історії (наукових відношень), які втілились і втілюються в конкретний філософський термін. Проводиться аналіз лінгвістичних праць з проблем лінгвопрагматики та прагматики науки.

Аналіз термінологічних словників засвідчив, що філософському терміну притаманні лінгвопрагматичні особливості: конотація та експресивність, завдяки чому виникають нові терміни (багатозначні, синонімічні, антонімічні тощо). Прагматика (експресивної) конотації філософського терміна – це реальність, яка виявляється потенційно (словникове синхронне значення), а також актуально (контекстуально, ситуативно). Значна частина філософських термінів виступає яскравими стилістемами, які естетично збагачують будь-яку термінологію, в тому числі лінгвістичну, часто набувають у ній інгерентної експресивності, тому що зв'язок зі світом інтерпретатора є першорядною рисою експресивно забарвленого значення.

Конотація – це продукт історичного розвитку значень філософських термінів, які прямують у поступальному русі не тільки за розвитком свідомості науковця (філософа) в процесі пізнання ним дійсності, але ще й за тими даними, які асоціативно супроводжують знання про світ (див. Додаток З), що ілюструє, як виникають терміни, яких змін вони зазнають у розвитку філософії історії.

Система наукових суджень дослідника немислима без наукового відношення до тієї чи іншої термінологічної одиниці (судження, оцінне ставлення, умовивід) і обумовлена ступенем його інформативності. Звідси випливають прагматика конотації і прагматика експресивної конотації. Мова йде про прагматичну установку кожного автора, що працює на результат, яка виражається через науково-обумовлену експресивну конотацію. Відповідно аналізуємо: 1) питання прагматики в лінгвістичних джерелах; 2) проблему конотації в мовознавстві; 3) прагматику (експресивної) конотації. Прагматику експресивної конотації як причину і наслідок простежуємо на таких загальнотермінологічних явищах: полісемія, синонімія, антонімія, синонімія в антонімії. Вона проявляється також у запозиченнях та інтернаціоналізмах.

Вивчено проблему філософії історії в контексті лінгвістики термінології. Проаналізовано подані в термінологічних словниках види філософій історії у відповідності до запитів і завдань нашої роботи та розглянуто філософію історії як смисл вічності в її конкретній дійсності, яка забезпечується, базується і корениться безпосередньо в термінології філософії. Для практичного унаочнення і підкріплення нашої позиції подано зведену систематичну послідовність основних етапів розвитку філософської думки та термінології філософії як її безпосередньої, невід'ємної складової частини (див. Додаток З). Доводимо, що філософський термін не є чисто штучним, відособленим утворенням, а в кожному окремо взятому випадку виходить від конкретного науковця і повноцінно фігурує в мові поруч з іншими одиницями як термінологічними, так і нетермінологічними.

Термінологія філософії німецької мови складається із термінів, що породжені у свій відповідний час, місці та умовах конкретною особою – філософом. Отже, термін є об'єктивним, хоч і має свою незмінну суб'єктивну базу. З плином часу терміни повторюються або ж отримують у кожного нового філософа-науковця щось своє, нове, що може призвести у перспективі до виникнення синонімії, полісемії, антонімії або ж до утворення зовсім нових термінів.

Слід відзначити особливості