LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні характеристики питальних речень у сучасній французькій мові

подію:

- "Savez-vous que Pierre s'est mariй?" – у даному випадку дієслово "savoir" набуває значення соціально-етикетної рамки введення нової інформації.

Саме у цих типах питань відбувається перехід від одноцентрової структури, де запит стосується референта і зосереджується в диктумі висловлення, до двоцентрової, де питання ставиться до певної компетенції, тобто спрямовується до модусу висловлення: "Sais-tu que Marie veut quitter la ville?"

Питання модусного типу можуть фокусуватися на:

- аксіологічній компетенції, яка характеризується вмінням оцінювати предмети, явища, тощо відносно певної шкали цінностей. У цьому випадку питання стосується ставлення референта до того чи іншого явища, предмета, тощо. Найбільш частотними є конструкції з оцінкою певних явищ у виді опозиції "подобається / не подобається" у загальному питанні, де питальним фокусом виступає дієслово "aimer" та його синоніми: - "Aimez-vous cette chanson?"

- комунікативній компетенції, що виражається через небуквальні питанння, які регулюють хід бесіди і за допомогою яких вона або підтримується або переривається. Серед таких типів питань розрізнюють:

А). Фатичні питання з функцією встановлення та підтримання контакту між комунікантами. Найбільш типовими є конструкції з питальним ядром, вираженим дієсловом "aller", "marcher" у різних граматичних варіаціях, залежно від рівня близькості комунікантів:

- "Comment allez-vous?"- "Je vais bien, merci, et vous?' – рівень спілкування - "колеги", "представники різних вікових категорій", "малознайомі особи";

- "Comment зa marche?"- "Зa va bien et toi?" – питально-відповідний фатичний діалог між приятелями, друзями.

Б). Фасцінативні інтерогативи, які використовуються в актах спілкування, де адресат повідомлення виявляться непідготовленим до його сприйняття та розуміння. Такі інтерогативи в зоні свого поширення виявляються обмеженими певними типами дискурсів, виступаючи елементом усного мовлення. Найбільш типовими маркерами фасцінативного спрямування у розмовному регістрі є вирази: 1. - Tu (vous) m'йcoutes (m'йcoutez)? - "Зa fait longtemps - tu m'йcoutes? – que je voudrais dire cela" 2. - Tu comprends (vous comprenez)? - "Moi, j'ai portй – tu comprends? – au tombeau un garзon et une fille." (J.Green, Minuit, p. 341). Дані вставні конструкції в питальній формі не потребують відповіді і служать для перевірки каналу зв'язку або для активізації уваги адресата.

В). Луна-запитання (перепитування) - це питання, яке може містити оцінку мовцем репліки свого партнера по комунікації. Луна-запитання (термін У.Л.Чейфа) є особливим типом небуквальних інтерогативів, які реалізуються в умовах перепитувального діалогу:

- "Vous ne devinerez jamais ce qu'elle a dйcidй а faire... Elle va l'йpouser."

- "L'йpouser? Raymond veut se marier, lui?"(F.Sagan, Dans un mois dans un an, p.38).

У ході дослідження було встановлено, що питання референтивного спрямування у французькій мові орієнтовано на когнітивно-логічну модель свідомості, спрямовану на визначення різних аспектів навколишнього світу. Серед них умовно виділяються наступні схеми питально-відповідної єдності:.

1. Схема буттєвості: питання ставиться про існування явища, події, предмета, тощо: - "Qu'est-ce qui se passe?"- "C'est la fin de la guиre".

2. Схема ідентифікації, яка визначає:

1). предметність: Ainsi, quand il aperзu pour la premiиre fois mon avion il me demanda: - "Qu'est-ce que c'est que cette chose-lа?" - "Ce n'est pas une chose. Зa vole. C'est un avion. C'est mon avion." (A-S.Exupйry, Le petit prince, p.9)

2). істотність: – "Qui кtes-vous?" - "Nous sommes des roses, dirent les roses." (A-S.Exupйry, Le petit prince, p.27)

3. Схема аспектуалізаціі, через яку визначаються дефініційні характеристики референта, наприклад, ознака: - "De quelle couleur est votre maison?" - "Elle est brune."

Таким чином, недостатність знань, яка виражається через питання референтивного типу, спрямовані до когнітивно-логічних моделей організації знань.

Поряд із мовленнєвими актами, де мовна семантика і прагматичний наміри співпадають, і які є монофункціональними, існують інші типи мовленнєвих актів, які являють собою більш складні мовні утворення, тому що в них відрізняються пропозиційний і прагматичний смисл. У цих випадках висловлення, що містить показники іллокутивної сили для одного типу іллокутивного акту, може використовуватися для здійснення іншого типу іллокутивного акту. Цей тип комунікативного акту залежить від особистості, намірів комунікантів. Саме мовець визначає, яким буде мовленнєвий акт: монофункціональним чи поліфункціональним. Від адресата залежить те, чи зможе він адекватно інтерпретувати цей мовленнєвий акт та відповідно реагувати мовленнєвою або немовленнєвою дією. У випадках адекватної інтерпретації мовець орієнтується не на конвенції мови, де домінують логічні імплікації, а на конвенції спілкування, де домінують імплікатури дискурсу. Адресат "висновує" потрібний зміст, спираючись на комунікативну, а не на мовну компетенцію. Отже, комунікативний смисл непрямих (поліфункціональних) мовленнєвих актів французької мови виводиться не зі змісту (значення) пропозиції, а із правил мовленнєвого коду, вжитих у конкретній конситуації, з конкретними обставинами. Так, інтерогативи модально-емоційного спрямування поєднують домінантне питальне значення з емоційно-експресивними коннотаціями без зміни основної функціональної домінантної модальності. Дані інтерогативи поєднують у собі запит інформації з певним виявом емоцій, що формально виражаються сегментними (лексика, фразеологія) і суперсегментними (фоноакустика, просодія) засобами. При цьому загальний смисл та спрямування запиту трансформується аж до втрати ним власне інтерогативного модусу. Наприклад, питання - "Tu me prends pour l'imbйcile?"– стає вираженням образи. У наступному діалозі: - "Non, maman, n'allume pas, je t'en prie... Il y a quelqu'un dans la maison..."- "Qu'est-ce que tu racontes? Tu rкves?" ( M.Denuziиre, Pour amuser les coccinelles, p.65) – питання передають здивування, недовіру.

Таким чином, проведений структурно-семантичний аналіз питальних висловлень французької мови дозволив визначити основні типи семантичних лакун в знаннях мовця, недостатність яких він поповнює, звертаючись до окремих когнітивно-логічних моделей свідомості адресата, та види запитів стосовно основних компетенцій адресата. Крім цього, було розглянуто багаторівневу імплікатуру питальних висловлень.


У третьому розділі "Прагматичні аспекти питальності в процесі комунікації французькою мовою" досліджуються лінгвопрагматичні особливості питальних речень, встановлюються основні стратегії і тактики, якими керуються співрозмовники у ході питально-відповідного діалогу, а також надається аналіз питальних висловлень у рамках різних мовленнєвих жанрів.

З погляду комунікативно-діяльнісного аспекту, в основі питання лежить інтенція спонукання до надання інформації. Виходячи з основних категорій та концептів прагматичного аналізу, а саме категорії діяльності, комунікативних ролей співрозмовників, типів спілкування, контексту, основною