LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

важливості ролі читача у процесі реконструювання мовних значень (P.Crumbley), вживання тире поетесою розглядається як поворотний момент, "шарнір" для руху значень у вірші у різних напрямках, немов двері, що відкриваються в обидві сторони (R.Weisbuch). Аналіз віршів поетеси дозволяє дійти висновку, що через значну кількість тире та фрагментарність речень деякі вірші авторки нагадують мовлення, швидше внутрішнє, яке містить ключові фрази та елементи мовчання: "I have no Life but this – / To lead it here – / Nor any Death – but lest / Dispelled from there" (Dickinson, 1398). Згідно з теорією втіленого розуміння, графічним оформленням віршів поетеса намагається підкреслити значимість певних словесно-поетичних образів та їх ієрархію в тексті.

Авторка порушує граматичні правила використання особових займенників, вживаючи займенники "He" та "She", які, до того ж, написані з великої літери, для позначення природи, що виявляється у персоніфікації. У вірші "The reticent volcano keeps / His never slumbering plan" (Dickinson, 1748) вулкан персоніфікується не лише на семантичному рівні, а й на граматичному за допомогою присвійного займенника чоловічого роду "his".

ІІ. Морфологічний рівень. Е.Дікінсон експериментує з утворенням нових форм слів, які також сприяють унікальності ідіолекту авторки. Приклади свідчать про маніпулювання граматичними правилами, коли дієслово вживається у якості іменника: "I need no further Argue –" (Dickinson, 432); чи до дієслова додається закінчення "-less", яке зазвичай характерне для прикметників: "reduceless" (Dickinson, 855).

ІІІ. Лексичний рівень. Своєрідним є лексичне наповнення поетичних текстів Е.Дікінсон. Внутрішній світ поетеси надзвичайно багатий завдяки його формуванню під впливом природи, чиї численні об'єкти фігурують у віршах авторки. Наприклад, вулкан: "A still – Volcano – Life –" (Dickinson, 601); місяць та море: "The Moon is distant from the Sea –" (Dickinson, 429); бджоли: "Like Trains of Cars on Tracks of Plush / I hear the level Bee –" (Dickinson, 1224). Це також метелики: "The Butterfly's Numidian Gown" (Dickinson, 1387); птахи: "The most triumphant Bird I ever knew or met" (Dickinson, 1265) та багато інших істот і об'єктів. Такі образи навколишнього світу є домінантними у творах поетеси та створюють її "мовно-образну картину світу" (О.Я.Івасюк).

IV. Синтаксичний рівень. У плані синтаксису показовим є вживання інверсій. У віршах Е.Дікінсон є велика кількість прикладів, де інверсія сприяє додатковому семантичному навантаженню лексичних елементів: "Of bumble-bees and other nations / The grass is full" (Dickinson, 1746), "High from the earth I heard a bird" (Dickinson, 1723). Це також "Conscious am I in my Chamber, / Of a shapeless friend –" (Dickinson, 679), "Though can'st not boast, like Jesus, drunken without companion / Was the strong cup of anguish brewed for the Nazarene" (Dickinson, 1736) тощо. У текстах авторки спостерігається новаторський підхід до інверсій, які будуються за принципом розташування елементів синтагми з найбільшим смисловим навантаженням у початковій позиції в реченні, завдяки якому одночасно досягаються ефекти новизни та очуднення: "One Sister have I in our house" (Dickinson, 14), "Of nearness to her sundered Things / The Soul has special times –" (Dickinson, 607), "Warm in her Hand these accents lie" (Dickinson, 1313), "I Years had been from Home" (Dickinson, 609) та велика кількість інших прикладів. Такий прийом створює додатковий ефект їх важливості для розуміння метафор завдяки іконічності (Ch.Pierce, M.Nдnny, O.Fischer, M.Hiraga), одним із принципів втілення якої є локалізація більш пріоритетних елементів на початку речень.

Певні вірші Е.Дікінсон характеризуються чіткою синтаксичною побудовою за допомогою паралельних конструкцій, що розглядається як "домінуючий принцип паралелізму" (М.Freeman): "Where I have lost, I softer tread – / [...] / Whom I have lost, I pious guard / [...] / When I have lost, you'll know by this – / [...] / Why, I have lost, the people know" (Dickinson, 104), "On such a night, or such a night, / Would anybody care / [...] / On such a dawn, or such a dawn – / Would anybody sigh" (Dickinson, 146). Окрім утворення допоміжного ефекту ритмічності, цей прийом може слугувати ключем до розуміння "неграматичних" речень Е.Дікінсон, оскільки спрямовує читача на знаходження спільних асоціацій між такими фрагментами і взаємозв'язку наявних у них концептів.

Антитеза є одним із стилістичних прийомів, визначальних для ідіостилю Е.Дікінсон. Для авторки характерним є словник заперечення та відмови, так само, як і словник різко виражених антитез (H.Ickstadt). Її тексти вражають специфічною перспективою оповіді, де події або ніколи не відбувалися, як у прикладах "By those who ne'er succeed" (Dickinson, 67), "Who never lost, are unprepared" (Dickinson, 73), "I never hear the word 'escape'" (Dickinson, 77), або неможливо чи немає бажання / можливості виконати дію: "I could not have told it" (Dickinson, 85), "I shall not fear mistake –" (Dickinson, 156). Ці та інші численні вияви заперечень та негативних конструкцій є ще однією ознакою поетики Е.Дікінсон.

V. Образність. Дослідження характерних рис ідіостилю Е.Дікінсон як складової її поетики включає аналіз тропіки текстів авторки. У творах поетеси наявні різноманітні стилістичні засоби та прийоми, що є типовими для всіх митців слова, тоді як їх комбінаторика в тексті значною мірою зумовлена особливостями концептуальної картини світу авторки.

Визначальним для ідіостилю Е.Дікінсон є вживання персоніфікацій. У віршах авторки характерним є уособлення неживих предметів і явищ, спектр яких надзвичайно широкий. Наприклад, вулкан виступає страховиськом чи твариною: "Taking Villages for breakfast, / And appalling Men –" (Dickinson, 175), "When Etna basks and purrs" (Dickinson, 1146); смерть – жива особа: "Said Death to Passion" (Dickinson, 1033), "'Twill be because Death's finger / Claps my murmuring lip!" (Dickinson, 56). У трактуванні авторки об'єкти природи носять одяг, як у прикладі "Frequently the hills undress" (Dickinson, 6), та смертні, немов людські істоти: "When Roses cease to bloom, Sir, / And violets are done – / When Bumblebees in solemn flight / Have passed beyond the Sun –" (Dickinson, 32). Окрім цього, Е.Дікінсон, змальовуючи природу, застосовує лексичні одиниці, які традиційно вживаються для опису суспільного життя: "The most important population / [...] / Of bumble-bees and other nations" (Dickinson, 1746). Об'єктам природи, наприклад, райдузі, бджолам, метеликам, лісові, пагорбові тощо, притаманні суспільні відносини – вони ходять на ярмарок, мають певний соціальний статус: "Some Rainbow – coming from the Fair! / [...] / The dreamy Butterflies bestir! / [...] / Baronial Bees – march – one by one –" (Dickinson, 64); служать у війську: "The Regiments of Wood and Hill / In bright detachment stand!" (Dickinson, 64). Роль метафоризації об'єктів природи є двоякою – вона не лише сприяє розкриттю специфіки суспільного буття, а й привертає увагу людей до значимості природи в їхньому житті.

Метонімія є ще одним виразовим засобом,