LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні характеристики питальних речень у сучасній французькій мові

Предметом дослідження стали питальні речення сучасної французької мови.

Матеріалом дослідження послужили: інтерогативи, добрані методом суцільної відбірки з творів французької літератури ХХ століття; інтерогативи з наукових і медійних текстів, навчальної літератури; Інтернет-ресурси; особисті спостереження автора. Загальний обсяг опрацьованого матеріалу становить понад 2600 прикладів.

Методи дослідження. У ході роботи були використані такі методи аналізу, як структурно-синтаксичний, семантичний, лінгвопрагматичний. Загальною методологією дослідження було обрано комплексний підхід, який забезпечує інтеграцію обраних методик аналізу з метою представлення досліджуваного явища в цілісності його ознак.

Положення, що виносяться на захист:

Інтерогативи є визначальною складовою дуалістичної інформативної єдності, спрямованої на запит та отримання інформації про навколишній світ.

У процесі запиту і набуття інформації використовуються різні когнітивні моделі інтерогативів, спрямовані на визначення буттєвості, ідентифікації, аспектуалізації, які відображаються у відповідних питальних конструкціях з одно чи двоцентровою лакунарною домінантою, які вибудовуються за вектором референтивного чи комунікативно-рольового спрямування.

Інтерогативи можуть бути класифіковані за типом семантичних ознак, які позиціонують мовця і предмет його повідомлення в певному колі знань і компетенцій.

Структурно-формальні ознаки питальних речень, змінюючись в часі, відображають як основні тенденції аналітичного розвитку французької мови, так і співвіднесеність з конкретними сферами вживання.

Значущість інтерогативів у мовленнєвій діяльності виражається в основоположній ролі діалогічної єдності, яка базується на інтерогативності та зумовлює поліфонічний характер мовлення.

Питання як мовленнєвий акт поділяється на пряме і непряме. Адекватна інтерпретація мовленнєвих питальних актів є функцією імплікатур дискурсу, прагматичного компоненту змісту повідомлень, дискурсивної сутності мовленнєвих жанрів, які виводяться адресатом завдяки знанню певних конвенцій спілкування та оволодінням відповідними компетенціями.

Питання, експліцитно чи імпліцитно, регулює комунікативний обмін у ході отримання певної інформації і є визначальною основою діалогічно орієнтованих мовленнєвих жанрів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що воно продовжує розробку проблем типології висловлень у комунікативній лінгвістиці, теорії мовленнєвих актів та функціонального синтаксису французької мови. Результати дослідження дозволяють запропонувати нову класифікацію питальних речень на цій основі, виявити їхні типологічні риси.

Практична цінність полягає в тому, що результати дослідження та опрацьований матеріал можуть бути використані у викладанні курсів теоретичної та практичної граматики французької мови, спецкурсів з проблем лінгвістичної прагматики, теорії мовленнєвих актів, історії синтаксичних вчень, а також в курсах аналітичного читання та як матеріал для навчально-методичних посібників.

Апробація результатів дисертації проводилася на засіданні кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на наукових конференціях за участю молодих учених "Мовно-культурна комунікація: напрямки й перспективи дослідження" (Київ, 2003 – 2005 рр.), "Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячених 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського Університету" (Київ, 2004 р.), "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, 2004 р.), "Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Київ, 2005р.), "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (Київ, 2006р.)

Публікації. Результати досліджень викладено у п'яти публікаціях, виконаних одноосібно у фахових виданнях ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, переліку джерел використаної наукової та довідкової літератури (215 позицій), переліку джерел аналізованої літератури (76 позицій). Загальний обсяг роботи становить 209 сторінок (191 сторінок основного тексту).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми, визначається об'єкт і предмет дослідження, формулюється мета і завдання дисертації, розкривається наукова новизна, теоретичне значення і практична цінність роботи, зазначаються методи і матеріал дослідження, наводяться дані про апробацію результатів та публікації.

У першому розділі"Проблема дослідження питальності в сучасному мовознавстві та історичний огляд форм її вираження" викладено загальні положення щодо проблеми питальності в історичному і сучасному мовознавстві, а також розглянуто основні етапи еволюції французьких інтерогативів.

Одним із основних різновидів людської діяльності є діяльність мовленнєва, яка здійснюється в процесі комунікації. Мовленнєва комунікація – це обмін інформацією, який зумовлено відповідною потребою в отриманні певних знань, недостатністю певних компетенцій і який має кілька вимірів: логіко-комунікативний, соціально-прагматичний, психоемоційний. Даний процес відбувається між, як мінімум, двома співрозмовниками, які володіють відповідними компетенціями (мовною, енциклопедичною, комунікативною, дискурсивною) та характеризуються за соціокультурними параметрами (вік, стать, освіта, професія, соціальний статус). Крім цього, для процесу, комунікації релевантною є ситуація спілкування з її хронотопом, наявністю чи відсутністю перешкод (шумів, матеріального оточення) тощо. Головною метою отримання інформації є обмін знаннями, компетенціями людини як комуніканта. Основною формою реалізації комунікативної діяльності є діалог, в ході якого відбувається обмін інформацією. Визначальною в цьому процесі є категорія питальності, основою якої є запит інформації, через який відбувається отримання знань та переконання у правильності певної точки зору.

В історії лінгвістичних учень дослідження інтерогативів велося в руслі вивчення певного їх аспекту. Так, питання розглядалось як: мовний корелят судження (логіцисти: А. Арно, К. Лансело); засіб задоволення інтелектуальних потреб мовця (психологісти: Е.Дюмарсе, Д. де Трасі); певна спрямованість тема-рематичної структури (структуралісти: Ф.де Соссюр, Ш.Баллі, А.Сеше); питальні трансформи ядерних (констативних) речень (генеративісти: Л.Теньєр); речення своєрідної інтерогативної модальності (генеративна семантика, функціональні граматисти: А.Мартіне); певні мовленнєві акти - квеситиви (у теорії мовленнєвих актів: Ж.Клебер, Д.Менгено, О.Дюкро, К.Кербрат - Орекьоні).

Системне вивчення проблеми питальності починається з уведенням у лінгвістику теорії мовленнєвої діяльності як методологічної бази дослідження. Саме у діяльнісних, прагматичних, функціональних напрямах мовознавства з'являється можливість комплексного розгляду різних видів інтерогативних висловлень у