LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістика творення образу України в українській поезії другої половини ХХ століття

всіх аспектів світосприйняття.

Наукова новизна дисертації. У роботі вперше зроблено спробу комплексного аналізу лексико-семантичної структури образу України у мові поезії другої половини ХХ століття. Визначені семантичні комплекси та мікрообрази, які є складовими макрообразу України у системі лексичних засобів поетичної мови аналізованого періоду.

Теоретична і практична цінність роботи полягає у тому, що комплексний лексико-семантичний аналіз номенів на позначення часопросторових реалій у структурі образу України розширює уявлення про лінгвостилістичні особливості аналізованих творів. Матеріали та висновки, що містяться у дослідженні, можуть бути використані при написанні праць узагальнюючого характеру з лінгвостилістики та при укладанні Словника образів і символів української поезії другої половини ХХ століття.

Практичне значення. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів стилістики, лінгвостилістичного аналізу тексту, лексикології сучасної української мови, а також при написанні рефератів, курсових та дипломних робіт.

Особистий внесок. Уперше в українському мовознавстві проаналізовано лексико-симантичну структуру образу України у поетичній мові другої половини ХХ століття, виділено семантичні поля, комплекси і паралелі, які входять до складу макрообразу країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету "Східнослов'янські мови в їх історичному розвиткові".

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету, були предметом виступів на наукових конференціях: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Поетика художнього тексту" (Київ – Херсон, 1996), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам'яті професора С. П. Самійленка (Запоріжжя, 1996), Всеукраїнській конференції "Проблеми розбудови національної освіти" (Херсон, 1997), Міжнародній науково-практичній конференції "Україна, українці, українознавство в джерелах і документах ХХ ст." (Київ, 1998), Регіональній науково-практичній конференції "Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову" (Херсон, 1998). Основні положення дисертаційної роботи відображені у 10 публікаціях (3 з яких – статті).

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку бібліографічних джерел та умовних скорочень, списку літератури, додатків. Обсяг роботи становить 166 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, характеризується стан вивчення проблеми, визначається предмет дослідження, мета й завдання, його новизна, формулюються основні положення, що виносяться на захист, аналізуються різні аспекти поглядів на мову художнього твору та розглядається історія питання про словесну символіку.

Перший розділ"Лінгвостилістичні особливості використання номінацій рослин при створенні образу України у мові поезії другої половини ХХ століття" — присвячений аналізу лексичної групи на позначення реалій пейзажу у структурі образу України. Серед назв рослин виділяються семантичні комплекси "дерева", "кущі", "квіти", "трави", "злакові", "городина", "мохи".

У першому підрозділі "Семантичні зрушення в естетиці рослинних символів" відзначено, що активне функціонування назв рослин у мові поезії другої половини ХХ століття є закономірним наслідком впливу фольклорної мови. В аналізованих поетичних творах назви реалій – художні символи – не звичайні атрибути ліричного пейзажу. Поряд із традиційними у мові усної народної творчості символічними образами калини, тополі, верби, рути-м'яти, терену, барвінку, полину, жита, хмелю та інших, мегаобраз країни у мові поезії другої половини ХХ століття включає такі назви осокор, черемха, акація, горобина, клен, чебрець, жоржина, конвалія, соняшник, материнка.

У другому підрозділі "Динаміка змін символічних значень номенів дерев" проаналізовано роль номінацій дерев при змалюванні образу України. Виділено семантичну паралель "Україна-сад", яка включає в себе не тільки назви дерев, але й квітів, кущів.

Символічна структура образу саду включає у себе, крім номенів реально існуючих рослин, і образ світового дерева. Одиниці, що потрапляють у його асоціативне поле, забезпечують конкретизацію, а значить і еволюцію образу в цілому.

Архетипність світового дерева як моделі внутрішнього світу змінюється його стійким асоціюванням із простором рідної батьківщини, міста, села. Світове дерево перетворюється на міфологізований образ української дійсності, так само як ідеологічним змістом наповнюється протиставлення живе-мертве: "Всесвітнє дерево струснулося дощами" (Кост., Вибр., с.546), "Колись ти деревом тут був і листям всю блакить промацав, що чув, що бачив - не забув" (Мов., В день..., с.10), "Бач, деревоне втримаєш в руках, воно росте й крізь пальці протікає" (Мовч., Голос, с.9).

Цікавих образно-лексичних трансформацій зазнає символічна паралель "верба – Україна". Узагальнено-символічне наповнення стихії води розгортається у поезії другої половини ХХ століття. Образ верби набув значної популярності у поезії аналізованого періоду за рахунок експлуатації позитивної оцінності, що надало уявленню виразної ідеологічно коннотованості.

Семантичні зрушення естетики слова у поетичній мові другої половини ХХ століття позначались на трансформації знакового образу "України-тополі".

Але як стрижневий елемент образу зорового сприйняття цей символ також характерний для поезій, що аналізуються: "Тополі там у небо відгули" (Драч, т.2, с.273), "Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг" (Сим., Л.М., с.57).

У словесно-асоціативний комплекс "ліс" потрапляє назва сосна. У поетичному словнику другої половини ХХ століття цей номен як елемент символізованого простору може бути метафорою буття: "Тихо вітер латає сітки заметілі, Що розвішані в лісі на крислатій сосні" (Павл., т.1, с.469), "Стрункі, червоні сосни на снігу, мов скупані дівчата в ополонці" (Павл., Сон., с.56).

Лексема дуб набуває ідейно-політичних коннотацій, де образний компонент "презентативний час" актуалізується впливом на соціальну свідомість актуальних історичних подій та реалій політичної ситуації: "Раменувато монолітом дуба Росте наш дух - витає, мов орли" (Яр Сл., т.1, с.126), "Я дуб, а не сосна! Рука сліпа мене крутила й корчила безліку. Помру чи житиму, але стовпа із мене не змайструє до віку" (Руд., Поез., с.81).

Статусу ключових у поезії аналізованого періоду набувають видові назви, пов'язані з усіма рівнями мегаобразу країни. Такі назви, як смерека, липа,