LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний потенціал фразеології у творах В.Стефаника

прагматичне спрямування і є авторською творчою знахідкою.

Проаналізований фактичний матеріал свідчить, що ФО у творах В. Стефаника мають різний ступінь експресивності й емоційної конотації. Фразеологічні трансформації і індивідуально-авторські фразеологічні звороти в межах контексту новел В.Стефаника відображають авторське сприйняття дійсності, що дає змогу вважати їх параметрами ідіостилю автора.

У висновках систематизовано основні теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження.

У дисертації дається теоретичне узагальнення й пропонується нове вирішення наукової проблеми вивчення масиву фразеовживань у творчості В. Стефаника, що виявляється у їх цілісному аналізі, зокрема в дослідженні діалектного, семантико-граматичного, когнітивного і функціонального аспектів. Фразеологізми у новелах письменника є маркерами індивідуального стилю автора, своєрідними концептами художньої картини світу В. Стефаника.

У творчій палітрі автора фіксуємо загальноукраїнську і місцеву, гуцульську ідіоматику (фонетичні відлуння в окремих компонентах; наявність лексичних діалектів у складі ФО та іншомовних запозичень і регіональних фразем, не зафіксованих лексикографічними джерелами).

Моделюючи індивідуальну картину світу засобами рідної мови, В. Стефаник уводить у художню тканину текстів різні види (семантико-граматичні розряди) ФО. Продуктивнішими є лаконічні дієслівні конструкції ФО із семами мати, нема, компонентами дати – давати. Висока емоційна та експресивна насиченість, відносна стабільність, місткість форми спричиняють активне використання письменником вигукових і порівняльних ФО. Однією з домінант образної структури вигукових фразеологізмів є образ Бога. Відсоткове співвідношення семантико-граматичних розрядів ФО від загальної кількості розглянутих прикладів у новелістиці В. Стефаника таке: дієслівні – 41,7%; адвербіальні – 27%; вигукові – 15,3%; ад'єктивні – 9,6%; субстантивні – 6,4%.

У мовній картині світу В. Стефаника ми виокремлюємо три універсальних фразеологізованих суперконцепти: людина, земля, дійсність, крізь призму яких у новелах постає індивідуально-авторське бачення світобудови. Семантичну місткість аналізованих сеперконцептів зумовлює багаторівнева динамічна структура.

Аналіз функціональних властивостей досліджуваних ФО виявляє специфіку їх мовленнєвої поведінки, а також розмаїття семантичних і структурно-семантичних складників.

Виступаючи структуротвірним центром художніх текстів В. Стефаника, фразеологізми здатні утворювати стилістичні прийоми градації й ампліфікації; вони є невичерпним джерелом посилення емоційності та експресивності художнього мовлення. Оказіальні трансформації ФО у художньому континуумі В. Стефаника стилістично мотивовані, є одним із визначальних параметрів індивідуального стилю автора.

Словесно-художніми знахідками в новелістичній палітрі В. Стефаника є індивідуально-авторські вирази, які збагачують українську мову. Ці утворення ФО підпорядковані ідеї створення реального світу образів, побудованих на селянських уявленнях і поняттєвому апараті його героїв.

Отже, дослідження функціонально-мовленнєвої парадигми фразеології художніх текстів В. Стефаника дає можливість зробити висновок, що фразеологічна одиниця, відображаючи світоглядну позицію письменника, виступає основним засобом об'єктивізації концептосистеми художньої картини світу автора.

Проаналізовані в дисертаційній роботі фразеологізми (понад 1000 одиниць) слугуватимуть основою Словника фразеологізмів мови В. Стефаника, фрагменти якого наведено в Додатку А до дисертації. Перспективним напрямом нашого дослідження є також порівняльний аналіз фразеології новел Василя Стефаника з фразеотворчістю двох інших представників "покутської трійці" – Леся Мартовича й Марка Черемшини.


Основні положення дисертації викладено
в таких публікаціях автора:

1. Євтушина Т.О. До питання співвіднесення сполучуваності і типу семантики із фразеотворчим компонентом "як" (на матеріалі творів В. Стефаника) // Вісник Прикарпатського університету ім. В. Стефаника: Зб. статей VІ Міжнародної конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 187 – 191.

2. Євтушина Т.О. Семантико-стилістичні особливості фразеологічних одиниць у мистецькій скарбниці В. Стефаника // Філологічні студії. – Луцьк, 2000. – № 1. – С. 83 – 87.

3. Євтушина Т.О. Фразеологізми в загальнонародній мові та новелістиці В. Стефаника // Мова і культура. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2001. – Вип.3. – Т.2. – С. 80 – 85.

4. Євтушина Т.О. Нотатки про художні трансформації фразеологічних одиниць у творах В. Стефаника. // Проблеми славістики. – Луцьк, 2002. – №3. – С. 66 – 71.

5. Євтушина Т.О. Оказіонально-стилістичне використання фразеологічних одиниць у художніх текстах (на матеріалі творів В. Стефаника). // Мова і культура. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2002. – Вип.5. – Т.6. – С. 97 – 103.

6. Євтушина Т.О. Семантичний аспект фразеології новел В. Стефаника
// Культура народов Причорноморья: Научный журнал. – Ялта, 2002. – № 32 (сентябрь). – С. 47 – 51.

7. Євтушина Т.О. Фразеологізми як мовні одиниці вторинної номінації (на прикладі прози В. Стефаника) // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ імені Івана Франка. – Дрогобич: НВЦ "Каменяр", 2002. – Вип. 10. – С. 239 – 250.

8. Євтушина Т.О. Робота з фразеологізмами при вивченні синтаксису в сучасній загальноосвітній школі // Наша школа: Науково-методичний журнал. – Одеса, 2003. – № 1. – С. 67 – 70.

9. Євтушина Т.О. Емоційність Стефаникових фразеологізмів // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філологія. – Харків, 2004. – Вип. 41. – № 632. С. 180 – 184.

10. Євтушина Т.О. Фразеологізми як фрагмент мовної картини світу В. Стефаника // Актуальні проблеми сучасної філології. Материалы ХІІ научной конференции профессорско-преподавательского состава филологического факультета. – Тирасполь, 23-24 сентября 2004г. – Тирасполь: РИОПГУ, 2004. – С. 201 – 205.

11. Євтушина Т.О. Фразеологічна вербалізація концепту "час" у художньому мовленні В. Стефаника // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції "Науковий потенціал світу 2004". Том 67. Філологічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 12 – 14.


АНОТАЦІЯ

Євтушина Т.О. Лінгвостилістичний потенціал фразеології у творах В. Стефаника. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України. – Київ, 2005.

Дисертацію присвячено цілісному дослідженню особливостей репрезентації фразеологічних одиниць у художньо-словесному просторі В. Стефаника. Простежено динаміку поглядів на природу фразеологічних одиниць, їхні конструктивні ознаки та класифікації, механізм функціонування ФО в художніх текстах. З'ясовано, що ФО у новелах письменника є маркерами індивідуального стилю автора, своєрідними концептами художньої картини світу В. Стефаника; обґрунтовано методику концептуального аналізу художніх суперконцептів людина, земля,