LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний потенціал лексики мовленнєвої дії у художньому тексті (на матеріалі творів О.І.Купріна та В.В.Вересаєва)

видовий корелят сказать. Саме цим дієсловам, що є ідентифікаторами всього СП мовлення, притаманний найбільш потужний семантичний потенціал. В умовах художнього контексту семантичний потенціал базових дієслів значно розширюється за рахунок використання їх замість дієслів говоріння з вузьким значенням, а також за рахунок того, що в прозі обох авторів вони функціонують не тільки в "мовленнєвих" значеннях, але й "немовленнєвих", і в складі різноманітних вставних компонентів. Авторські слововживання ядерних дієслів розрізняються якісно за рахунок індивідуальних гіпонімічних значень, у яких вони реалізуються, та кількісно – за рахунок "немовленнєвих" і "вставних" слововживань.

Неядерні дієслова, що функціонують у ФСП мовлення О. Купріна і В. Вересаєва, утворюють шість функціональних семантичних класів, що виділяються на підставі спільності їх інваріантного значення. За лексичною розмаїтістю словника і частотою вживаності його одиниць головне місце в семантичних полях обох авторів посідає ФСК, що об'єднує дієслова не-мовлення, які вводять репліки персонажів і на підставі цього включаються до периферійної зони ФСП мовлення. Інші ФСК, що охоплюють власне дієслова говоріння, з погляду лексичного складу і частоти слововживань посідають різні місця у ФСП мовлення обох авторів. Авторські ФСП мовлення розрізняються і за своїм стилістичним фоном: ФСП мовлення В. Вересаєва сприймається як переважно нейтральне, а О. Купріна – як більш експресивне.

Одним із яскравих показників ідіостилю О.І. Купріна та В.В. Вересаєва є авторські дієслівно-адвербіальні поля лексики мовленнєвої дії, змодельовані на основі мінімальних контекстів, що містять дієслово і залежні від нього обставинні актанти у складі ремарки. Конкретними показниками художньої манери автора в даному випадку є кількісний і якісний склад придієслівних адвербіалій, їх розподіл за стилістичними зонами, а також кількісно-якісне співвідношення типів смислових відношень, що виникають між головним і залежними словами у мінімальному контексті-ремарці.

Смислові відношення у межах мінімального контексту реалізуються в трьох різновидах: відношення доповнення (уточнення), посилення і контрасту елементів словосполучення. Така диференціація типів смислових відношень обумовлюється незбігом їх функцій: при відношеннях доповнення має місце конкретизація, уточнення окремих аспектів процесу мовлення, позначеного дієсловом; при посиленні спостерігається акцентування одного з аспектів мовлення, що має важливе значення у стилістичному відношенні; при протиставленні виникають "нові значущості" за рахунок "подолання системи" й відбувається конкретизація мовленнєвих дій на більш складному рівні завдяки асоціативній роботі суб'єкта, що сприймає незвичні сполучення слів. У ДАП мовлення прози О. Купріна і В. Вересаєва ці типи спостерігаються у різному кількісному співвідношенні та якісному виявленні, що зумовлено розбіжністю художніх завдань та особливостями ідіостилів цих письменників.

ЛМД в контексті художнього твору, й особливо у функції введення мови персонажів, являє собою ефективний засіб художньо-образної конкретизації. Дієслова говоріння та обставинні характеристики, що супроводжують їх, у авторській оповіді служать для мовленнєвої характеристики персонажів, для створення яскравих, життєво достовірних образів, для надання мовленню смислової ємності, виразності та самобутності.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

  • Стилистическая нагрузка лексики речевого действия в художественном тексте // Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. – Вип. 3. – Дніпропетровськ, 1998. – С. 83—88 (у співавторстві з Т.С. Пристайко).

  • Лексика речевого действия как средство создания психологического портрета персонажей (на материале повестей А.И. Куприна) // Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. – Дніпропетровськ, 1999. – Вип. 4. – С. 23-25.

  • Периферийные глаголы говорения как средство создания речевых характеристик персонажей в повести А.И. Куприна "Поединок" // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 1999. – № 1-2. – С. 61-62.

  • Особенности использования глаголов не-речи в функции речевых в художественных произведениях // Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип.5. – С. 20-25.

  • Семантико-стилистические особенности употребления лексики речевого действия в тексте (на материале произведения В.В. Вересаева "Записки врача") // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2000. – № 3-4. – С. 10-12.

    АНОТАЦІЯ

    Беспалова Ю.В. Лінгвостилістичний потенціал лексики мовленнєвої дії у художньому тексті (на матеріалі творів О.І. Купріна та В.В. Вересаєва). – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02. – російська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2002.

    У дисертації здійснено комплексне порівняльно-зіставне дослідження лексики мовленнєвої дії, що функціонує в художніх творах О. Купріна та В. Вересаєва: проаналізовано найважливіші теоретичні положення, накопичені сучасною русистикою у межах системно-семантичного й функціонального підходів до вивчення ЛМД, що послугували основою для подальшого моделювання ФСП й ДАП мовлення; визначено поняття лексики мовленнєвої дії, дієслів говоріння, семантичного поля й лексико-семантичної групи тощо; обґрунтовано методику лінгвостилістичного аналізу ЛМД на матеріалі художніх текстів; опрацьовано ідеї функціонально-семантичного і дієслівно-адвербіального полів мовлення, розроблено їх моделі та досліджено їх текстові реалізації у прозі О.І. Купріна і В.В. Вересаєва в порівняльно-зіставному аспекті; виявлено семантичний потенціал ядерних дієслів говорить / сказать в аналізованих творах і здійснено функціонально-образний аналіз дієслів мовлення у межах мінімального дієслівно-адвербіального художнього контексту-ремарки, що дозволив виявити типи смислових відношень (доповнення, посилення й протиставлення) між головним та залежними компонентами мінімального контексту й охарактеризувати ЛМД як засіб створення образної конкретизації у художньому тексті.

    Ключові слова: дієслово мовлення, лексика мовленнєвої дії, семантичне поле мовлення, лексико-семантична група, функціонально-семантичний клас, дієслівно-адвербіальне поле мовлення, мінімальний контекст, функціонально-образний аналіз, образна конкретизація, художній текст.

    АННОТАЦИЯ

    Беспалова Ю.В. Лингвостилистический потенциал лексики речевого действия в художественном тексте (на материале произведений А.И. Куприна и В.В. Вересаева). – Рукопись.

    Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2002.

    Аннотируемая диссертация посвящена комплексному сравнительно-сопоставительному исследованию лексики речевого действия (ЛРД), функционирующей в художественных произведениях А.И. Куприна и В. В. Вересаева.

    В результате анализа более 5000 контекстов из произведений А.И. Куприна и 2300 В.В. Вересаева определено, что лексика речевого действия представляет собой совокупность единиц


  •