LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні характеристики питальних речень у сучасній французькій мові

засоби її вираження у французькій мові.

Отже, питальність можна визначити як прагма-когнітивну категорію, яка має план змісту і план вираження, де змістом цієї категорії є недостатність інформації, яку необхідно поповнити, а вираженням цього змісту виступають спеціальні мовні засоби фонетико-графічного, лексико-семантичного та структурно-граматичного рівнів. Це зумовлює необхідність поглибленого аналізу інтерогативності як комунікативного явища, що включає побудову семантико-прагматичної класифікації питальних висловлень, яка відбиває як прямі, так і непрямі смисли, що їх здатні передавати інтерогативи; визначення ролі, та функцій питальних висловлень у мовленнєвій інтеракції адресата й адресанта в актуальній ситуації комунікативного акту.

У другому розділі"Структурно-семантичні особливості інтерогативів сучасної французької мови" досліджується семантичий аспект інтерогативності з урахуванням формально-синтаксичних ознак питальних речень французької мови. Він включає семантичну характеристику питальних висловлень через визначення типу семантичних лакун, виходячи з постулату про те, що стан необізнаності є необхідною умовою мовленнєвого акту питання.

Знання, інформація, якими володіє мовець, можуть бути умовно розподілені на три шари: 1). загальнобуттєва інформація; 2). інформація, пов'язана з певною компетенцією; 3). ситуативна інформація. Усвідомлення недостатності, прогалин у якійсь галузі знань, яке спричиняє перешкоди для певних видів діяльності, спонукає мовця до питально-респондентного обміну, метою якого, з когнітивно-семантичного погляду, є заповнення цих прогалин, лакун шляхом утворення задовільної в даному діяльнісно-комунікативному контексті цілісної інформаційної структури стосовно певного предмета, явища, тощо. Цей обмін відбувається на тлі загального фону знань, якими володіє кожний комунікант. У ході запиту та отримання інформації визначальну роль відіграє інтерактивний аспект цього процесу, основою якого є встановлення спільного сегменту інформаційного простору, який актуалізується в даній ситуації та уможливлює даний комунікативний обмін. Таким чином, можна виділити наступні етапи у комунікативному процесі досягнення запитуваної інформативної достатності, де:

І. Мовець, умотивований відсутністю актуальних для нього у певній ситуації знань та наміром заповнити відповідну лакуну за допомогою комунікативного обміну зі співрозмовником, якого він вважає компетентним у даній галузі, у своєму питанні:

визначає пласт інформації, в якому розташовано об'єкт його інтересу як загальне пресупозиційне тло;

виокремлює даний об'єкт як референт запиту;

визначає фокус аспектуалізації невідомого в цілісній семантичній структурі даного референта як інформаційну лакуну;

позначає її відповідними мовними засобами ;

формулює запит щодо цієї лакуни у прагма-комунікативних параметрах даної форми спілкування;

здійснює відповідний комунікативний акт.

ІІ. Сприйнявши та витлумачивши питання, адресат, виходячи з власних мотивацій:

погоджується чи ні на комунікативний обмін;

звертається чи ні до спільного пласту інформації, активізуючи відповідні компетенції та імпліцитно підтверджуючи свою енциклопедичну чи спеціалізовану та ситуативну спроможність реагувати на запит;

підтверджує чи ні виокремлення даного об'єкта як референта запиту;

заповнює чи ні дану лакуну у відповідній формі (повністю, частково, не заповнює – згідно з типом питання і власними можливостями, намірами, тощо);

оформлює відповідь згідно з прагма-комунікативними параметрами даної форми спілкування;

здійснює відповідний комунікативний акт.

ІІІ. Залежно від результату комунікативного обміну та оцінки його успішності відбувається його завершення чи продовження.

Наприклад, питання "Quelle heure est-il?" імплікує володіння обома співрозмовниками загальною інформацією щодо існування категорії часу, можливості його вимірювання у певних одиницях, наявності чи відсутності відповідного приладу - годинника. Проте перший комунікант не має конкретних, актуальних для нього в даній ситуації даних у цій галузі, наприклад, через відсутність годинника, і звертається з метою заповнення відповідної лакуни до свого співрозмовника. У французькій мові даний сегмент інформації позначається безособовим зворотом буттєвості, наявності Il est, позначенням одиниці вимірювання часу heure та перемінною кількісною виличиною, яка і становить предмет запиту. Адекватною даній ситуації, тобто задовільною для ініціатора запиту й успішною в рамках інтерактивного комунікативного обміну реакцією адресата, буде заповнення слоту кількості, вираженого в питанні як неозначеного, конкретним числовим виразом, як, наприклад, у відповіді: "Il est cinq heures." Стилістично та дискурсивно маркованими трансформами даного прототипового питання можуть бути, наприклад, "L'heure, s'il vous plaоt ?" або "Pouvez-vous me dire l'heure, s'il vous plоt ?" "Avez-vous l'heure ?" У двох останніх випадках відбувається зміна прототипової семантичгої фреймової структури на таку, що сфокусована на: 1). комунікативній спроможності адресата задовольнити запит; 2). здатності адресата задовольнити запит через імплікацію наявності у нього відповідного вимірювального приладу, та позначену категорію особовості ("особисте володіння інформації про час"). Відповідь на таку форму запиту звичайно є двоцентровою: "Oui, il est cinq heures", де стверджувальна частка підтверджує запитувану здатність, імплікуючи, наприклад, навність годинника.

Таким чином, у людини можуть виникати питання пов'язані з отриманням загальних знань, спеціалізованих знань і актуалізованих знань. При цьому мовець відчуває недостатність відповідних компетенцій, які поповнюються в питаннях, які можна розділити на питання референтивного типу (диктумні) і питання модально-емоційного спрямування (модусні).

Енциклопедична компетенція імплікує наявність питального звороту "Savez-vous...", який опускається. У цьому випадку референт позначено як:

1. реально присутній: реальна наявність невизначеної істоти / предмету надає можливість поставити питання про з'ясування:

- "Qui est-ce?" / "Qu'est-ce que c'est?"

2. такий, що існує або є присутнім у колі власного досвіду мовців:

- "Mais mon fils, oщ est-il? Que lui est arrivй?" - "Vous allez le voir d'un instant а l'autre." (M. Denuziиre, Pour amuser les coccinelles, p.76).

При цьому референт може бути визначений в енциклопедичному пласті знань як:

- одиничний (власне ім'я, відома людина, топонім, тощо):

- "Qui est Racine?"

- клас предметів, явищ:

- "Qu'est-ce que c'est la littйrature?"

Другим типом компетенції, яка запитується є:

- власне епістемічна компетенція, маркована відповідними засобами. У цьому випадку питальна конструкція починається зі звороту "Savez-vous que...", який вводить два типи питальних ситуацій:

1). питання ставиться для з'ясування епістемічного рівня енциклопедичних знань адресата, наприклад, питання педагогічного плану:

- "Savez-vous ce que c'est le romantisme?"

2). питання є провідником для констатації або повідомлення про нову