LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний потенціал фразеології у творах В.Стефаника

оказіональних трансформацій ФО творів майстра соціально-психологічної новели. Актуальним є і створення Словника фразеології, який унаочнить і систематизує фразеологічне багатство творів В. Стефаника.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) "Поетика, прагматика, семантика вербального тексту". Тему дисертації затверджено вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол № 6 від 30 грудня 1999 р.) і на засіданні наукової координаційної ради "Українська мова" Інституту української мови НАН України (протокол № 14 від 20 лютого 2003р.).

Мета роботи полягає у з'ясуванні світобачення письменника на фразеологічному рівні; опис концептосфери письменника, яка перетинається з фразеологією. Для досягнення цієї мети розв'язано такі завдання:

1) окреслено особливості функціонування ФО в художніх текстах;

2) схарактеризовано діалектну фразеологію В. Стефаника;

3) класифіковано ФО за семантико-граматичним принципом, а також за кількісними характеристиками;

4) виокремлено концепти, що репрезентують концептосферу письменника, адекватну фразеологічній підсистемі його індивідуального мовлення;

5) розглянуто специфіку фразеологічної вербалізації суперконцептів "людина", "земля", "дійсність" у прозі В. Стефаника;

6) з'ясовано експресивно-емоційну динаміку фразеологізмів під упливом контексту;

7) визначено стилістичний та прагматичний ефект семантичних та структурно-семантичних способів трансформацій ФО в новелах В. Стефаника;

8) укладено пробні статті словника фразеовживань В. Стефаника.

Джерелом фактичного матеріалу стало тритомне академічне видання творів В. Стефаника, а саме 48 новел письменника (К.: Наук. думка, 1949 – 1954). Картотека дослідження нараховує понад 1000 фразеовживань.

Об'єктом дисертаційного дослідження стала мова прозових творів В. Стефаника.

Предметом дослідження є фразеологічні одиниці, що функціонують у художніх творах В. Стефаника.

Методи дисертаційної роботи. Для досягнення поставленої мети використано описовий, компонентний і контекстний методи, які дають змогу зосередити увагу на всіх наявних ФО у новелістиці В. Стефаника та з'ясувати структуру, значення, функції та роль фразеологізмів у художніх творах письменника; застосовано концептуальний аналіз логічного плану, який уможливлює перспективне моделювання концептосфери митця. Крім того, використано кількісний метод для доведення типовості та значущості досліджуваних фразеологізмів; частоти вживання й продуктивності тієї чи іншої ФО.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у пропонованій роботі вперше цілісно проаналізовано фраземіку новелістичної творчості письменника; схарактеризовано ключові концепти на рівні фразеологічної вербалізації у мовній картині світу В. Стефаника; запропоновано класифікацію способів трансформацій ФО як вияву індивідуального стилю митця; визначено стилістичний та прагматичний потенціал загальномовних та оказіональних ФО у мовотворчості В. Стефаника.

Теоретичне значення роботи полягає в удосконаленні теорії класифікації фразеології, зокрема її функціонально-когнітивного аспекту на матеріалі прози письменника, що дає можливість простежити активні процеси у фразеологічній системі, пов'язані з фразеовживанням у конкретних мовленнєвих ситуаціях. Результати цілісного аналізу концептосфери В. Стефаника сприятимуть поглибленню уявлення про національно-мовну картину світу, про специфіку етнічної свідомості, а також можуть слугувати базою для вивчення мовної репрезентації особливостей письменницького світосприйняття. Системний підхід до аналізу фразеологічного складника художніх творів В. Стефаника може прислужитися в дослідженнях із фразеологічної стилістики.

Практичне значення виконаного дисертаційного дослідження полягає в можливості впровадження результатів роботи у практику вищої школи, зокрема його матеріали можуть знайти застосування у викладанні курсу сучасної української літературної мови (розділи "Лексика і фразеологія" та "Стилістика"), у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених дослідженню індивідуально-авторських особливостей образно-мовного світу В. Стефаника. Функціонально-семантична сфера ФО письменника дає змогу оновити змістовий запас фразеологічних словників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, відділу лексикології та комп'ютерної лексикографії Інституту української мови НАН України та апробовано на Всеукраїнських (Луцьк, 2000), Міжнародних (Київ, 2000, 2002; Івано-Франківськ, 2000; Ялта, 2002; Харків, 2004; Тираспіль, 2004; Дніпропетровськ, 2004) наукових конференціях.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 11 публікаціях, із них 9 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена загальною метою дослідження та поетапним розв'язанням конкретних завдань. Дисертаційна робота (повний обсяг – 184 с.) складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (349 позицій), додатку (25 сторінок).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, висвітлено ступінь опрацювання аналізованої проблеми, сформульовано мету дисертації, визначено її об'єкт, предмет та наукову новизну. Схарактеризовано теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, описано методи аналізу фактичного матеріалу, джерельну базу.

У першому розділі "Теоретичні засади вивчення фразеологізмів як виражальних засобів художньо-прозової мови" проаналізовано фразеологічні концепції ХІХ – ХХІ століття. Відзначимо, що не можна однозначно стверджувати, що на сьогодні з'ясовано суперечливу природу ФО як мовного знака вторинної номінації, як елемента художнього тексту. Основну увагу приділяємо вивченню наукових джерел 60 – 90 років ХХст., тому що в цей період якраз і сформувалися основні напрями дослідження ФО. У зазначений період мовознавці наголошують на потребі синтезу методів аналізу фразеологізмів, зокрема у лінгвістиці народжується якісно новий напрямок вивчення ФО – антропоцентричний, що застосовують при тлумаченні мовних явищ як продукту людської діяльності, призначеного для потреб людини посередника спілкування, засобу зберігання її досвіду, знань, культури.

У руслі нової когнітивної парадигми ФО розглядають як культурно зумовлену знакову репрезентацію інтеріоризованого етносвідомістю світу із притаманною їй категоризацією, субкатегоризацією, диференціацією й інтеграцією, як когнітивну форму оброблення інформації у свідомості людини, як невід'ємну й органічну складову людського розуму.

Акцентуємо увагу також на колі дискусійних проблем щодо категоріальних ознак ФО (цілісне