LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвопрагматичні характеристики питальних речень у сучасній французькій мові

sentiments? Comme nous aimons les amis qui viennent de nous quitter, n'est-ce pas? (A.Camus, La chute, p.37).

Основною прагматичною метою наукового диспуту є доведення правильності чи ні певної доктрини, тези, усталеної думки. Проте досить часто тут, як і в жанрі філософського діалогу, інтерогатив стає багатофункціональним, вирізняється складним модальним забарвленням аж до радикальної зміни свого основного комунікативного спрямування. Так, наприклад, метою наступного питання є не отримання певної інформації, а підготовка читача до думки експерта: - "Qu'est-ce que c'est la vie? Faut-il voir dans la vie une simple matiиre auto-organisй? Non, s'il s'agоt de bien davantage. En effet, l'auto-organisation est une propriйtй partagйe par de nombreux systиmes non vivants" (Sciences humaines, №186, 02.2006, p.9).

У медійному жанрі, а саме в інтерв'ю, питально-відповідний обмін ускладнено його прагматичною спрямованістю на третього, відсутнього, але головного адресата – читача, слухача, глядача. Основна роль журналіста полягає у спонуканні респондента до відповіді у певному інформаційному полі, галузі, яка цікавить відповідну публіку. Суб'єктами інтерв'ю можуть бути від "Відомих особистостей", "Професіоналів" до "Учасників подій". Згідно з цими ролями респондентам обираються та формулюються відповідні типи питань.

У сучасних французьких медійних жанрах заголовки статей часто представлено у формі риторичних питань, які розгладаються в роботі під рубрикою "інтерогативи-експресиви". В основі класифікації риторичного питання покладено дві взаємопов'язані ознаки: інтенційність і модальність, які знаходяться у відношенні перехрещених кіл: комунікативна спрямованість не збігається з модальним відношенням до дійсності, вираженим у цьому риторичному питанні. Отже, можна вичленити дві групи риторичних питань: риторичні питання з логічно-видільною домінантою, риторичні питання зі спонукальною домінантою, які у свою чергу виражено кількома різновидами. Дані питання мають виразний поліфонічний характер, синкретично виражаючи питально-відповідну єдність: "Et pourquoi pas accorder la double nationalitй а ceux qui le souhaitent?" (Le nouvel observateur, 24.06.2003, p.45). Питальний заголовок як компонент композиційної структури медійного тексту стає основним засобом проблематизації певної теми, вираження основної мети повідомлення, встановлення контакту з читачем, привернення його уваги, інтересу до матеріалу, що публікується. Таким чином, у сучасних французьких ЗМІ питання стає категорією соціально-комунікативної спрямованості.


ВИСНОВКИ


1. Одним із різновидів діяльності, що лежить в основі розвитку людства, виступає мовленнєва діяльність, серед головних категорій якої виділяється категорія питальності. Її основою є запит інформації, через який відбувається отримання знань та переконання у правильності певної точки зору. Саме питання керує думками людства, впливає на розвиток суспільства. З епістемічного погляду питання передбачає неповну інформацію про необхідний об'єкт, яка потребує відповіді, пояснення. Отже, основною метою питальності є обмін знаннями та компетенціями людини як комуніканта.Питальність можна розглядати як мовну прагма-когнітивну категорію, яка має план змісту і план вираження. Змістом цієї категорії є недостатність інформації, яку необхідно поповнити. Вираженням цього змісту виступають спеціальні мовні елементи фонетико-графічного, лексичного, структурно-граматичного рівнів. Типовою комунікативною структурою реалізації категорії питальності є діалогічна єдність

2. Із самого початку письмової фіксації французької мови питальність виражалася лексико-семантичними знаками (питальними словами), певною синтаксичною структурою (інверсією підмета), нелітерним позначенням (знаком питання) та спеціальною інтонаційною схемою. Питальні конструкції у французькій мові мають власну історію розвитку, яку засвідчують письмові пам'ятки французької мови, починаючи з ІХ ст.

У сучасній французькій мові розрізнюють загальне питання, часткове питання, або питання із семантичною лакуною, альтернативне питання, питально-заперечні речення. Якщо часткові питання зберігають інвертоване положення головних членів як основну структуру у всіх стилях, то загальні використовують дві визначених за стилями конструкції "Verbe-Sujet (Complйment)" у книжній мові, "Sujet-Verbe (Complйment)" у розмовній й нейтральній.

Тенденція до проникнення моделі "SV(C)" до книжної мови свідчить про нестійкість інверсії, про зміну синтаксичного інваріанта у сучасній французькій мові, є ознакою того, що мова переживає перехідний період, коли визначаються нові структурні характеристики загального питання. Еволюція структури питального речення у розмовній мові є показником послаблення граматичної функції інверсії на рівні речення, використання інверсії головним чином в афективному синтаксисі і у фразових формулах спонукального речення.

3. В історії лінгвістичних учень дослідження інтерогативів велося у руслі вивчення певного їх аспекту, а саме як:

корелята судження;

засобу задоволення інтелектуальних потреб мовця;

формально-синтаксичної схеми;

певної спрямованості тема-рематичної структури;

питальних трансформ ядерних речень;

речень своєрідної інтерогативної модальності;

певного мовленнєвого акту.

Застосовуючи надбання різних наукових шкіл, у даній роботі питальність розглядається в комплексі її семантичних, структурних і прагматичних ознак. Основою інтерогатива служить усвідомлення мовцем необізнаності про ті чи інші аспекти дійсності, яке в поєднанні з наміром ліквідувати її породжують акт питання. Саме ці компоненти, пошук і запит, складають основу інваріанта питального речення як пропозиційної структури та мовленнєвого акту.

4. Інформація, яка отримується у ході питально-респондентного обміну, містить декілька шарів, які заповнюються певними знаннями.Так, питання пов'язано з отриманням загальних знань, спеціалізованих знань і актуалізованих знань. Крім того, доцільним є також визначення компетенцій, до яких ставиться питання у ході отримання інформації: - енциклопедична, епістемічна, аксіологічна, комунікативна. У ході питально-респондентного обміну відбувається багатоетапний процес інтерактивного конструювання цілісного сегменту інформації, достатнього та актуального у даній комунікативній ситуації для її учасників. З огляду на основну семантиико-комунікативну домінанту питання у роботі розрізняються питання референтивного та модусного типу. Дослідження питань референтивного типу показало, що вони спрямовані до когнітивно-логічної моделі свідомості. Серед них умовно можна виділити наступні схеми питально-відповідної єдності: схема буттєвості, схема ідентифікації, схема аспектуалізації з певними дефініційними