LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні засоби вираження поліфонії у сучасному французькому медійному дискурсі

виявити функціональні особливості їх поліфонічної організації;

визначити структурні, комунікативні та лексико-семантичні засоби вираження поліфонії;

розробити типологію критеріїв розмежування голосів та класифікацію основних типів мовців-учасників;

виділити основні функції поліфонії у дискурсі преси.

Об'єктом дослідження є поліфонія сучасного французького дискурсу преси.

Предметом дослідження є лінгвопрагматичні засоби вираження поліфонії в аналітичних жанрах французького дискурсу преси.

Матеріалом дослідження стали 960 аналітичних статей з французьких щоденних та щотижневих видань „Le Monde", „Le Figaro", „Le Point", „Le Nouvel Observateur" за 2001-2007 роки.

Методи дослідження. У роботі застосовано метод лінгвістичного спостереження для виділення засобів вираження поліфонії та їх особливостей, дескриптивний метод для опису досліджуваних лінгвопрагматичних засобів, структурно-функціональний метод для визначення функціонування поліфонічних структур, метод дискурсивного аналізу для виявлення дискурсивних особливостей поліфонії у французькому медійному дискурсі.

Положення, які виносяться на захист:

1. Зважаючи на полемічний характер сучасного дискурсу преси, поліфонія є однією з основних його ознак. Поліфонія виступає функціонально-семантичною категорією дискурсу преси і визначається як дискурсивно виражена присутність кількох голосів чи поглядів у межах комунікативно-мовленнєвої єдності.

2. Специфіка поліфонії в медійному дискурсі визначається типом мовців, способом представлення іншої інстанції висловлювання, типом вираження чужого голосу та фокусом взаємодії голосів.

3. Соціо-дискурсивна типологія мовців у французькому медійному дискурсі визначається характеристиками мовця як джерела мовлення іншого, як носія певних компетенцій і ролей, як соціального актора, що бере на себе відповідальність різного ступеня, виявляється у категоріях колективного/індивідуального, узагальненого/конкретного та характеризується прямим, непрямим або імпліцитним способом введення і певним маркером позначення своєї присутності.

4. У структурі комунікативної сцени аналітичної статті поліфонія виявляється як експліцитне чи імпліцитне уведення іншого комунікативного актора, комунікативного акту і його складових, представлення висловлювання й висловлення іншого, його погляду. Локалізація поліфонії на одній з цих складових визначається як фокус взаємодії голосів. Фокус взаємодії голосів переміщується в комунікативній структурі статті, утворюючи різні типи їх взаємодії.

5. Присутність голосу іншого виражається маркерами формального, структурного, комунікативного, дискурсивного, лексичного, семантичного планів.

6. Поліфонія розглядається як один із основних вимірів інтердискурсивної природи дискурсу преси. Інтердискурсивний характер поліфонії виявляється у присутності фрагментів або слідів інших дискурсів в авторському дискурсі. В основі інтертекстуальності як поліфонічного явища лежить механізм прихованої цитації. Характерним для французької аналітичної статті є низький ступінь інтертекстуальності.

7. Функції поліфонії у французькому дискурсі преси утворюють три основні групи: текстотвірні, прагмакомунікативні, семантичні. Виділення часткових функцій у кожній групі визначається типом поліфонії та природою її маркерів. До текстотвірних належать функції власне поліфонізації, наративна та дескриптивна. У групі прагмакомунікативних функцій виділяються наступні: аргументативна, полемізації, дискурсивної портретизації, ілюстрації, інформативна, сугестивна. До семантичних відносяться функції аспектуалізації, аксіологізації, модалізації.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його результати систематизують та розвивають положення теорії поліфонії, доповнюють її категоріально-понятійний апарат, систематизують засоби вираження поліфонії, її типи і форми. Отримані теоретичні результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані для створення єдиної теорії поліфонії.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути застосовані в лекційних курсах зі стилістики французької мови, спецкурсах з дискурсології та дискурсивного аналізу, у практиці викладання французької мови як іноземної, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження заслуховувалися на Міжнародній конференції „Langue et culture franзaises dans le contexte contemporain" (кафедра французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 22 березня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 12 квітня 2005 р.), на XIV Міжнародній конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 20-24 червня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції „Етнокультурні цінності та сучасна філологія" (Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету, 24-25 травня 2006 р.), на І Міжнародній науково-практичній конференції „Новітні обрії розвитку германської та романської філології" (Запорізький національний університет, 11-12 квітня 2007 р.), а також на засіданнях кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст роботи відображено у 8 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України. Всі публікації виконано одноосібно.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (259 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (96 позицій) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації – 216 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, актуальність проблеми, визначаються мета і завдання дослідження, його предмет і об'єкт, описано методи дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист, наводяться відомості про апробацію роботи, публікації, структуру дисертації.


У першому розділі „Поліфонічність сучасного французького медійного дискурсу у теоретико-методологічній площині" представлено теоретичну основу дослідження, здійснено критичний аналіз наукової літератури, розглянуто розвиток основних підходів до вивчення явища поліфонії.

Теоретико-методологічною базою сучасних досліджень поліфонії є семантика,