LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна

закономірностей збагачення словникового складу загальнонародної і специфічної термінологічної лексики, які залежать як від суспільно-політичних, технологічних факторів, так і від конкретних індивідів-науковців, що керуються у переважній більшості не кількісними, а якісними критеріями. Для сучасної філософської терміносистеми німецької мови є характерним процес вторинного термінотворення. Саме через наукового плану прагматику терміна можна стверджувати про об'єктивні закономірності збагачення словникового складу термінологічної лексики як спеціфічної термінолексики, так і загальнонародної. Тобто процес розвитку в філософській термінології обумовлений первинно виключно прагматикою, яка виступає як прагматика конотації (думка+судження+умовивід) та прагматика експресивної конотації (думка+судження+образ (картина образу)+умовивід).

Висновки:

Рушієм розвитку філософського терміна, як і слова, є прагматика. Прагматика термінології філософії – це процес наукового відношення, що диктується законами природи, розвитку суспільства і науки, тому філософську терміносистему необхідно вивчати в розвитку.

Між словом та терміном існує тісний взаємозв'язок. Термін є частиною загальнонародної мови, в якій він фігурує в певному контексті як повноцінне спеціальне слово.

Аналіз мовної генези німецького філософського терміна дає можливість простежити аспекти онімечення термінології та виявити безпосередні складові цього процесу. В термінах-запозиченнях виосібнено такі основні групи: латинізми; грецизми; орієнталізми та запозичення з інших мов (французької, англійської). Відповідно до процесу засвоєння їх поділено на адаптовані та неадаптовані і на ряд підтипів, що і знайшло своє відображення у відповідному термінологічному словнику.

Філософським термінам німецької мови, як і лексиці загальнонародної мови, притаманні такі явища: полісемія, синонімія, антонімія, що відповідно відображено в укладених нами спеціальних термінологічних словниках. Помітна чітка тенденція до кількісного та якісного зростання таких термінів. При вивченні термінів-синонімів необхідно враховувати їх класифікаційний поділ – повні, часткові, відносні. До аналізу термінів-антонімів слід використовувати метод семантичних опозицій в межах парадигм. Для філософських термінів-антонімів характерні такі види опозицій: привативні, градуальні, еквіполентні та привативно-диз'юнктивні, причому визначальним видом опозицій є привативні. Одна і та ж термінологічна одиниця може вступати одночасно з іншими в антонімічні та синонімічні відношення. Явище синонімії в антонімії є свідченням діалектичної спрямованості науки філософії.

Терміни-інтернаціоналізми складають стійкий прошарок у філософській термінологічній системі німецької мови. Встановлено особливості процесу запозичень термінів-інтернаціоналізмів, вичленено їх дві основні групи – абсолютні та часткові, укладено термінологічний словник з цього аспекту.

Розвиток філософського терміна досліджується ефективно за допомогою поняття філософії історії, яке враховує численні фактори розвитку науки: філософсько-історичний поступ терміносистем на кожному етапі становлення та розвиток філософських течій, шкіл, що і зафіксовано у філософських термінологічних словниках, які характеризуються прагматичною функцією.

Становлення термінології філософії немислиме без науки прагматики, де термін виступає специфічним інструментом-ідентифікатором науково-соціальної пам'яті людства.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. Деякі проблеми слова, терміна та прагматики // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. – Чернівці, 1998. – Вип. 41.– С.97-100.

2. Запозичення в терміносистемі філософії німецької мови // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. – Чернівці, 1999. – Вип. 60.– С.115-121.

3. Прагматично-філософський аспект слова // Вісник Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника. Філологія. – Івано-Франківськ, 1999. – Вип.ІІІ. – С.162-166.

4. Специфічні аспекти лінгвістики та науки в цілому //Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. – Київ, 2000. – Вип. 3. – С.296-299.

5. Проблема філософії історії в контексті лінгвістики термінології // Вчені записки Харківського гуманітарного ін-ту "Народна українська академія". – Харків: Око, 2000. – Т. VI. – С.521-526.

6. Прагматика слова і терміна в контексті філософії історії // Матеріали міжнар. наук. конф. "Німецька мова в сучасному світі" (7-8 травня 1998 р.). – Дрогобич, 2000. – С.190-194.

7. Актуальні проблеми термінології і тенденції її розвитку // Матеріали Другої Західно-регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів "Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах" (25-26 травня 1999 р.). – Тернопіль, 1999. – С.147-149.

8. Антонімія німецького філософського терміна // Матеріали VI міжнар. наук. конф. "Семантика мови і тексту" (27-29 вересня 2000 р.). – Івано-Франківськ, Плай, 2000. – С.584-589.


Анотація

Турчин В.В. Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміна. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню лінгвопрагматичних аспектів німецького філософського терміна з урахуванням його філософсько-історичного розвитку на кожному конкретному етапі становлення філософії. Проаналізовано причини становлення терміна, простежено прагматику слова і терміна в контексті філософії історії. Доведено, що термінологічна система філософії німецької мови є безпосередньою складовою частиною загальнонародної мови зі своєю обмежувальною специфікою. Досліджено мовну генезу німецького філософського терміна, подано чітку класифікацію термінів-запозичень. Встановлено особливості процесу запозичень термінів-інтернаціоналізмів та виосібнено їх основні групи. Виявлено, що філософській терміносистемі німецької мови притаманні такі явища: полісемія, синонімія, антонімія. Цінним практичним виходом є низка укладених нами спеціальних термінологічних словників – запозичень, інтернаціоналізмів, полісемії, синонімії, антонімії. Лінгвопрагматичний підхід до філософської терміносистеми дозволив виявити дистинктивні ознаки терміна, який необхідно розглядати з точки зору прагматики, де термін ефективно досліджується за допомогою поняття філософії історії. Воно враховує всебічні фактори розвитку науки: прагматику конотації та прагматику експресивної конотації, які обумовлюють процес розвитку наукового знання та пізнання, де термін виступає інструментом-ідентифікатором і має свої яскраво виражені лінгвопрагматичні особливості.

Ключові слова: термін, лінгвопрагматичний аспект, запозичення, інтернаціоналізми, синонімія,