LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістична характеристика німецьких гумористичних віршів

Залежно від особливостей семантичного співвідношення заголовка з трьома текстемами вірша і його ролі у створенні комічного ефекту розрізняємо три типи гумористичних заголовків:

  • Проспективно-ретроспективний заголовок (більше половини всіх гумористичних заголовків) узгоджується як зі змістом експозиції та блоку хибного очікування, беручи участь у створенні схеми хибного очікування, так і з гумористичною кінцівкою, коли в процесі реалізації пуанта стає очевидним його подвійний смисл, часто ретроспективну переоцінку уможливлюють каламбур або іронія, що містяться в заголовку (заголовки у прикл. 1 і 2);

  • проспективні заголовки (близько 30%) цілком відповідають змісту перших двох текстем, але не відповідають гумористичній кінцівці і не можуть бути ретроспективно переоцінені і узгоджені з нею. Контраст між заголовком і кінцівкою (в тому числі стилістичний) і, подекуди, іронія сприяють значному посиленню ефекту гумористичного пуанта (прикл. 3 – стилістично контрастуючі з заголовком елементи тексту виділено жирним шрифтом);

  • ретроспективні заголовки (близько 15% усіх гумористичних заголовків) не беруть участі у створенні схеми хибного очікування, а містять концепт твору (прикл. 4). Заголовок набуває сенсу лише з гумористичною кінцівкою, і це несподіване набуття сенсу, підкріплене у ряді випадків іронією, значною мірою посилює загальний комічний ефект.

Приклад 3. Приклад 4.

Plдsier dґamour


In einer kleinen Konditorei,

da saЯen wir zwei

im lauschigen Eck.

Du sprachst kein Wort, und ich sprach kein Wort.

Wir wuЯten sofort,

Bildungslьcke


Ein Blьmchen im Walde

grub ich heraus

und trugґs frei nach Goethe

zu meinem Haus.

Dort pflanzt ichґs mit

es hat keinen Zweck.

Denn kein elektrisches Klavier klimmerte leise

eine Weise

zu unserm Rendezvous.

Statt dessen brьllten aus einer Box

ein alternder Ochs

und auch eine Kuh.

Johen Petersdorf (Eulenspiegel 1987, № 22, S. 14)

allen Wurzeln ein,

es sollte mir Zierde

und Zeitvertrieb sein.

Doch ist dem Blьmchen

das nicht bekommen,

es hat mir irgendwas

ьbelgenommen.

Es sind ihm Blьten

und Blдtter verdцrrt,

ja, hat es denn nie was

von Goethe gehцrt?

Martin Rдtz (Eulenspiegel 1988, № 46, S. 7)

Стильова риса тривіальність полягає в адресації текстів з яскраво вираженою розважальною функцією широкій читацькій аудиторії і доступності її розумінню. Комічний ефект гумористичних віршів залежить від вміння автора прогнозувати, яку інтерпретацію отримає у читача створений ним текст. Апеляція до найбільш поширених структур знань і досягнення таким чином потрібної автору однотипної реакції сприйняття у якомога ширшого кола реципієнтів, є однією з умов гри, що полягає у створенні комічного ефекту. З іншого боку, тривіальність гумористичних віршів зумовлена ще й тим, що найчастіше авторами текстів є аматори, що далеко не завжди володіють складними стилістичними прийомами й домагаються вишуканої поетичної форми. Тривіальність характеризується тематичною доступністю змісту і загальнодоступністю мовної форми. Тематика гумористичних віршів вимагає мінімум пресупозитивних знань для сприйняття дискурсу і провокуює стереотипну інтерпретацію з легко передбачуваною схемою читацького очікування, злам якої викликає комічний ефект. Загальнодоступність мовної форми виявляється як на лексичному, так і на синтаксичному рівні. Основою лексичного складу є загальновживані слова; вживання термінів, професіоналізмів, діалектизмів зводиться до мінімуму; різко обмежена кількість запозичень. Загальнодоступність синтаксису знаходить утілення насамперед у порушенні структурних норм німецького речення з метою спростити його будову і сприйняття, а також задовольнити вимогам метру і рими. У гумористичних віршах спостерігаються такі прийоми розчленування структури речення, як еліпс, різні види винесення членів речення за дієслівну рамку, приєднувальні конструкції тощо.

Розділ 3."Засоби створення гумористичної тональності та лінгвостилістична типологія гумористичних віршів". Гумористична тональність є основною прагматичною характеристикою гумористичного дискурсу і досліджуваних віршів, як його елемента. Явну гумористичну тональність текстів зумовлюють прагнення адресантів викликати сміхову реакцію і відповідний настрій реципієнтів на несерйозне, ігрове спілкування. Гумористичну тональність надає тексту пуант (як матеріалізована в тексті структура) і комічний ефект (як посттекстове явище) – в результаті гри з текстом на мовному та значеннєвому рівні. Встановлено понад тридцяти характерних для гумористичних віршів стилістичних засобів гумору й експресивності, концентрація і взаємодія яких у тексті призводить до виникнення відповідної тональності. Означені засоби упорядковано у дві основні групи: лексичні засоби гумору (тропи) та синтаксичні засоби гумору й експресивності (фігури). Найбільш ефективними засобами лексичного рівня є змішування стилів та тропи: каламбур (прикл. 2), іронія, метафора (Schmetterling – образ кохання, Koffer – людське життя), порівняння (wie bei der Hals-Nasen-Ohrenbeichte), евфемізм (Entleerungen der Niere), метонімія (еs hat meiner Freundin in Dissen eine Hand jьngst die Hose zerrissen), епітет (ein trotziges Schlagloch), оксюморон (Verspдtungsplan) та зевгма (er kam nicht zurьck, doch sie nach neun Monaten nieder). Серед них лише каламбур може бути провідним прийомом пуанта, інші використовуються в якості допоміжних. Для німецькомовних гумористичних віршів характерне використання як оказіональних індивідуально-авторських, так і традиційних тропів, які завдяки контексту набувають нового комічного звучання. До типових стилістичних фігур синтаксичного рівня належать несподіваний поворот думки, парантез, різні види розчленування синтаксичної структури речення, зокрема винесення другорядних членів речення за межі рамкової конструкції, парцеляція, відокремлення, пролепса, інші види порушення порядку слів; фігури повтору – граматичний паралелізм, лексичний повтор; еліпс та інші (див. прикл. 1-4). Основою пуанта більшості гумористичних віршів є шлаґзац.

На завершальній стадії аналізу німецьких гумористичних віршів було здійснено лінгвостилістичну типологію досліджуваних текстів з урахуванням всього комплексу властивих їм стильових рис, яка має на меті довести правомірність гіпотези Е. Різель про можливість виокремлення найнижчого рівня ієрархічної стилістичної системи – стилю підтипів тексту, що існує в рамках стилю типу тексту. Традиційні для філології методи найчастіше не дозволяють зробити типологію великого масиву лінгвістичних об'єктів за сукупністю численних ознак. На нашу думку, для типології таких об'єктів, як гумористичні вірші, що мають поліструктурний набір характеристик (як якісних, так і кількісних), доцільним є застосування методів математичної статистики, зокрема, методів кореляційного аналізу. Кореляційний аналіз із застосуванням положень теорії нечітких множин дозволив здійснити групування текстів