LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістична характеристика німецьких гумористичних віршів

віршів за ступенем подібності комбінацій всіх описаних стильових рис. За міру, що визначає ступінь подібності, прийнятий тетрахоричний показник близькості r++, який використовується для типології об'єктів, що характеризуються набором різнорідних ознак (К. Пірсон):

де a – наявність ознаки у першого і у другого вірша (+ +); b – наявність ознаки у першого вірша за відсутності її у другого (+ -); g – відсутність ознаки у першого вірша за її наявності у другого (- +).

У результаті автоматизованої класифікації з використанням табличного процесора EXCEL виділені чотири підтипи німецьких гумористичних віршів. Близько 85% текстів мають величину показника r++ більш 0,5, тобто однозначно належать до якого-небудь із чотирьох підтипів. 15% текстів мають перехідний характер (r++ менше 0,5) і не можуть бути віднесені лише до одного з підтипів віршів.

  • Типовим для першого підтипу гумористичних віршів є текст розміром від 14-и до 28-и віршів, написаний ямбом або трохеєм, що має тричленну структуру, негумористичний заголовок. В основі пуанта лежить один алогізм значеннєвого рівня – алогічний висновок. Сила комічного ефекту першого підтипу віршів дещо знижується, оскільки у реалізації пуанта не бере участі заголовок, а також з причини не досить великої кількості другорядних стилістичних засобів (від 3 до 6), які у більшості направлені проспективно на створення у читача хибного очікування;

  • для гумористичних віршів другого підтипу характерний відносно великий розмір (від 12-и до 38-и віршів), ямб (у рідкісних випадках трохей), тричленна композиційна структура, наявність проспективно-ретроспективного заголовка. Провідним елементом структури пуанта є шлаґзац, велика кількість стилістичних прийомів комічного та засобів виразності (від 5 до 11) у взаємодії з проспективно-ретроспективним заголовком, який містить іронію або натяк, значно посилюють ефект від реалізації пуанта;

  • до третього підтипу гумористичних віршів належать порівняно невеликі тексти (від 4 до 20 віршів), написані переважно ямбом, з тричленною композиційною структурою, ретроспективним заголовком, що найчастіше містить іронію. Основою комічного ефекту віршів є шлаґзац, локалізація якого в останньому рядку вірша і його стисле формулювання у сполученні з іронією в заголовку загострюють пуант. У проспекції заголовок і досить численні другорядні стилістичні засоби (насамперед, засоби експресивності) у структурі пуанта (від 4 до 8) беруть участь у створенні схеми хибного читацького очікування;

  • для віршів четвертого підтипу характерний невеликий розмір (від 4 до 16 рядків) і тип метру ямб (зрідка, анапест). Вони складаються з трьох композиційно-структурних блоків і мають гумористичний проспективно-ретроспективний заголовок. Особливістю цього підтипу віршів є пуант, заснований на алогізмі мовного рівня – мовному жарті (як правило, це каламбур, у рідкісних випадках зевгма). У реалізації пуанта і створенні гумористичної тональності тексту бере участь також невелика кількість (від 1 до 5) другорядних стилістичних засобів.

Аналіз особливостей створення комічного ефекту виявив деякі прагматичні відмінності в механізмі реалізації пуанта в чотирьох підтипах гумористичних віршів. Набільш гострими є пуанти, в основі яких лежить: порушення логіки розвитку подій у сукупності з порушенням загальноприйнятих норм (моральних, соціальних, логічних) – другий підтип віршів; несподівана, дивуюча трактовка або пояснення попередніх подій – третій підтип віршів. Дещо нижчу гостроту пуанта виявлено у першого підтипу віршів, їх пуант грунтується на алогічному висновку. Найнижча гострота пуанта – у віршів четвертого підтипу, у них комічний ефект грунтується на порушенні очікувань читача на лінгвістичному рівні.

Таким чином, опис кожного з чотирьох підтипів німецькомовних гумористичних віршів, а також аналіз механізму реалізації пуанта в кожному з них, здійснені на заключному етапі типології, виявили різницю в прагматичних принципах конструювання пуанта, а також в реалізації інших стильових рис, що свідчить про ефективність та достовірність розробленої методики.


ВИСНОВКИ


Гумористичний вірш є своєрідною мовною грою, яка має позамовні витоки та мовленнєве втілення. Ігрова природа віршів проявляється як в процесі їх створення, так і сприйняття. Комічне в гумористичних віршах виникає в ситуації сміхової комунікації, яка ґрунтується на взаємному бажанні комунікантів взяти участь у мовній грі з розважальною метою. Біполярність об'єкту комічного у віршах спричиняє різку зміну одного змістовного плану вірша на інший, наслідком чого є комічний ефект. На позначення об'єкта дослідження запропоновано термін „гумористичний вірш", як найбільш відповідний тональності текстів.

Тип тексту гумористичний вірш – це сукупність відносно коротких гумористичних віршованих творів тривіального змісту і доступної мовної форми, для яких характерні наявність гумористичного пуанта, заголовка і тричленної композиційної структури; у межах цього типу тексту виділяються чотири підтипи тексту, в яких варіанти прояву стильових рис сполучаються по-різному. Даний тип тексту є міжжанровим утворенням, входить у систему малих літературно-художніх форм і відрізняється від близьких типів тексту за кількома параметрами. Сучасним гумористичним віршам передують такі історичні форми народної комічної поезії, як пріамула, клапхорнверс, леберрейм і лимерик, про що свідчить їх структурна подібність і спільність механізмів створення комічного ефекту.

Гумористичний вірш як тип тексту характеризується такими стильовими рисами: 1) віршованість; 2) стислість; 3) пуантованість; 4) тричленність; 5) озаглавленість; 6) тривіальність. Основна прагматична функція гумористичних віршів – розважальна, умовою її реалізації є досягнення комічного ефекту. У тій чи іншій формі всі стильові риси працюють на досягнення комічного ефекту.

Так, метрико-римічні параметри віршів найчастіше сприяють їх сприйняттю як гумористичних, найбільш типовим для досліджуваних текстів є чотиристопний німецький вірш Knittelvers – класична метрико-римічна схема німецької народної комічної поезії. Стислість гумористичних віршів, що забезпечується як за рахунок простоти сюжету, так і за рахунок економії мовного матеріалу на всіх рівнях, дозволяє зберегти достатню напруженість читацького хибного очікування, що зумовлює силу комічного ефекту.

Основою комічного ефекту в гумористичних віршах є пуант – результат взаємодії провідного алогізму значеннєвого рівня в кінцівці вірша з алогізмами мовного рівня й іншими стилістичними прийомами комічного та засобами експресивності по всьому тексту. Він призводить до раптового ослаблення напруження підготованого очікування, яке викликає сміхову реакцію. Мінімальна кількість алогізмів значеннєвого рівня не дозволяє пуанту гумористичного вірша досягти максимальної гостроти, тому вважаємо пуант досліджених текстів ослабленим порівняно з близькими типами тексту (анекдотом, епіграмою і т. п.).

Стильова риса тричленність відображає етапи створення комічного ефекту вірша: експозиція містить вступну інформацію – базу для створення як помилкового, так і істинного контексту і зазвичай не містить