LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний потенціал фразеології у творах В.Стефаника

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ









ЄВТУШИНА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА




УДК 811.161.2.373.7+82 - Твори В. Стефаника






ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФРАЗЕОЛОГІЇ У ТВОРАХ В. СТЕФАНИКА


Спеціальність 10.02.01 – українська мова








АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук










Київ – 2005


Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано на кафедрі української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (м. Одеса) Міністерства освіти і науки України.



Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Варинська Алла Михайлівна,

Одеська національна морська академія,

завідувач кафедри українознавства.



Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

Ставицька Леся Олексіївна,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу соціолінгвістики;


кандидат філологічних наук, доцент

Савченко Любов Григорівна,

Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри української мови.


Провідна установа: Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова,
кафедра стилістики української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.



Захист відбудеться "27" грудня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).



Автореферат розіслано "25" листопада 2005 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А. Самойлова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із пріоритетних напрямків сучасних студій у мовознавстві є звернення уваги до проблеми мовлення і особистості мовця, що зумовило інтенсивний розвиток антропоцентричної лінгвістики щодо розширення розуміння значення слова і врахування його когнітивного аспекту.

Художній текст є специфічним філологічним засобом осмислення буття. Об'єктивна реальність світобудови перебуває в основі відтвореної автором реальності і втілюється в усій його мовній палітрі, характерними ознаками якої є водночас асоціативно-смислові навантаження та дискурсивно-прагматичне мислення. Ці визначальні складові об'єктивуються в семантиці мовних зворотів непрямої й похідної номінації – фразеологічних одиниць (ФО). Фраземоутворювальний потенціал (виділено нами – Т.Є.) дискурсивного та асоціативного мислення закладено природою дискурсу – вербалізованої мовномисленнєвої діяльності, що містить як лінгвальні, так і екстралінгвальні компоненти.

Фразеологічний масив художніх текстів експліковано в наукових роботах Л. Авксентьєва, Н. Бабич, І. Білодіда, В. Білоноженко, М. Богдана, Л. Добржанської, С. Ганжі, І. Гнатюк, Л. Скрипник, Н. Сологуб, В. Ужченка, В. Чабаненка, М. Коломійця, Ю. Прадіда, С. Бибик, А. Супрун, Л. Щербачук, Ю. Кохана, В. Папіш та ін. Лінгвісти переважно зосереджують увагу на структурно-семантичних, функціонально-стилістичних, фразеотворчих, зіставних аспектах дослідження фраземіки художніх творів Т. Шевченка, М. Коцюбинського, М. Стельмаха, О. Вишні, О. Довженка, М. Рильського, О. Гончара, П. Загребельного, І. Чендея та ін.

Дослідницький інтерес до вивчення фразеологізмів у художніх творах митців слова свідчить, що фразеологія як матеріал для вдосконалення культури береже кращі зразки індивідуально-авторської письменницької майстерності. Вивчення фразеологічної системи української мови на рівні творів художньої літератури дає змогу з'ясувати активні процеси в різних функціональних умовах, простежити стилістичний потенціал оказіональних трансформацій ФО, осмислити глибинні взаємозв'язки їхньої семантики і прагматики.

Мова новел В. Стефаника в цьому аспекті становить значний науковий інтерес. Словесна творчість письменника – багатомірний комплекс взаємопов'язаних елементів. Художнє бачення В. Стефаником світу не загальноінформативне, а мистецьки загострене й неповторно індивідуалізоване. Саме тому мову новел В. Стефаника досліджували як сучасники письменника, так і науковці ХХ ст.: І. Франко, Б. Лепкий, В. Морачевський, Г. Гершелес, І. Петличний, Б. Кобилянський, І. Ощипко, В. Лесин, Р. Зорівчак, Ф. Погребенник, Я. Баран, З. Бичко, М. Коцюбинська, Я. Чорненький, М. Щербак, Б. Яцків та ін. Звернуто увагу на південно-західні говори, кольористичну лексику, словотворення, експресію синтаксису. Проаналізовано і фразеологію як важливий елемент мови новелістичних творів письменника в аспекті відтворення ФО в англійських, німецьких, російських і французьких перекладах.

Але до цього часу поза увагою мовознавців залишається цілісне вивчення в художньо-мовленнєвій організації новелістичних текстів В. Стефаника фразеологізмів, які використовує письменник не як засіб механічного перефразування, а як результат динамічної реакції на довкілля, спрямованої на пошуки найкращого втілення думки. Стилістичні потенції ФО, що зумовлені метафоричністю, образністю, емоційною наснаженістю, відіграють особливу роль у системі індивідуально-авторського стилю. Головною стилістичною ознакою ФО в новелах В. Стефаника є їх глибинна семантика, яка об'єктивована ключовими концептами. Саме це й зумовило вибір теми дисертації, яка у сфері дослідження фразеологічного наповнення новелістики В. Стефаника є, по суті, першою спробою цілісного аналізу художніх творів письменника.

Окреслений підхід видається науково перспективним на сучасному етапі розвитку антропоцентричної лінгвістики, оскільки аналіз мовностилістичного потенціалу фразеології у творах В. Стефаника із застосуванням концептуального підходу у вітчизняних студіях практично не здійснювався. Актуальність обраної теми зумовлена активізацією уваги мовознавців до з'ясування психолінгвальної природи складників ідіолектного простору митців слова, які уособлюють яскраві приклади національного світобачення; відсутністю ґрунтовних досліджень, присвячених вивченню художньої мови В. Стефаника на рівні фразеології; утвердженням цілісної концепції інтерпретування фразеологізмів як лінгвоментальних маркерів новелістики письменника; вивченням індивідуальних особливостей експлікації ФО у мовотворчості В. Стефаника; з'ясуванням фраземної вербалізації концептів; визначенням динаміки і стилістичного потенціалу