LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

який характеризує ідіостиль Е.Дікінсон. Важливим аспектом, що знаходить свій вияв у поетиці авторки, є комбінаторика метонімій та метафор. Наприклад, поетеса вживає "The feet of people" ("ноги людей"), маючи на увазі не лише цю частину тіла індивіда: "The feet of people walking home / With gayer sandals go –" (Dickinson, 7), а прагнучи привернути увагу до образу "сандалів", яким атипово приписується метафорична характеристика настрою. В дійсності сандалі не можуть бути веселими, але в баченні поетеси специфічні ознаки настрою людини екстраполюються на "рух" взуття під час ходіння людини.

Та найчастіше Е.Дікінсон керується метонімічними елементами, застосовуючи по відношенню до комплексних об'єктів лише їх частину чи одиничного представника. Наприклад, вона згадує лише одну бджолу, метелика та бриз, маючи на увазі макрокосм природи: "Nobody knows this little Rose – / [...] / Only a Bee will miss it – / Only a Butterfly, / [...] / Only a Bird will wonder – / Only a Breeze will sigh – / Ah Little Rose – how easy / For such as thee to die!" (Dickinson, 35). Цим авторка підкріплює значимість кожного елемента в цілому монолітному концепті, не глобалізуючи його водночас, де зміст міг би втратитися, якби був застосований конвенційний ужиток множини. Такі випадки присутні у цілій низці її текстів: "Many a Bulb will rise –" (Dickinson, 66), "A sepal, petal, and a thorn / Upon a common summer's morn – / A flask of Dew – A Bee or two – / A Breeze – a caper in the trees – / And I'm a Rose!" (Dickinson, 19), "And carried it to God – / There – sandals for the Barefoot –" (Dickinson, 78) тощо. Відповідно, можна виявити два типи метонімій, характерних для ідіостилю Е.Дікінсон: "частина-ціле" та "однина-множина".

Найбільша насиченість змісту словесно-поетичними образами досягається через поєднання паралельних конструкцій з іншими виразовими засобами та стилістичними прийомами у межах одного вірша: "Like her the Saints retire, / [...] / Like her the Evenings steal / Purple and Cochineal / After the Day!" (Dickinson, 60), де бачимо порівняння у поєднанні з паралелізмом конструкцій; "So spicy her Carnations nod – / So drunken, reel her Bees – / So silver steal a hundred flutes / From out a hundred trees –" (Dickinson, 81) – комбінуються паралелізм із інверсією. Комбінаторика словесно-поетичних образів і вербальних засобів визначає ідіостиль Е.Дікінсон та впливає на особливості поетики авторки.

Індивідуально-авторська граматика Е.Дікінсон значною мірою зумовлена особливостями картини світу поетеси, що формується під впливом її гіперболізованої уваги до природи через обмеження соціального досвіду спілкування. Поетеса балансує між дотриманням норм граматики англійської мови та використанням вільного порядку слів у реченні, де смисл є пріоритетним на противагу необхідності дотримання правильної синтаксичної форми. Поетика Е.Дікінсон набуває характерних рис не закріпачення концептуального простору, а експресії образів, розташованих у вигляді "концептуальної павутини", де вільний перехід між її пов'язаними складниками-концептами сприяє розумінню як конкретного вірша, так і ряду текстів завдяки їх системності.

Розділ 3."Семантико-когнітивний аспект поетики Е.Дікінсон". Когнітивний стиль Е.Дікінсон розглядається у руслі когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики. Особливості концептуальної структури поетичних текстів авторки вивчаються за допомогою концептуального аналізу з метою виявлення концептуальних метафор (G.Lakoff, M.Johnson). Важливу роль відіграє контекстуальний аспект дослідження, де визначальними є індивідуальна мовна картина поетеси та картина світу американської нації, представником якої вона є.

Через усамітнення Е.Дікінсон її світогляд формується під впливом рідного оточення (Sh.Alfrey, М.Zapedowska), зокрема батьківського дому, який вона називає своєю фортецею (M.Bingham), та містечка Амхерст, де поетеса проводить усе своє життя. Ізольований спосіб життя авторки виявляється у формуванні нею ідіосинкратичних способів концептуалізації світу, де контейнер, часто закритий, є одним із домінуючих концептуальних образів, знаходячи застосування щодо різних понять: "The vastest earthly Day / Is shrunken small" (Dickinson, 1328), "Glass was the Street – in tinsel Peril / Tree and Traveller stood – / Filled with the Air with merry venture" (Dickinson, 1498). Таке бачення бере початок від ізольованого життя поетеси, яка спостерігає за світом із вікна свого "дому-контейнера".

Метафора контейнер фігурує у значній кількості віршів Е.Дікінсон: "Experiment to me / Is every one I meet / If it contain a Kernel?" (Dickinson, 1073), "Pain – extends the Time " (Dickinson, 967), "The Outer – from the Inner" (Dickinson, 451), що пов'язано з біографічними фактами та відповідним індивідуальним світоглядом поетеси. контейнер у цих текстах є заповненим ("Kernel", "Inner"), що доводить більшу зацікавленість авторки у його змісті, а не формі.

Концептуальні метафори в поетичних текстах Е.Дікінсон різноманітні, а їх найбільша оригінальність досягається тоді, коли вони накладаються одна на одну або взаємопов'язані в межах одного вірша. У цьому разі спостерігається конвергенція словесно-поетичних образів, як у "My Heart upon a little Plate / Her Palate to delight / A Berry or a Bun, would be, / Might it an Apricot!" (Dickinson, 1027), де серце (духовність) асоціюється з буденним задоволенням від вживання їжі. Накладання метафор сприяє експресивності віршованих текстів, оскільки виникає можливість проведення несподіваних паралелей між об'єктами духовної та матеріальної сфери.

Постійне звернення Е.Дікінсон до образів природи доводить, що метафору природа – це людство можна вважати мегаметафорою (P.Werth, P.Stockwell) поетичного доробку авторки. В її уяві весь навколишній світ наповнений живими предметами, і морський вал вміє розмовляти: "A billow whispered in his Ear" (Dickinson, 1749), неначе існує відомий лише їй фантастичний мікрокосм. Серед домінантних метафор поезій авторки є концептуальна метафора море – це повітря (М.Freeman). Сприйняття концепту повітря як простору буття людини через море експліцитно з'являється у семи віршах Е.Дікінсон та присутнє імпліцитно ще у ряді віршів поетеси, що дозволяє розглядати його у якості домінанти. Ми вважаємо за доцільне розширити бачення цього концепту, оскільки море осмислюється не лише як повітря, а й як завершення життєвої "подорожі" людини в морській неосяжності, що спостерігаємо у вірші "My River runs to thee – / Blue Sea! Wilt welcome me? / My River waits reply – Oh Sea – look graciously – / I'll fetch thee Brooks / From spotted nooks – / Say – Sea – Take Me!" (Dickinson, 162), де річка тече у напрямку до моря, сподіваючись на його гостинність, що дозволяє нам виявити метафору життя – це плин річки до моря, яка перегукується з українським виразом "плин життя" і російським "течение жизни". Фраза "My River runs to thee" є метонімією, де поняття "річка" позначає життя людини, тоді як море символізує смерть, місце закінчення життя, причому смерть сприймається як бажаний "пункт призначення" людини.

Концепт кохання є ще одним визначальним концептом у поетичних