LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ - ХХ ст.)

художньому тексті сприяє концентрації уваги читача на акцентуванні певної риси, ідентифікації об'єкта опису та характеризації, втіленню основної інформації про образ.

Експліцитність характеристик СП у текстах пригодницького роману створюється за допомогою лексико-морфологічних мовних одиниць, які прямо описують предмет (а саме: моральна характеристика СП; форма, риси обличчя; кольорова характеристика вигляду персонажа, жести та манери поведінки, міміка, фонічна характеристика (голос)), а також за допомогою мовних одиниць, які доповнюють образ СП, роблять його рельєфним, об'ємним, характеризуючи об'єкт опису через його зв'язки з іншими об'єктами дійсності, із використанням паралельних образів (семасіологічні та лексико-синтаксичні стилістичні виразні засоби).

Оскільки образ СП створюється переважно на протязі усього тексту, що підтверджується перевагою деконцентрованого портретного опису у творах, які аналізуються у нашому дослідженні, план змісту образу Героя та Антагоніста в їх протидії один одному є адекватним ідейному змісту усього твору (протидія добра та зла), а план виразу створюється мовними одиницями, які складають твір. Найчіткіше образ персонажу проявляється на лексичному рівні.

У другому розділі "Лексичні засоби зображення стереотипного персонажа" аналізуються особливості лексичних засобів безпосереднього зображення Героя та Антагоніста, надаються лексичні структури стереотипних образів головних діючих осіб пригодницького твору.

Матеріал дослідження показує, що для пригодницьких романів, що аналізуються, характерними є обидва види протилежно (позитивно та негативно) орієнтованої лексики, які являють собою маркери відповідного відношення автора до персонажа.

У якості основи конкретного аналізу корпуса пейоративів та меліоративів, виділених нами, ми обрали їх частиномовну належність, а також розкласифікували їх за типом об'єкта оцінки (Герой – Антагоніст). Крім того, об'єкт оцінки диференціюється на аспекти об'єкта оцінки, або ознаки (зовнішні (ЗО) та етичні (ЕО)), оскільки один і той самий об'єкт може мати декілька релевантних для оцінки характеристик.

Найбільш частотним розрядом є прикметники (66,5% від загальної кількості зафіксованих лексичних одиниць (ЛO) та 52,1% від загальної кількості слововживань), найважливішою якістю яких є емоційна оцінність. Ад'єктиви складають основну масу лексики, яка виконує в тексті пригодницького жанру функцію характерологічної деталі, адже є важливим мовним засобом, за допомогою якого можливо безпосередньо виділити найсуттєві, з точки зору автора, етичні та зовнішні ознаки СП. Наступними за частотністю використання морфологічними розрядами виступають прислівники та іменники (14,2% та 14% від кількості ЛO при відповідно 8,5% та 25,3% від загальної кількості слововживань). Вони використовуються в портретних описах СП не тільки для ідентифікації предмета мовлення, але й для виразу суб'єктивного аксіологичного відношення до нього. Дієслівні одиниці складають найменшу частину лексики, яка застосовується для створення образу СП (5,3% та 14,1%), але вони відрізняються крайнім ступенем стандартизованості, адже даний розряд має максимальний показник середньої частоти вживання оцінних слів (65,4) у порівнянні з іншими частинами мови.

Аналіз портретних описів СП, що виражають набір їх ознак у різних творах, показують, що змінюються лише окремі риси зовнішності та поведінки; більша ж їх частина атрибутується різним персонажам у різних творах перманентно.

Вивчення особливостей функціонування портретного опису в авторському та персонажному мовленні дозволило встановити закономірності виразу різних точок зору оповідача та персонажів на зовнішність, характер, вчинки особи, що описується, зіставлення яких виявляє авторське відношення до персонажа та дозволяє виділити стереотипні риси як Героя, так й його Антагоніста.

У випадку використання рис, які усталено повторюються, за персонажем закріплюється та чи інша ознака. Ітеративні лінгвістичні засоби, що використовуються в мовній репрезентації два та більше разів, створюють у читача "загальне уявлення" про образ персонажа, яке викликає у реципієнта позитивні та негативні емоції, встановлюють асоціативний або контрастивний зв'язок образів. Для вивчення взаємодії деталі з цілим текстом релевантне таке її повторення, яке є стилістично значущим та навмисно, свідомо здійснюється автором. Наприклад, зовнішні ознаки "narrow eyes", "grіn", які константно вживаються в характеристиці Антагоніста в різних творах різних авторів (35 випадків), автоматично, без додаткового декодування визначають персонаж як людину злобну, недовірливу, похмуру: narrow eyes and mouth, nose like a knife-blade (Rosenberg); his face, in the hard-edged light, grinned like a death's head (Sabatini).

Прикладами стереотипів лексичних засобів характеристики Героїв можуть слугувати ЗО "tall" та "lean". Вони константно вживаються в портретних описах позитивного персонажа, бо за традицією, яка склалася в пригодницькій літературі, струнка, фізично красива людина має позитивні якості (якщо заздалегідь не вказані негативні риси характеру): tall, lean man dressed in a sober gentlemanly fashion... He had natural grace (Sabatini); tall... man, assured and very dignified (Massey); a very handsome figure and countenance, swarthy, lean, long, with a quick, alert look, as one who was a fighter and accustomed to command (Wren).

Таким чином, ємність та компактність деконцентрованих лейтмотивних портретних описів, їх емоційність та експресивність дозволяє автору пригодницького твору знаходити таке позначення об'єкта, яке б не тільки називало ті або інші ознаки персонажу, але й передавало пов'язаний з ним комплекс авторських суб'єктивних оцінок, відчувань та асоціацій. Отже, красномовна оцінність безпосередніх мовних засобів, що виражають зовнішні та етичні ознаки, характеризують СП як стереотип Героя або Антагоніста, зумовлює особливе семантичне та емоційне навантаження одиниць, що складають портретний опис.

Дистрибутивно-статистичний аналіз портретних описів Героя та Антагоніста у текстах авторів, яких ми розглядаємо у роботі, дозволив виділити ряд зовнішніх та етичних ознак, які, повторюючись з твору у твір, складають стереотип образу персонажа, відображають прагнення авторів до емблематичного зображення.

При всій різноманітності лексики, яка характеризує зовнішність Героїв, у її семантичній структурі міститься загальне для усіх мовних одиниць значення – фізична, зовнішня привабливість. Завдяки цьому семантичному компоненту можна встановити зв'язок між ними. У своїй сукупності вони передають інформацію, яка є результатом підсумовування значення кожного окремого слова, у результаті чого індивідуальні позитивні риси зовнішності