LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

засобів і стилістичних прийомів у поетичних текстах авторки.

У третьому розділі виявлено особливості когнітивного стилю авторки, що є концептуальною складовою її поетики, через аналіз ключових авторських концептів і розгляд наскрізних словесно-поетичних образів її віршів та описано центральні образи віршованих текстів Е.Дікінсон.

У загальних висновках підсумовано результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших пошуків з проблематики дисертації.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження поетики Е.Дікінсон".
У реферованій дисертації досліджуються лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон. Сьогодні поняття "поетика" має різні трактування та сферу застосування. Сучасні дослідження текстів уможливлюють комплексність висновків завдяки аналізу тексту як цілісного утворення. У роботі термін "поетика автора" трактується як система мовно-мовленнєвих і концептуальних авторських преференцій, системність яких виявляється через аналіз лінгвостилістичного оформлення віршованого мовлення й когнітивних та семантичних способів вираження змісту тексту.

Складниками поняття "поетика" є ідіостиль, ідіолект та когнітивний стиль автора. Ці складники розглядаються комплексно, оскільки їх взаємодія є визначальною для формування специфіки поетики окремого автора, бо, згідно з принципами когнітивних вчень, необхідною є інтеграція різних методів та підходів до вивчення мовлення.

У лінгвістичній теорії ідіолект (або індивідуальний говір, індивідуальна мова) трактується як сукупність індивідуальних (професійних, соціальних, територіальних, психофізичних та ін.) особливостей, які характеризують мовлення певного індивіда, тобто індивідуальний різновид мовлення (О.С.Ахманова), тоді як у лінгвопоетиці ідіолект тлумачиться як внутрішньо системна індивідуально-авторська мова (О.І.Северська, С.Ю.Преображенський). На основі таких підходів у роботі ідіолект розглядається як особливості індивідуально-авторського мовлення, а саме, преференції автора у відборі та застосуванні певних лексичних і граматичних одиниць, що детермінується його мовною компетенцією, поетичною майстерністю, досвідом комунікації та специфікою когнітивних операцій, пов'язаних із процесами сприйняття світу і його відображення за допомогою мовних засобів.

Поняття "індивідуальний стиль" також зазнає різних тлумачень у процесі свого становлення. За В.В.Виноградовим, "індивідуальний стиль" розглядається як "структурно єдина і внутрішньо пов'язана система засобів і форм словесного вираження". З іншої точки зору, "ідіостиль усвідомлюється як спосіб описання альтернативного поетичного світу, який включається у культурно-поетичну парадигму, і, відповідно, характеризується вже як допустима версія, що визначає істинність поетичного висловлювання" (О.І.Северська, С.Ю.Преображенський).
З урахуванням попередніх трактувань поняття у контексті роботи ідіостиль автора розглядається як спосіб відображення зовнішнього та внутрішнього світу митця у мовленні за допомогою індивідуальної системи виразових засобів та стилістичних прийомів, що забезпечують специфічну образність його поетичного тексту.

Ідіолект та ідіостиль досліджуються в межах лінгвостилістичного аспекту розвідки шляхом аналізу вербальних одиниць поетичних текстів Е.Дікінсон. Діапазон лінгвостилістичного дослідження виразових засобів і стилістичних прийомів розширюється додатковим введенням елементів паралельного розгляду словесно-поетичних образів і позамовного контексту.

Хоча на початку розвитку когнітивної парадигми термін "когнітивний стиль" в основному стосувався категорій мислення та поведінки індивіда, він набув ужитку і в лінгвістичній теорії (В.З.Дем'янков). Ураховуючи загальне визначення поняття, яке в когнітивній психології трактується як "підхід до розв'язання проблем, якому віддається перевага та який характеризує поведінку індивіда стосовно цілого ряду ситуацій і змістовних сфер, але не залежить від інтелектуального рівня індивіда, його 'компетенції'" (В.З.Дем'янков), такий підхід можна застосувати і до поетичної майстерності автора. У контексті роботі когнітивний стиль розглядається як характерні риси концептуалізації світу певним автором, що виявляється повторюваним ужитком ключових словесно-поетичних образів і метафоричних концептів та їх певною комбінаторикою у його текстах.

Дослідження поетики Е.Дікінсон є комплексним і включає такі етапи: 1) виявлення позамовних контекстуальних факторів, які слугують фоновими знаннями, оскільки вони детермінують формування світогляду авторки, зумовленого її стилем життя. Це здійснюється шляхом аналізу біографічних фактів життя поетеси, особливостей культурних, релігійних, соціальних та історичних реалій її епохи; 2) дослідження мовних та мовленнєвих одиниць поетичних текстів Е.Дікінсон, зокрема виразових засобів та стилістичних прийомів і специфіки їх поєднання з урахуванням позамовного контексту, що дозволяє виявити визначальні ознаки ідіолекту та ідіостилю авторки; 3) розгляд концептуального аспекту текстів за допомогою концептуального аналізу з метоювивчення особливостей когнітивного стилюавторки, куди входять метафорика віршів Е.Дікінсон,що дає змогу розкрити притаманний поетесі спосіб відтворення дійсності; 4) вивчення образного світу поетеси через залучення аналізу ключових метафоричних концептів та наскрізних словесних образівтекстів із виокремленням концептуальних домінант, мегаметафор та словесних образів, що дозволяє дослідити концептуальний аспект поетики авторки; 5) інтеграція висновків, отриманих на попередніх етапах дослідження поетики Е.Дікінсон.

Розділ 2. "Лінгвостилістичний аспект поетики Е.Дікінсон". Лінгвостилістичний аналіз мовленнєвих одиниць тексту є необхідним етапом комплексного дослідження поетики автора, Е.Дікінсон у тому числі, оскільки саме текст є тією площиною, де виявляються характерні ознаки ідіолекту та ідіостилю поета. Він фіксує унікальність світосприймання автора і відповідні способи концептуалізації дійсності у вигляді мовленнєвих виразів. Вербальна складова творів Е.Дікінсон досліджується на графічному, морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях текстів.

І. Графічний рівень. Вважається, що мовні стратегії Е.Дікінсон містять додаткові значення і разом з цим є інноваційними (Ch.Miller). Для авторського стилю поетеси характерні відсутність заголовків віршів, написання загальних іменників і особових займенників з великої літери, фрагментарність речень та використання тире замість традиційних для віршотвору таких пунктуаційних знаків, як крапка та кома. Фрагментарні речення часто ускладнюють розуміння віршів авторки. Наприклад, у "What Door – what Hour – Run / – run – My Soul!" (Dickinson, 1492) тире вставлене майже після кожного слова, але така структура дає можливості для необмеженості асоціацій, що виникають в уяві читача.

Домінування тире як основного пунктуаційного знака характерне для ідіолекту Е.Дікінсон на графічному рівні. Вважається, що за допомогою тире авторка підсилює можливості дискурсу, і це приводить до збільшення