LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістична характеристика німецьких гумористичних віршів

є своєрідною мовною грою, яка має позамовну основу (комунікативна ситуація, наміри автора, реакція реципієнта) і знаходить втілення на мовно-семантичному рівні.

У результаті аналізу текстів, що спирався на основні загальні тези теорії комічного невідповідності/контрасту, а також враховував здобутки попередніх текстолінгвістичних і дискурсивних досліджень в області комічного (В.З. Саннікова, О. Б. Шонь, Л. Кузнєцової, В.І. Карасика, J. Rдwel та ін.), встановлено, що комічний ефект в гумористичних віршах стає можливим за наявності наступних передумов:

  • Комічне в гумористичних віршах виникає у ситуації несерйозної, сміхової комунікації (як правило, письмової), яка ґрунтується на взаємному бажанні комунікантів (авторів і читачів) взяти участь у мовній грі з метою розважитись, отримати задоволення. Ця комунікативна ситуація відзначається особливою емоційною атмосферою спілкування, що характеризується позитивним ставленням учасників спілкування один до одного та до об'єкту їхнього сміху, з одного боку, і трансформацією певних цінностей, з іншого боку;

  • комічне виникає лише з певної констеляції суб'єкт/об'єкт, тобто зі ставлення суб'єкта-сприймача до об'єкта, на який перший з них реагує сміхом. Щоб викликати сміхову реакцію, об'єкт має бути, по суті, певним відхиленням від норми (норм логіки, соціальних, моральних норм, мовної норми тощо), але таким, яке сприймається суб'єктом як безпечне, не загрозливе для нього;

  • об'єкт комічного, у свою чергу, являє собою також біполярний феномен (необхідні як мінімум два полюси, щоб між ними міг виникнути контраст чи невідповідність). Двополюсна структура виражається в очевидній невідповідності двох сторін одного й того ж об'єкта, результатом чого стає виникнення в гумористичному вірші двох змістовних планів, між якими існує динамічне, інтерактивне співвідношення. З різкою зміною цих планів реципієнт має можливість думкою об'єднати обидва полюси в єдине ціле, і ця незвична перспектива для нього приваблива і радісна сама по собі (у тому числі завдяки усвідомленню своїх інтелектуальних здібностей).

Механізм створення комічного ефекту полягає у тому, що текст гумористичного вірша, який внаслідок біполярності об'єкта комічного містить у собі два змістовні плани, експозиторно створює в читача певне очікування з приводу якоїсь події. Несподівано ця подія переноситься в інший контекст, очікування реципієнта не виправдуються, він змушений розв'язати невідповідність, ретроспективно зробивши когнітивну зміну контексту. Зміна одного змістовного плану іншим повинна бути для реципієнта несподіваною, але при цьому надавати естетичне задоволення.

Німецькомовні гумористичні вірші походять в основному від таких історичних форм німецької й англійської народної поезії, як пріамула (Priamel), клапхорнверс (Klapphornvers), леберрейм (Leberreim) і лимерик (limerick). Зв'язок сучасних гумористичних віршів з історичними поетичними формами не завжди є безпосереднім і усвідомленим. Але переконливим доказом такого зв'язку є їх структурна (композиційна, метрико-римічна) подібність і спільні механізми створення комічного ефекту, який ґрунтується на ефекті невідповідності або контрасту.

На сучасному етапі тип тексту німецький гумористичний вірш входить у стилістичну систему малих літературно-художніх віршованих форм сатирико-гумористичної тональності і є найбільш спорідненим із такими малими формами, як епіграма, афоризм, велеризм, шпрух, графіті, байка, анекдот. Від епіграми гумористичний вірш відрізняється насамперед яскраво вираженою гумористичною тональністю і тричастинною композиційною структурою. Від афоризма гумористичний вірш відрізняється віршованою формою та функціями засобів комічного й інформативної щільності. Відмінностями велеризма від досліджуваного нами типу тексту є анонімність, прозова форма, обов'язкова наявність у тексті прислів'я, специфічний зміст і функції структурно-композиційних елементів. Шпрух відрізняється від гумористичного вірша дидактичністю, обмеженістю в межах строфи і неодмінною двочастинністю. Особливості графіті, не властиві гумористичним віршам, – це переважно прозова форма, критична спрямованість, що домінує, анонімність, розміщення творів на нетрадиційній основі (стінах, деревах тощо). У гумористичному вірші відсутні характерні для байки епічні і драматичні елементи, а алегоричність і фантастичність не використовуються для створення образу-символу. Анекдоти відрізняються від гумористичних віршів насамперед прозовою формою і чотиричленною структурою, де основою є діалог.

Розділ 2."Стильові риси німецьких гумористичних віршів".Спостереження й аналіз досліджуваних текстів дозволили визначити шість стильових рис – ознак типу тексту гумористичних вірш, за наявності яких текст досягає комічного ефекту: віршованість, тривіальність, стислість, пуантованість, озаглавленість і тричленність. Останні дві є необов'язковими (факультативними) стильовими рисами, одна з яких може бути відсутня.

Віршованість — найбільш очевидна стильова риса, яка характеризує гумористичні вірші. Німецьким гумористичним віршам, які зазвичай створюються непрофесійними поетами і орієнтовані на найширше коло не завжди досвідчених в поезії читачів, не властиві складні метричні і римічні форми, створення і сприйняття яких вимагало б спеціальної підготовки. З точки зору метра, для гумористичних віршів є характерним елементарне чергування наголошених і ненаголошених складів (ямб чи хорей), а також найпростіші види рими — парна чи перехресна. Просте чергування наголошених і ненаголошених складів у сполученні з переважно парною (рідше, з перехресною) римою є найбільш старою і найбільш популярною метрико-римовою схемою німецької народної комічної поезії, і хоча такий легко розпізнавальний метр здається монотонним, завдяки своїй тривіальності він здійснює на реципієнта, знайомого з німецькою літературною традицією, додатковий комічний вплив (прикл. 1, 2, 3). Третім за поширеністю метром німецьких гумористичних віршів є анапест, ним переважно написані лімерики — гумористичні вірші, сконструйовані за строгою метричною схемою (тристопний анапест у першому, другому і п'ятому рядку, двостопний — у третьому і четвертому), запозиченою з англійської народної поезії. Таким чином, віршована форма є елементом гри і пов'язана із задоволенням у процесі як створення, так і сприйняття тексту: автор отримує задоволення від створення й оперування досить складними поетичними структурами для втілення комічного змісту, тоді як читач отримує задоволення не лише від комічного ефекту загалом, а й від своєї здатності правильно дешифрувати значення, яке автор надав певній поетичній формі.

Гумористичні вірші являють собою типову малу форму, однією з основних стильових рис якої є стислість, тобто невеликий обсяг тексту (у середньому, від 4-х до 25-и рядків). Визначальним фактором стислості вважаємо гумористичну спрямованість віршів: комічний ефект, що ґрунтується на факторі несподіваності, тим сильніший, чим напруженіше було очікування читача, що не справдилось. Напруження в тексті гумористичного вірша багато в чому залежне від розмірів останнього: напружене очікування може виникнути лише на базі достатньої кількості інформації, але разом з тим, чим